– «Карпати» входять у трійку найкращих футбольних Академій України. Пройшовши та відчувши навчання там, чи можеш ти погодитись із цим твердженням?
– Рахую, не можна чітко виокремлювати за ким закріплюється перше чи друге місце. Трійка кращих футбольних Академій України – безперечно «Динамо», «Карпати» та «Шахтар». Мої слова доводять і всі фінальні частини змагань ДЮФЛУ, незалежно від віку. Завжди «Карпати» були і є в призерах. Головна ціль Академії – підготувати футболістів для Національної збірної та першої команди. Подивіться, зараз у нашій збірній U-18 стабільно сім-вісім футболістів викликають саме з «Карпат».
– У карпатівську Академію тебе запросив Володимир Безуб’як. Розкажи, як це було?
– У Вінниці відбувалась фінальна частина чемпіонату області. На той час мені було 13 років. Володимир Йосипович підійшов до мого старшого брата і запитав: «Скажи, він чесно 2000-го року народження?». Тоді, ми вже думали про продовження кар’єри, тож, приїхавши додому, зібрались всією сім’єю та обговорили цю пропозицію. Мій брат – майстер спорту з тенісу, але в 14 років його так і не відпустили до Києва в Академію. Пам’ятаю, він сказав мені, що зробить все, аби я там навчався. Навесні я поїхав на перегляд, а вже в серпні проходив перші збори з командою. Жодного разу ніхто не пожалкував, що тоді я прийняв цей виклик.
– На той час були ще якісь пропозиції, окрім «Карпат»?
– Не було. «Карпати» – перший серйозний клуб, який мене запросив. Вже під час виступів в Академії було багато пропозицій. Пам’ятаю, «Дніпро» заманював тим, що у них я міг грати нападником, як того хотів. Після фінальних частин кожного літа кликали «Динамо» і «Шахтар».
– Чому не прийняв пропозиції від грандів українського футболу?
– Вважаю, лідерами їх можна назвати тільки в перших командах. Розкажу, як я думав у восьмому класі: якщо ми їх обігруємо у фінальних частинах, отже вони є слабшими за «Карпати». Тим паче, мене все влаштовувало в команді, я не хотів щось змінювати. Розумів, що у «Динамо» чи «Шахтарі» не може бути краще, ніж в «Карпатах». Можу з впевненістю сказати, що ні разу про це не пожалкував.