Любов не купиш. Як і вірність. Їх не посадиш на ланцюг.
Навіть потрапивши у такий культовий клуб, як Барселона, маючи там пристойні гроші, гарну пресу та авторитет серед сотень тисяч уболівальників, біс смикав окремих персонажів не просто покинути Каталонію, а вчинити значно гірше – пристати до королівського двору Мадрида. І хоча мотиви таких маневрів могли бути різними, на вчорашніх кумирів вішали тавро «зрадник». Відмитися від цього сорому – практично неможливо. Хоча були винятки…
1. Рікардо Самора
Амплуа: голкіпер
Статистика у Барселоні (1919-1922): -
Статистика у Реалі (1930-1936): 82 матчі
Його називали «Божественним» і обожнювали всюди, де б він не захищав ворота. А Самора, до речі, полюбляв гострі відчуття і не шукав легких шляхів. Путівку у футбол йому дав Еспаньйол, проте у 1919-му Рікардо перейшов у табір принципового суперника – Барселони, а через три роки знову повернувся у рідний клуб, який любив понад усе. Терпіння уболівальників «блаугранас» – не безмежне. І коли Самора підписав контракт із Реалом, на його голову посипалися прокляття.
У 1933-му збірна Іспанії приїхала в Барселону, щоб вперше в історії провести тут домашній матч. Приїхав і Рікардо Самора – безальтернативний «перший номер» Фурії.
«Живим ти у Мадрид не повернешся»
, – почув шипіння із трибун. Ненависть барселонців сягнула максимуму. Голкіпера не вбили і навіть не побили, проте підмочена репутація вплинула на кар’єру його сина. Самора-молодший мав шанс опинитися у Барселоні, проте керівництво клубу чудово усвідомлювало – сектори «Камп Ноу» просто-таки знищать пацана.2. Хосеп Самітьєр
Амплуа: нападник
Статистика у Барселоні (1919-1932): 454 матчі, 333 голи
Статистика у Реалі (1932-34): 8 матчів, 4 голи
Корінний каталонець, головна зірка Барселони міжвоєнного періоду. Самітьєр назабивав стільки, що досі входить до когорти топ-снайперів в історії клубу, посідаючи почесне четверте місце. Але на зорі 1930-х каталонська прима почала втрачати швидкість і прицільність, до якої так звикли трибуни. Боси клубу, готуючи новий контракт, передбачили для Самітьєра вдвічі меншу зарплату. Хосеп спалахнув від обурення:
«А як же мої заслуги перед Барселоною?»
Ситуацією скористався Реал. Гінці від Королівського клубу запропонували каталонцеві суму із такою кількістю нулів, що той, не вагаючись, відповів згодою. Зрада!
У Мадриді Самітьєр практично не грав, але, тим не менше, здобув із «вершковими» чемпіонський титул і національний Кубок. Далі Піренеї накрила кровопролитна громадянська війна, від якої футболіст врятувався, переїхавши у Ніццу. Перечекавши кілька найгірших років, поки м'ясорубка наситилася кров'ю, Хосеп повернувся у Каталонію.
«Він упав на коліна посеред площі і, ридаючи, благав пробачити його», – розповідали очевидці.
Каталонці оцінили покаяння легенди і відпустили минуле. Самітьєр очолив Барселону в якості головного тренера, а згодом упродовж багатьох років працював у системі клубу. Зокрема, саме завдяки йому «блаугранас» вдалося вихопити з-під носа Реала геніального форварда Ладіслава Кубалу.
3. Бернд Шустер
Амплуа: півзахисник
Статистика у Барселоні (1980-1988): 170 матчів, 63 голи
Статистика у Реалі (1988-1990): 61 матч, 13 голів
Головний тренер Шахтаря першої половини «нульових» був ще тим «фруктом»! У Барселоні його любили лише до певного періоду. Якщо точніше, то до 1986-го року, коли «блаугранас» у фіналі Кубка чемпіонів сенсаційно поступилися Стяуа. Під час матчу головний тренер Барси Террі Венейблс замінив інертного німця, а той у відповідь жбурнув у наставника свою футболку, сів у машину і поїхав, не дочекавшись розв'язки поєдинку. Через два роки Шустер побився із одноклубником Гарі Лінекером, а також відмовився підтримати бойкот партнерів проти керівництва клубу – гравцям затримували зарплату.
Тож коли «Білий ангел» остаточно пустився берега і підписав контракт із Реалом, каталонці зітхнули з полегшенням: «Баба з воза…»
До слова, у Мадриді гера Бернда також не любили. Він з якогось дива дратував «королів», щоразу підкреслюючи свою пристрасть до Барселони. Напевно, Шустер просто любив плисти проти течії.
4. Мікаель Лаудруп
Амплуа: півзахисник
Статистика у Барселоні (1989-1994): 167 матчів, 40 голів
Статистика у Реалі (1994-1996): 62 матчі, 12 голів
На «Камп Ноу» віртуоз із Данії переїхав вже сформованим майстром. Лаудруп встиг яскраво пофеєрити за рідний Брондбю, а також Ювентус і Лаціо. Однак після кількох успішних сезонів у команді Йохана Кройфа, між гравцем і тренером пробігла чорна кішка. «Летючий голландець» все частіше ставив в основу молодого Хосепа Гвардіолу, а Мікаель не збирався миритись із статусом запасного.
Вирішив змінити команду? Без проблем. Але навіщо переходити в Реал?! За свою зраду Лаудруп дорого заплатив. Приїхавши у складі Королівського клубу на колись рідний стадіон, хавбек зіткнувся із шаленим тиском трибун. «Юда» – найменш образливе слово, яке йому довелося чути на свою адресу. Морально вбитий Мікаель попросив заміну і сховався у тунелі.
5. Мігель Солер
Амплуа: захисник
Статистика у Барселоні (1988-1991, 1992-1993): 81 матч, 2 голи
Статистика у Реалі (1995-1996): 14 матчів, 1 гол
Якщо у більшості згаданих вище випадків претензії до футболістів виникали у каталонців, то Солер зумів налаштувати проти себе усіх. У Барселону він переходив із опозиційного Еспаньйола, ставши для «папуг» зрадником. Після «Камп Ноу» доля закинула його в мадридський Атлетіко, звідки Мігель повернувся знову в Барселону. А згодом, транзитом через Севілью, приміряв футболку Реала, запеклого суперника не лише Барси, а й Атлетіко. Тепер футболіста, у якого не виявилося ані грама принципів, проклинали вже три вболівальницькі армії.
Цікаво, що й у Реалі він не прижився. Мадридські інчас влаштовували захиснику регулярні обструкції, вимагаючи, аби забирався назад у Каталонію. Одного разу Солер не втримався, накинувшись на одного із своїх кривдників. Після цього на його кар'єрі у Реалі було поставлено крапку.
6. Роналдо
Амплуа: нападник
Статистика у Барселоні (1996-1997): 49 матчів, 47 голів
Статистика у Реалі (2002-2007): 177 матчів, 104 голи
Бразильський феномен провів на «Камп Ноу» лише один сезон, зате який! Перебуваючи у максимальному розквіті сил, ще не підкошений хронічними травмами, Роналдо наколотив за Барсу 34 голи у Прімері, здобувши «Золоту бутсу». Потім була тривала епоха в міланському Інтері, де Зубастик частіше лікувався, ніж виходив на поле.
«Чому я перейшов з Барселони в Інтер? Я провів у каталонському клубі чудовий період і пішов не зі своєї ініціативи. Вже узгодив з керівництвом Барселони новий контракт всього за місяць до кінця сезону, однак через тиждень адвокати та президент команди вирішили, що умови цієї угоди є абсурдними. Вони були готові продати мене у будь-який клуб, що виплатить суму відступних у 29 мільйонів євро», – пригадував Роналдо.
Воскресіння знаменитого голеадора відбулося на Кубку світу-2002, де він став найкращим снайпером турніру, а збірна Бразилії обіграла у фіналі Німеччину. Звісно ж, це було прямою перепусткою у галактичний клуб імені Флорентіно Переса. У Каталонії не ображаються на Роналдо. Хоча по факту – це зрада, синку.
7. Луїш Фігу
Амплуа: півзахисник
Статистика у Барселоні (1995-2000): 249 матчів, 45 голів
Статистика у Реалі (2000-2005): 239 матчів, 57 голів
Абсолютна класика зради у виконанні головної зірки збірної Португалії перед ерою Роналду. У липні 2000-го, коли чутки про перехід Фігу у стан найлютішого ворога сягнули апогею, журналісти притиснули капітана Барселони до стіни прямими запитаннями.
«Та ви що? Який Реал? Як я після цього дивитимуся в очі каталонським уболівальникам?» – запевняв Луїш.
Виявилося, що його слова не варті навіть ламаної песети. Наступного дня Фігу підписав із Королівським клубом рекордний контракт на суму 37 мільйонів фунтів. Каталонія проголосила вчорашньому кумиру довічну анафему.
Коли Фігу приїжджав на «Камп Ноу», його бомбардували усім, що було під рукою: монетами, запальничками, пляшками… Одного разу в хавбека полетіла відрізана свиняча голова – символ зради.
«Якщо ти граєш за Барселону, твоя кар'єра може стати чудовою. Але щоб досягти вершини, ти повинен грати за Реал».
Цих слів йому також ніколи не пробачать.