Нинішній розіграш Ліги Європи для «Зорі» вже став історичним. Команда Вернидуба виграла перші матчі в груповому етапі, обігравши куди більш іменитих і рейтингових суперників - берлінську «Герту» і «Атлетік», і до останнього туру зберігає шанси на вихід в плей-офф турніру.
Саме точний удар півзахисника Ігоря Харатіна приніс його команді перемогу в Більбао.
- Перший час я часто переглядав той гол - хотілося вловити деталі, -
зізнається Ігор в інтер
в'ю «КП в Украине»
- Як відсвяткували перемогу над «Атлетіком»? Отримали преміальні?
- Зовсім не святкували, тому що наступний матч був із «Динамо» і потрібно було готуватися. А преміальні - так, були непогані. Що можна дозволити собі за такі преміальні? Я поки не витрачав, але можна на відпочинок кудись злітати, наприклад.
- Це був найбільш пам'ятний матч у кар'єрі?
- Так, матч із «Атлетіком» надовго запам'ятається. Але потім був ще матч із «Динамо» (4:4, хоча після першого тайму «Зоря» програвала 0:3. - Авт.). Так що це точно був найбільш пам'ятний тиждень в кар'єрі.
- Як вам забивалися в ворота колишньої команди - київського «Динамо»?
- Було приємно. Якщо чесно, то мені хотілося пробити пенальті. Ми програвали 3:0, і в першу чергу я переживав за результат «Зорі», нам потрібно було повертатися в гру і брати очки. Але той м'яч навіть не святкував, ніколи було.
- Поточне 6-е місце «Зорі» в чемпіонаті - заслужене?
- Зараз щільний турнірний графік, одна-дві перемоги - і ми можемо піднятися вище. З одного боку, ми тільки шості в чемпіонаті, а з іншого - можемо вийти з групи в Лізі Європи, це наша велика мрія.
- Щоб пройти далі, потрібна тільки перемога вдома над басками. Що думаєте про матч?
- Все залежить тільки від нас. У Львові досить багато людей приходить на наші ігри і, сподіваюся, будуть нас підтримувати і на цей раз. Я родом з Мукачева, від Львова зовсім недалеко, тому мені приємно там грати. Ми віримо в перемогу. Мій дідусь точно буде на матчі, і, думаю, батьки теж приїдуть.
- Як ви потрапили в «Динамо» з Мукачева?
- Це все заслуга тата. Він привіз мене на перегляд в «Динамо», який я пройшов, коли мені було 9 років. Вони з дідусем зі мною займалися, багато чому мене навчили. І для мене це теж була дитяча мрія. Пам'ятаю, з якою радістю я їхав до Києва.
- Ви ж були на перегляді в Німеччині, чому не вийшло?
- Якщо чесно, я не люблю розповідати про цей період свого життя. Їздив - назад повернувся, можна сказати, відпочив від футболу. Хоча був інтерес від німецьких клубів, але не вийшло. Однак Бундесліга мене приваблює. Мені подобається рівень німецьких команд, футбол, який вони показують за швидкістю, боротьбою, самовіддачею.
- Чи надовго ви в «Зорі»?
- Два роки тому я був на перегляді в луцькій «Волині», але клубу заборонили проводити трансфери, тому потрібно було шукати іншу команду. Мені запропонували приїхати в «Зорю» - і ось я тут. І зараз я зосереджений не на новому контракті, а на тому, щоб команда перемагала. Для «Зорі» все буде вирішуватися в останніх іграх, тому потрібно викладатися по максимуму.
У Запоріжжі, де базується клуб, мені подобається. Тут є база, всі умови для тренувального процесу, квартира хороша. Частину оплачує клуб, частину я сам, але мене все влаштовує. Та й із Юрієм Вернидубом цікаво працювати. Він хороший фахівець, може і похвалити, і напхати, коли на емоціях. З ним точно не розслабишся.
- На стадіонах по Україні вас супроводжує банер із написом «Мужики». Як вам така оцінка команди від уболівальників?
- Нам Юрій Вернидуб часто говорить, що якщо люди прийшли з цим банером на стадіон, то він закликає нас відповідати: «Ви повинні бути мужиками». Це додаткова мотивація точно. Ми намагаємося.