UA-Футбол вже третій рік поспіль надає можливість нашим легіонерам стати однією командою. Якщо порівнювати з командою 2016 року, то всього 4 футболіста змогли утримати свої позиції. З 2015-го залишилися всього два: Романчук і Коноплянка.
Воротар:
Дмитро Безотосний, «Габала» (Азербайджан)
34-річний уродженець Хмельницького в січні відсвяткує третю річницю перебування у складі «Габали». Мабуть, один з тих голкіперів, кого несправедливо ігнорує тренерський штаб збірної України. Згадайте, як викликали у збірну Бойка, який взагалі не грав. Так, Дмитро не молодий, але з постійною ігровою практикою. Щороку воротарі приходять до «Габали» і намагаються довести, що гідні посісти місце у воротах, проте Безотосний своєю грою демонструє, що їхнє місце або на лаві, або в інших клубах.
Захист:
Ігор Пластун, «Лудогорець» (Болгарія)
Ще нещодавно нам і всьому українському футболу було вкрай складно знайти лівого захисника. Нині таких достатньо, зате зникли праві. Тому доведеться задовольнитися правим центральним, що грав поруч і з трьома, і з чотирма партнерами. Ігор допоміг своїй команді виграти шостий чемпіонат Болгарії поспіль, а у сезоні 2017/18 виграв конкуренцію у Рафаеля Форстера і став беззаперечним гравцем стартового складу команди. При ньому «Лудогорець» видавав серії матчів без пропущених, що складалися і з єврокубкових матчів, і в підсумку вийшов до 1/16 фіналу Ліги Європи. Та й в лізі лідерство зберігається. Екс-захисник «Карпат» в обох турнірах не лише класно блокував удари і виконував підкати, а й небезпечно загрожував воротам. Він готовий до зустрічі з «Міланом».
Дмитро Чигринський, АЕК (Греція)
Чимало пропустив через травму. Втім, завжди повертався в найпотрібнішу мить і незмінно допомагав команді, залишаючись її лідером за межами поля та улюбленцем уболівальників і діючи надійно за схеми і з двома, і з трьома центральними захисниками. Захоплений «твіт» прес-секретаря клубу після виходу до фіналу Кубка за рахунок «Олімпіакоса» «ця команда в твоїх руках. Лише близькі до тебе люди знають, що ти пройшов» - головний показник його популярності. Плей-офф чемпіонату сезону 2016/17 та груповий турнір Ліги Європи 2017/18 рясніли нічиїми, особливо нульовими. І друге місце афінців в лізі та вихід на київське «Динамо» в ЛЄ - здебільшого заслуга оборони на чолі з українцем. З 26-ти матчів, які він відіграв у поточному році, в 14-ти АЕК не пропускав. Шкода, що не вдалося взяти Кубок та вийти до групового турніру Ліги Чемпіонів.
Євген Новак, «Вардар» (Македонія)
Гравець стартового складу чемпіона Македонії взяв найактивнішу участь і в завоюванні трофею, і в найкращому єврокубковому поході в історії клубу. Знакова подвійна перемога над «Фенербахче» в Кваліфікації була досягнута перш за все за рахунок залізної оборони, ще до цього, в Кваліфікації Ліги Чемпіонів «Вардар» також виглядав організованим, переміг «Мальме» і був близьким до перемоги над «Копенгагеном». Нагородою став перший в історії місцевого футболу вихід до групового турніру Ліги Європи. Щоправда, тут «Вардар» чимало пропускав від потужних «Зеніту», «Реал Сосьєдад» і навіть від «Русенборга». Не в останню чергу - через відсутність українця в двох матчах. Він повернувся до п'ятого туру, і два останні матчі оборона відіграла вельми добре, в результаті здобувши перше очко в турнірі. Двом голам Євгена у ворота норвежців запобігли лише суперсейви воротаря.
Володимир Костевич, «Лех» (Польща)
«Людина з залізними легенями» - такий епітет в польській пресі найкращим чином характеризує працю українця. І повторювали його журналісти не раз. Щоматчу Володимир невтомно працює на лівому фланзі, встигаючи і відпрацьовувати в обороні, і завантажувати штрафний «кросами». За останнім показником він майже незмінно є одним з двох лідерів на полі. Як і за загальною кількістю передач та торкань м'яча. Що ж стосується оборони - лівий захисник допоміг команді встановити клубний рекорд всіх часів за «сухими» матчами протягом сезону - 20. «Лєх» грає в технічний футбол, порівнюваний з грою «Наполі» та дортмундської «Боруссії», і чималу роль в цьому відіграють обидва крайніх захисники. Лише трохи не вистачило для завоювання трофеїв. Фінал Кубка, третє місце в лізі з двоочковим відставанням від чемпіона, поточне двоочкове відставання за підсумками осені...
Півзахист
Тарас Романчук, «Ягеллонія» (Польща)
Постійний гравець нашої збірної зберіг своє місце абсолютно заслужено. Один з лідерів своєї команди на полі і за його межами, іноді капітан, майже щоматчу лідер серед обох команд за двоборствами - загальною кількістю та переможними, причому з великим відривом. Крім того, і в попередньому сезоні, і в поточному він йде другим в лізі серед опорників за схемою «гол+пас». А його команді бракувало лише двох очок для перемоги в Екстракласі у сезоні 2016/17 і бракує двох для першого місця за підсумками першої частини сезону 2017/18. Навесні серія «Яги» з десяти турів лідерства в лізі перервалася у вирішальний момент. Сподіватимемося, що 2018-й рік принесе Тарасу та його команді заслужений трофей. А якщо не йому, то Костевичу.
Олександр Нойок, «Динамо» (Мінськ, Білорусь)
Лідер та капітан команди. Можна сказати, що це його команда, проте його потенціал вищий. Не дарма йому постійно надходять пропозиції від іноземних клубів і не тільки. Його хоче бачити у себе чемпіон – БАТЕ, проте у Мінську сподіваються, що українець не спокуситься привабливою фінансовою пропозицією, а допоможе вперше з 2004-го року здобути чемпіонство. Воно як ніколи було близьким у 2017-ому році, але було втрачене з невеликим присмаком скандалу.
Руслан Малиновський, «Генк» (Бельгія)
Осінь видалася для українця та його клубу досить важкою, і, прямо кажучи, невдалою. Втім, він заслуговує на виправдання. Справа в тому, що через епідемію травм Руслану часто доводиться грати на незнайомій позиції останнього опорника. Більше того, він єдиний опорник в складі, інші - перекваліфіковані атакери. Що ж стосується весни, то тут виправдання не потрібні - українець і його команда грали чудово, завдяки своєму стилю знову викликаючи порівняння з «Барселоною». Виступ в першому матчі 1/8 фіналу Ліги Європи в Генті (5:2) хвалила вся Європа, називаючи і «хайлайтом турніру», і «пропагандою бельгійського футболу», і «кращою грою, ніж «Барселони» проти «Парі Сен-Жермен». Про Малиновського ж писали як про «презентора гарного футболу», додаючи префікс Гала-. Після його серії точних штрафних ударів в різних турнірах преса знайшла нові епітети - «маг» та «генерал». У переможному матчі з «Брюгге» в лізі він створив обидва голи, п'ять перших ударів по воротах «Сельти» у Віго також організував він. Шкода, що цей чвертьфінальний поєдинок ЛЄ в підсумку було програно. І шкода, що після 13-ти перемог поспіль в лізі у вирішальному матчі «королівський клуб» втратив місце в Єврокубках на сезон 2017/18. Проте в будь-якому разі Малиновський змусив говорити про себе.
Група атаки:
Євген Коноплянка, «Шальке» (Німеччина)
З початком поточного сезону ми почали чути заяви Євгена про «народження заново», оскільки кінець попереднього сезону був змазаний конфліктом з колишнім тренером «Шальке» Маркусом Вайнцирлем, який в підсумку і був звільнений після скандального інтерв’ю підопічного. Доменіко Тедеско більше довіряє українцю, хоча і використовує не на рідній позиції, тому стабільно-яскравої гри Коноплянка не демонструє. Постійно чергує чудові матчі з тими, огляди яких дивишся і не бачиш моментів за участі українця. Проте якщо гра пішла, то він показує, чому за нього «Шальке» хоче отримати не менше 12,5 мільйонів євро.
Андрій Ярмоленко, «Боруссія» (Дортмунд, Німеччина)
Перед його переїздом до Дортмунда, як завжди в Україні, нагадали про себе «експерти», які роздавали поради і ділилися своєю «цінною» думкою. Натомість, Коноплянка та Юрченко розповідали, що потрібно зробити для того, щоб швидше адаптуватися. Та вже після першого місяця гри у Німеччині було помітно, що Андрій сам готовий розповісти їм, як слід проходити адаптацію. Спочатку його не вистачало на повний матч Бундесліги, але зараз його важко уявити поза складом дортмундської команди. До чого українець не здатний адаптуватися - це позиція центрфорварда, де його час від часу використовують тренери. Тоді вінгер просто стає п’ятим колесом у возі, але повертаючись на свій правий фланг починає возити опонентів. Крім цього моменту, йому слід забути про УПЛ, в Бундеслізі потрібно рішення приймати швидше. Та все ж Ярмоленко - один з тих, хто намагається тягнути «Боруссію» вперед.
Роман Зозуля, «Альбасете» (Іспанія)
Новачок Сегунди, можна сказати, зірвав джек-пот підписанням Зозулі, на якого в Іспанії навіть не хотіли звертати уваги. Після скандалу з «Райо Вальєкано» чимало клубів відмовлялися співпрацювати з форвардом, але не «Альбасете». Трохи часу на розкачку - і після восьмимісячного простою він почав забивати, приносити очки і допоміг команді залишити зону вильоту. А якщо зараз поглянути на турнірну таблицю - то і до зони плей-офф не така вже й велика відстань - 9 очок. З вересня Зозуля двічі визнавався найкращим гравцем місяця «Альбасете» і є найкращим бомбардиром команди. У Романа на сьогодні 7 забитих голів, ще 5 - і він поб’є свій особистий рекорд результативності за сезон.
Тренер:
Роман Григорчук, «Габала» (Азербайджан)
Український фахівець вже три роки в Азербайджані, за цей час здобув «срібло» та «бронзу» чемпіонату, визнавався найкращим тренером року, але це все не те… Хочеться трофеїв. Навесні «Габала» знову програла «Карабаху» і чемпіонство, і Кубок, але Григорчук не зупиняється, не опускає руки, а продовжує шукати підсилення та оптимальний склад своєї команди. Допоки є «Габала» Григорчука, «Карабах» не може почуватися у безпеці. «Радари» завжди готові скористатися будь-якою невдачею головного суперника. Наприклад, «Карабах» добре налаштовувався на матчі Ліги Чемпіонів, але через це вилетів з Кубку. Тож Григорчуку всі карти до рук.
Що цікаво, Роман Йосипович може здобути перший трофей у Азербайджані, але цей трофей є запорукою успіху іншого українця – Юрія Максимова, адже від нього вимагають вивести свою команду у Єврокубки. Враховуючи стан справ у чемпіонаті, Кубок – єдиний варіант. 2018-й рік може стати останнім у «Габалі» для Григорчука і він бажає піти як тріумфатор.