Про скандали, які переслідували його під час кар'єри: Всі були такими шакалами, що шукали якісь нефутбольні моменти, знаходили їх і їм вже просто був нецікавий футбол у моєму виконанні. Їх цікавило, на якій машині я їжджу, о котрій годині приїжджаю додому, де перебуваю. Для мене це дуже сумно, що люди перестали цікавитися, як я граю, а почали шукати щось інше.
Про історію з халатом: Я вже сто разів розповідав, що в той день була презентація Олега Володимировича, але я трохи запізнився, бо були пробки. Я прибіг в номер, одягнув халат, спустився на перший поверх, але мені там сказали, що я вже не встигаю нічого зробити і потрібно йти на презентацію. Сказали, що не встигну переодягнутися в форму, мовляв, навіщо спізнюватися. Я і подумав, що нічого страшного не трапиться, тому так і зайшов. І навіть не підозрював, що ця історія настільки років запам'ятається. Це було не спеціально, я б ніколи в житті зі своїм вихованням так не зробив. Халат я зберіг, можна його на аукціон виставити. Головне, щоб нормальні гроші запропонували! (Посміхається)
Про те, як знайшов мотивацію у Бресті: Мені тато сказав: «Кидай все, не бери навіть валізу, а їдь просто з Тосно в Брест». Я йому казав, що потрібно розібратися з деталями за контрактом, але він сказав, щоб я все кидав, що він за мною приїде. Для нього це мало величезне значення. Тому і прийняв цей виклик. І мама, і сестра говорили, що будуть за брестське «Динамо» вболівати. Добре, що я не підводжу їх на даний момент, роблячи все від мене залежне.
Мені дуже додає мотивації той факт, що моя рідна сім'я живе в Білорусі. Я не можу виступати перед ними погано, для мене це дуже важливо!
Про те, наскільки складні тренування були у Валерія Газзаєва: У нас тут недавно було силове і ударне тренування, так я хлопцям сказав: «Ви не бачили, що таке силові і ударні тренування у Газзаєва». Було дуже важко! Нам ставили десять бар'єрів, після чого були серії з сотні стрибків. Бар'єри були високими, ти стрибав як кенгуру. І це тільки розминка була. А взимку ще були дуже серйозні збори. Чесно, дуже важкі тренування у Газзаєва були.
Про те, що йому потрібно робити, щоб потрапити в збірну України: Мені потрібно тренуватися і забивати. Як сказав Новіцький: «Як він повинен доводити? Віддавати передачі і забивати голи!». Все правильно він сказав, що мені ще залишається робити? Головне, доводити критикам і самому собі, що я ще здатний це робити. Так, якби я не забивав і передачі не віддавав, то було б все зовсім інакше, а так... Андрій Миколайович сам приймає рішення, кого і коли викликати в збірну.
Про те, чи читає новини про себе: Я багато читаю. Іноді психую, мені не подобається. Але я вмію з цим справлятися. Найголовніше, що у мене є сім'я, яка думає про мене, а я думаю про них. А те, що там думають багато людей... Нехай свої думки при собі залишать.
Про те, як купив права: Тоді багато хто купував права в Україні. Це було нормально. А ось зараз проблематично стало з поліцією домовлятися.
Про дівчат: Я неодружений. Крапка. Іноді і мама, і тато запитують, коли онуки і внучки будуть, а я коли це чую, то кажу: «Все, мам, гальмуй цю движуху». Поки є так, як є. Я хочу зустріти людину, з якою не буду розлучатися, проживу все життя, і у нас все буде добре. От і все.
Про те, що хотів би змінити у своєму житті: Я раніше говорив про те, що нічого б не змінив у своєму житті. Може, лише не хотів би знати тих людей, які оточували мене в один час в Києві. Не всіх, а деяких.
Для мене дуже важливо, щоб вболівальники приходили на стадіон і кричали «Міля, Міля!» Як зараз. Я прийшов у брестське «Динамо», тренувався і тренуюся в поті чола, виходжу і все доводжу своєю грою. По-моєму, поки негано виходить.
Текстова розшифровка 1927.kiev.ua