«Резонансну тему про виступ заступника голови Центру ліцензування ФФУ Сергія Задирана, дуже сподіваюся, можна закривати через торжество розуму і елементарної логіки. Нагадаю, що питання виникли не тільки за змістом, але і за раптовістю - під єврокубки, поза всяким зв'язком з іншими подіями! - і головне, за фактом публічного оголошення конфіденційної інформації. Це якщо не брати до уваги обґрунтованого сумніву в тому, що досвідчений чиновник міг зважитися на такий демарш самостійно.
До чого це було? НАВІЩО???
З цього приводу можу висловити свою суто особисту думку: якщо виникають побоювання, що у Федерації футболу раптом відберуть право атестувати українські клуби, то це набагато швидше станеться не через уявні борги київського «Динамо» (ох, скільки їх намалювали доброзичливі колеги! Тьху ти...), а саме через порушення конфіденційності. Зникнення документа і коментаря до нього на одному офісайті - підтвердження того, що небезпеку того, що сталося, усвідомили, а заодно - надія на те, що в подальшому буде торжествувати виключно діловий і юридично вивірений підхід.
Ось і нічого воювати, крикну я вам! Деяким же своїм соратникам по перу ще раз відчайдушно пораджу не висмоктувати інформацію з пальця - хоч чийогось, хоч свого, навіть якщо відчайдушно хочеться напаскудити. Тому що з коментарями особливо завзяті потрапили цим самим пальцем... ну, скажімо, в небо. Це я про суть. Втім, у нас давно прийнято некритично тиражувати будь-яке марення найбільш дикої та недоумкуватої персони, аби була надія, що його прочитає енна кількість народу.
І вже точно ніхто не стане просити вибачення за помилкову або нахабно пересмикнуту і частково затерту, як у неділю пізно ввечері, інформацію. Думаю, всі себе впізнають. У полеміку вступати - так пішло воно, в житті і без того повно бруду, поза футболом!» -
написав Франков у свіжому виспуску журналу «Футбол».