— Євген, зараз у Бельгії ти маєш гарну пресу. Це тому що ти знайшов свою команду або тому що граєш на своїй звичній позиції опорного півзахисника?
— Не можна говорити однозначно, що питання в позиції. Звичайно, в центрі поля мені подобається грати, я відчуваю тут себе впевнено. Але і позиція лівого захисника мені по душі.
На початку сезону я ще не набрав потрібних кондицій. Та й вся команда діяла не так впевнено і зіграно. Тренер Де Бук прийшов і все змінив. Мене він бачить в центрі півзахисту. Що стосується команди, то у нас чудовий колектив, грати з такими партнерами приємно і цікаво. Зараз ми добре розуміємо один одного, - цитує Макаренка zbirna.com.
— У «Динамо» вимушено грав лівого захисника?
— Не думаю. Мені подобалося грати на цій позиції. Після ігор показники моїх ТТД завжди були хорошими. Все залежить від того, що від тебе вимагають, і в який футбол грає команда.
— Кого з «Кортрейка» можеш назвати своїм другом?
— У мене з усіма рівні приятельські стосунки.
— Французьку вже освоїв? Інтерв'ю на цій мові зможеш дати?
— В основному спілкуюся англійською, добре, що команда у нас багатонаціональна. Тим не менш, звикаю до французької, розумію базові фрази фламандською.
— Другий етап чемпіонату «Кортрейк» розпочав з впевненої перемоги. Перед командою стоїть завдання потрапити в Лігу Європи?
— Безумовно. І, вважаю, нам це під силу. А якщо б ще не розгубили очки на старті, то наше місце було б набагато вище...
— У футбольному плані, судячи з твоєї ігрової практики, ти вже повністю освоївся?
— Так, відчуваю себе досить комфортно. Мене все влаштовує. Моя співпраця з «Кортрейком» було продовжено ще на один сезон.
— Чим тобі подобається в Бельгії?
— Тут цікавий чемпіонат. Футболісти добре працюють з м'ячем, постійно високий темп матчів, команди грають у відкритий футбол. І конкуренція тут пристойна. Багато вболівальників ходить на стадіони і це створює особливу атмосферу під час поєдинків.
— Яка найпопулярніша команда в чемпіонаті Бельгії?
— У кожного свої улюбленці. Хтось вболіває за «Андерлехт», хтось - за «Брюгге». А для наших уболівальників існує тільки «Кортрейк» (посміхається).
— До речі, з тобою контактували тренери збірної?
— Зі збірної зі мною ніхто не контактував.
— Тим не менше за національною командою стежиш? Як тобі гра?
— Мені важко відповідати на це питання, так як я футболіст, і дивлюся на події очима гравця. У мене, безумовно, є своя думка, але правильно буде, якщо оцінку даватимуть фахівці.
— З ким із збірників найчастіше спілкуєшся?
— Періодично з багатьма хлопцями, але в основному з динамівцями, колишніми і нинішніми.
— Востаннє ти викликався в збірну в кінці серпня 2014-го. Потім пішло не так?
— Не можу сказати, що щось пішло не так. Тоді у мене багато чого виходило. Я отримав серйозну травму, розрив ахілла. Був прооперований. Потім відновлення. Все це вимагало часу, за який я багато зумів переоцінити і зрозуміти. Було нелегко, але тепер все позаду. Свій вибір я зробив.
— Коли в останній раз був в Україні?
— Зовсім недавно. Нам дали кілька днів вихідних. Полетів до Києва і повернувся разом з сім'єю.
— Які в Києві улюблені місця?
— Київ — мій дім, там скрізь добре.
Сергій ДЕМ'ЯНЧУК