- Луческу вів подвійну гру по відношенню до вас?
- Взагалі, дивна людина. Мені здається, вік сильно на ньому позначався. В тактичному, технічному плані видно було: досвідчений тренер, може чомусь навчити. Здивування викликала його реакція на якісь речі, слова...
- У чому проявлялася дивина?
- Так у всіх рухах, жестах. У тому, що говорив, як говорив.
- І як же?
- Запально, нервово. Доходило до того, що до росіянина звертався португальською, а до португальця - російською. Все одно, що я з вами зараз почну грецькою говорити.
- Луческу невпинно воював із пресою. Команда теж була на взводі?
- Ну майже. Видно, такий у нього стиль.
- Був момент, коли відчули втрату довіри?
- Я з самого початку запитав у Луческу, чи є у нього якісь проблеми зі мною. Почув у відповідь: «Ні-ні, все добре. Мене не цікавлять відносини тренера і гравця. Найголовніше - результат. Граєш добре - виходиш на поле. Ні - грає інший».
- Чув версію, що Лодигін не з власної волі став діяти більш авантюрно - такою була тренерське вимога.
- Ха, це найсмішніше було. Коли пасував ближньому, а він повертав неприємний пас або взагалі втрачав м'яч, Луческу кричав: «Навіщо ти йому даєш?! Роби довгу передачу». А коли нас пресингували і я робив довгу, він говорив: «Не треба довгу», -
р
озповів Лодигін в інтер
в'ю «Чемпионату».