В цьому сезоні в «Динамо» відразу три голкіпери претендували на місце в основі – Максим Коваль, Артур Рудько та Георгій Бущан. Плюс в дублі є молодий та талановитий Володимир Маханьков. Було зрозуміло, що комусь потрібно залишати команду. Зараз явно не ті часи, щоб тримати скільки голкіперів в одній команді.
Я здивований, що вибір пав саме на Максима. Він все–таки найбільш досвідчений воротар серед всіх. Справа в тому, що сьогоднішній номер один «Динамо» Георгій Бущан грає в основі тільки із середини осені. Три–чотири місяці – це дуже малий термін, щоб робити серйозні та далекоглядні висновки. Додайте до цього те, що Бущан, незважаючи на 23-х річний вік, вже мав багато травм. В разі чого буде грати Артур Рудько, який провалився у другій частині минулого сезону та на старті цього. Гадаю, що досвід Коваля був би більш доречним. Може вийти так, що в разі невдалої гри чи травм Бущана «Динамо» знову може отримати проблему першого номера. А можливо причина просто в тому, що на Коваля простіше знайти покупця, ніж це було б у випадку і Рудьком.
Для мене не менш дивно, що Коваль переходить до «Депортиво» (в Україні залишилося багато прихильників цієї команди із часі Валерона, Трістана, Пандіані, Ірурети та виносу «Мілану» на «Ріасорі»). Але зараз в команді із Ла-Коруньї ситуація багато в чому схожа із тою, що є в Києві в «Динамо», коли відразу три воротарі претендують на місце в старті плюс один молодий перспективний воротар. Тільки перші три воротарі старші від своїх київських колег (в Києві воротарям 23-25 років, а у Ла -Коруньї - 30-31 рік).
Конкурентами нашого Максима в Іспанії буде поляк Пшимеслав Титонь, румун Костел Пантілімон, іспанець Іван Рубен та юний нігерієць Френсіс Узохо (хоча всі розуміють, що африканці та вік - поняття доволі відносне). Титонь представляє польську школу воротарів (ніколи в Польщі не було проблем із воротарями), тривалий час грав у Нідерландах в тому числі в «ПСВ», також був у «Штутгарті», а із літа 2016-го року захищає кольори «Депортиво». Пантілімон довгий час був дублером в «Манчестер Сіті», потім виступав у слабших клубах, а із цього літа перейшов до «Депора». Рубен вихованець «Барси», грав у молодіжних командах, командах слабшого рівня, із 2016-го виступає за «Депрортиво». Як бачимо, всі троє - «биті вовки». Перші двоє мають величезний легіонерський досвід та виступи за свої національні збірні, а іспанець великий досвід виступів у своїй країні. Але ніхто із них не є основним, на позиції голкіпера постійно відбувається ротація, пошук. Знову багато в чому ситуація схожа із тою, яка була в «Динамо» починаючи із весни 2017-го року, закінчуючи довірою до Бущана, коли помилки одного воротаря давали шанс іншому і так по колу.
Виходить така ситуація, що Коваль за свою кар’єру не виграв жодної конкуренції, а тут йому потрібно буде сперечатися за місце в основі із трьома досвідченими воротарями (припускаю, що після підписання Максима, хтось із стражів воріт «Депора» залишить команду). Додайте специфіку Іспанії (поки в українських футболістів там не дуже виходить), особливості місцевого футболу (там навіть аутсайдери через пас виходять із оборони і воротар теж повинен це вміти робити), не самий високий рівень нової команди, негативний досвід Коваля в Данії. Все це говорить явно не на користь досягнення успіху Максимом у новій команді.
Сам «Депортиво» бореться за збереження місця в еліті. Багато пропускає, має слабеньку оборону. Багато в такій ситуації буде залежати від воротаря. Тобто, психологічний тиск, тиск ЗМІ, відповідальність – забезпечені Ковалю в Ла-Коруньї. В разі вильоту ні про який викуп контракт мова не буде йти.
Виходить так, що «Депортиво» бере в оренду воротаря в час, коли потрібний результат. Воротаря не особливо стабільного та досвідченого. До того ж, в команді це не найбільша проблема. А «Динамо» залишається на чемпіонат та Лігу Європи із двома воротарями із мінімальним досвідом.
Повертаючись до персони Максима Коваля хочу сказати, що, на мою думку, головною причиною його теперішніх проблем є ранній перехід до «Динамо». Він отримав те, до чого інші йдуть багато років, у зовсім юному віці (як у фінансовому так і ігровому плані). Дуже часто так було, що він грав не тому, що був сильніший від інших, а тому, що Шовковський мав свої проблеми. Якби Максим залишився ще на певний час в Запоріжжі, або перейшов до Києва більше сформованим гравцем – все могло скластися по–іншому.
Спочатку Лунін, а тепер Коваль. Я не вірю в співпадіння, чи в те, що скаути самі знайшли обох воротарів (у випадку із Луніним велика ймовірність, що його примітили в матчах проти «Атлетіка» в Лізі Європи ). На мою думку, головним натхненником цих переходів став Педро Хара, який колись працював із воротарями в «Дніпрі» за часів Рамоса, а зараз працює в тренерському штабі збірної України Андрія Шевченка.