- Разом із Шовковським вчились у спецкласі. Спецклас організували з 4-го класу і по випускний. Ми були весь цей час разом. У нас були заняття, а потім тренування. Звичайно, втомлювалися. Але це все одно було приємно.
- Шовковський взагалі був тихий...
- Чому? Я б не сказав, навпаки, ми постійно на перервах у щось грали, на місці не сиділи. Баскетбол або волейбол, весь час рухалися. І дуже часто ламали руки...
- Шовковський навіть займався баскетболом і досить-таки непогано. Допомогло це йому в футболі?
- Ну це, напевно, на самому початку було. Я думаю, що в дитинстві у всіх не тільки футбол був, я теж займався і легкою атлетикою, і вільною боротьбою. І у мене був вибір: спецкласс по футболу або спецкласс з вільної боротьби. Добре, що вибрав футбол.
- Олександр Венглинський розповідав, що кожен виїзд спецкласів за кордон був особливим...
- Звичайно. Наприклад, виїзд до Італії. Ми зіграли на двох турнірах. Грали проти Реала, Торіно. І ті хлопці були навіть старше нас. Але ми перемогли на турнірі. Нас почали поважати і боялися. Це був початок вересня, ми не пішли в школу, а поїхали в Італію. Були ще інші турніри, грали і проти Зеєдорфа. Поїхали під вивіскою збірної України до Франції, вирушила саме наша команда. Там грали проти збірних, зіткнулися також з Анрі...
- Ви брали участь у першому розіграші Суперкубка України. Що пам'ятаєте з цього матчу?
- Коли Саша Шовковський забив. Найцікавіше, що повинен був я йти бити. Але Саня каже: Я піду. Він непогано б'є пенальті і просто розвів воротаря. І знову ж таки зробив пару сейвів, я не бачу, щоб воротарі так брали пенальті. Йому це було дано.
- Ви грали в центрі захисту. Могли закрити інші позиції?
- У свій час я грав і правого захисника, той же Лобановський мене міг використовувати і в півзахисті.