Олександр Шовковський: «Григорій Суркіс в 2013-му сказав, що я не маю права висловлювати свої думки щодо розгону студентів на Майдані»

«Коли прочитав новини про розгін студентів, я не зміг додзвонитися синові, який тоді жив у Михайлівському провулку. Після цього на своїй сторінці в фейсбуці я розмістив пост про те, що як громадянин і представник народу (а значить, сам народ) маю право на свою точку зору, а тому ніхто не має права закривати мені рот. Тому йду в парк Тараса Шевченка, щоб продемонструвати свою позицію.



Потім побачив, що крім півсотні пропущених дзвінків, з'явилося мільйон повідомлень. Більшість дзвінків було від керівництва клубу, повідомлень - від близьких мені хлопців. Ще був номер і прохання зателефонувати по ньому в будь-який час доби. Я набрав його і вийшов на розмову з Григорієм Суркісом.



Дуже жорстка, дуже довга, дуже предметна розмова про те, що я як капітан «Динамо» ні в якому разі не маю права ось так висловлювати свої думки та ідеї. І що, тим більше як киянин, як відомий футболіст, який для багатьох є кумиром і об'єктом для наслідування, я не можу собі дозволити висловлюватися в такому ключі.



Ми тоді довго сперечалися. Я намагався шукати аргументи і відстоювати свою позицію. Розмова вийшла нескінченною, ми згадали тоді фактично всю мою біографію з тієї миті, як я прийшов в «Динамо». Але в моєму пості не було ні слова пафосу: я повністю підтримував цінності, в ім'я яких тоді вийшли студенти.



Дав слово - тримай його. Якщо пообіцяв щось зробити, доведи обіцяне до кінця. В кінцевому підсумку я не відступив. Але та жорстка розмова з Григорієм Суркісом, а потім наступного дня і з Ігорем Суркісом, якому я також намагався пояснити, що відчуваю і чому так написав, все ще лежала на душі важким тягарем.



Ігор Михайлович сказав, що у нього до мене як у президента «Динамо» немає ніяких питань. Але саме в ту ніч у мене у волоссі з'явилося не одне сиве пасмо: посивіти за ніч - аж ніяк не метафора», - йдеться у книзі Олександра.