- Днями ви забили свій 160-й гол у кар'єрі. Круто!
- А у мене вже 160? Чесно, я якось не рахував. Приємно. Але хотілося б дійти до 200. І ось тоді можна закінчувати! Але важкувато буде досягти такого рубежу.
- Ви принципово вирішили взимку залишитися в Туреччині? Або могли повернутися на батьківщину?
- Я отримав пропозицію від іншого турецького клубу. Чому повинен був відмовлятися? Тут відмінна атмосфера, приємно грати.
Україна? Зараз з об'єктивних причин чемпіонат став слабшим. По суті, залишилися тільки «Шахтар» і «Динамо». У порівнянні з тим, що було чотири роки тому, не можна порівняти! Ще недавно «Дніпро» грав у фіналі Ліги Європи. Про що ще можна говорити? Сподіваюся, що цей спад все-таки тимчасовий і все ще налагодиться. Дай-то Бог! Не хочу образити російську прем'єр-лігу, але чотири роки тому український чемпіонат був сильнішим.
- Навіть так?
- Звичайно. Чотири роки тому - точно. Причому набагато. На голову сильнішим! Ну я ж кажу - «Дніпро» доходив до фіналу ЛЄ. А був же ще харківський «Металіст», які футболісти там грали! Траплялися періоди, коли ЦСКА і «Зеніт» вигравали єврокубок. Я не сперечаюся. Але от якщо взяти рівень саме чотирирічної давності, український футбол поставлю вище.
- Правда, що влітку ви були вже однією ногою в «Галатасараї», але в останній момент все зірвалося?
- Так, була справа... Ну це футбол, тут часом все вирішують якісь нюанси. Мене там дуже хотів бачити тренер Тудор. Все тягнулося до останнього, але...
- Сильно тоді засмутилися?
- Ну що значить засмутився? Це ж життя.
- До чого досі не звикли в Туреччині?
- До всього звик. У мене все добре. Просто мій перший клуб тут - «Карабюкспор» - зараз чомусь скотився незрозуміло куди. Коли тільки туди прийшов, все ж було добре. Відмінна інфраструктура, прекрасний тренер. І тут почалося...
- Що почалося?
- Навіть не знаю, як це пояснити. Стало змінюватися керівництво. Всі ці незрозумілі схеми з приводу невиплати зарплат. Коротше, пішли якісь ігри. Я їм сказав - хлопці, я в таке не граю. Або у вас є завдання, або ні. Якщо ви не хочете чогось добиватися - вибачте, спасибі, до побачення!
- Пропонували грати договорняки, здавати матчі?
- Ні ви що! Такого не було. Навіть не думайте про це. Ні в якому разі. Просто президент змінився, півроку зарплату можна було не платити. Це ж зовсім неправильно...
- Ого.
- Півроку не платили. Вони між собою якісь завдання вирішували. Мені вже це було нецікаво. При мені змінилося чотири або п'ять тренерів. Уяви? Це дорога в нікуди. Пішов президент, який мене запрошував. Коротше, наші шляхи розійшлися.
- У Туреччині навіть аутсайдери летять вперед?
- А як інакше? Якщо ти не будеш атакувати, тебе свої ж вболівальники освистять. Неприємно буде виходити на поле в наступному матчі. Тут обережний футбол явно не в пошані.
- «Кубань» вже забули?
- Мені шкода вболівальників. Там дійсно класна підтримка на трибунах. У команди хороші традиції, але керівництво обрало такий ось шлях. Що я тут можу вдіяти?
- Коли ви тільки переїхали до Туреччини сказали, що збираєтеся освоїти англійську і навіть почали читати біографію Златана Ібрагімовича.
- Так я її вже прочитав.
- Респект!
- Прочитав, тільки не англійською. Важкувато давалося. Мова, звичайно, вчу. Освоюю. Не можу сказати, що знаю її досконало, але в принципі порозумітися можу.
- У вас є відповідь на один з найпопулярніших зараз питань: Смолов поїде в Європу чи ні?
- Він у хорошій формі, класний футболіст. Це точно. А далі вже сам повинен вирішити. Мені здається, поїде. Але це вам краще набрати самому Смолу. Запитайте у нього: «Федя, ти коли-небудь поїдеш з Росії? Звали вже звідси!» (Сміється).
- Воронін йому весь час говорить, що треба переходити в європейський клуб. А ви щось радите?
- А що я йому пораджу? У нього є право вибору. Хороший нападник, інтелігентний хлопець. Я свого часу не виїхав. Напевно, тоді мені було б важко в Європі. Федя вже зрілий гравець, тримає високий рівень.
- А ви то чому не поїхали?
- На той момент я не вважав, що «Дніпро» або «Шахтар» слабкіші європейського клубу, куди запрошували. У нас був сильний чемпіонат. Я ні крапельки не пошкодував, що нікуди тоді не поїхав. Грав у себе на батьківщині за топ-клуби. Моя кар'єра в той час дуже добре складалося.
- Ярмоленко сильніший Смолова?
- Вони зовсім різні. Ярмола правий або лівий півзахисник. Смол - чистий нападник. Як їх порівнювати?
- Вам не здається, що українці менш ситі і менше розпещені контрактами, ніж росіяни. Може, тому і їдуть за бугор?
- Чи пропонуєте соцопитування провести серед російських гравців? «Пацани, хто з вас розпещений? Ану зізнавайтесь». У мене своє життя, у них - своє.
- Ви вже відійшли від шоку, що України не буде на чемпіонаті світу в Росії?
- Хвора тема, хвора... Дуже сильно хотів поїхати в Росію. Не тільки я, а вся команда. Але так склалося. Ех...
- Катастрофа?
- Було неприємно.
- За кого тепер будете вболівати на ЧС-2018?
- Раз України немає, значить, ні за кого. Просто буду дивитися футбол.
- Можливо, за когось особисто будете переживати?
- Хочу, щоб Мессі щось вже виграв. У фіналі ЧС 2014 вболівав проти німців. У Лео поки ще немає трофея в складі збірної. Нехай буде. Він цього заслуговує.
- Андрій Воронін, коли дізнався результати жеребкування, написав російським гравцям: «Якщо не вийдете з такої групи, міняйте стать і країну...
- Ха-ха! Слухай, це ж Ворона.
- Він потрапив в точку?
- Просто зараз уявив з яким виразом обличчя він це говорив! Що ж.
- Тобто допускаєте, що доведеться міняти стать і країну?
- Я не знаю. Ви самі розберіться у своїй збірній. За ідеєю, повинні виходити з такої групи. Повинні.
- Рік тому говорили, що хочете найняти тренера з боксу. Тепер ви небезпечна людина?
- У мене був тренер. Але зараз я в новому місті. Облаштовуюсь. Потім подивимося. Взагалі я дуже за хокеєм скучив. Але в Туреччині немає льоду...
- Ще одна ваша цитата: «Турецька інфраструктура хороша, крім барів, ресторанів і дискотек». Не нудно?
- Це я говорив про попереднє місто. Там реально не було нічого. А зараз є все! Життя налагоджується. Крок вперед. Та я жартую. Особливо нікуди не ходив. Але в ресторанах годують дуже смачно. Рибні продукти. Ух! На вулиці плюс 15. Все у мене окей.
Віталій Айрапетов