Про загальне відчуття
— Головне — вкотре переконуюся, що наші клуби навчилися рахувати гроші, тому намагаються економити. Від цього й залежить те, хто куди їздить. Окрема тенденція, що цього року помітна особливо, — команди, які зазнали великих кадрових змін, не виїжджають за кордон. І це правильно: якщо в тебе багато новачків, краще «бути на місці» — тобто не їхати далеко від свого місця дислокації. Це притаманно «Олімпіку», «Чорноморцю», «Арсеналу», «Львову».
Про різнобій кількості спарингів
— На 11 липня «Арсенал» і «Чорноморець» провели по два контрольні поєдинки, «Олександрія», «Ворскла» — по шість. Із цим це пов’язано? Навряд чи варто виводити узагальнену тенденцію, тут до кожної ситуації треба підходити окремо. Є різні фактори: фінанси, бачення тренувального процесу наставником, специфіка складу. Звідси й залежить те, як часто проводять товариські зустрічі.
Чи має значення з ким грати — нашими або зарубіжними?
— Вважаю, то не суттєво. Суттєвим є інший фактор — розрізнення суперників за силою щодо різних етапів підготовки. На першому й останньому із надто сильними опонентами не бажано зустрічатися: на першому — бо команда втягується, є ризик пропустити багато м’ячів; на останньому — бо думками всі вже у Чемпіонаті, тому зайвий програш може погіршити психологію. Сильних спаринг-партнерів треба шукати посередині зборів — тоді такі матчі приносять найбільшу користь.
Чи знімають стрес загальнокомандні поїздки за кордон?
— Це залежить від професіоналізму футболістів. І взагалі — тренувальні збори є періодом рутини, тому не дуже важливо, де їх проводити, — недалеко від дому чи далеко. Крім того, не забувайте: періоду затяжної підготовки неодмінно передує відпустка, коли майже всі наші професіонали відпочивають на чужоземних курортах. Тому подальша «зміна місць» разом із командою не має принципового значення.