Чому Хорватія у фіналі ЧС-2018 – це нереально круто, або Унікальна українська прикмета знову працює

Світовий футбол 12 Липня, 19:34
Хорватія обіграла Англію та вперше в історії вийшла у фінал Чемпіонату світу 2018. «Футбол 24» наводить кілька фактів, чому це грандіозно.

Хорватія – це друга в історії найменша за кількістю населення країна, яка вийшла у фінал Мундіалю. Менше людей живе тільки в Уругваї, який взагалі вигравав ЧС-1930 і ЧС-1950 – тоді трохи більше 2-х мільйонів, зараз майже 3,5 млн. Населення Хорватії становить понад 4 мільйони осіб. І ось представники цієї нації 3 рази поспіль роблять камбеки у плей-офф нинішнього Кубка світу та виходять в історичний фінал.

Хорватія грала проти України у групі відбору ЧС-2018. Це були 2 досить рівні поєдинки, де більший клас хорватських виконавців вирішував долю другого місця. На їхньому місці могли бути ми? Хтозна, може, колись. Подвиг хорватів надихає на те, що навіть країни, яких до останніх стадій не вважають фаворитами, здатні просуватись так далеко на Чемпіонаті світу. Зрештою, кожні 20 років після другої світової Мундіаль виграє хтось новий: Бразилія-1958, Аргентина-1978, Франція-1998. Далі буде Хорватія-2018?

Хорватія була недооцінена грандами. Навіть тією ж Англією. Усе через історію. Навіть велика команда з найкращим бомбардиром ЧС-1998 Давором Шукером не змогла пройти далі за півфінал Мундіалю. Але легковажити хорватами – величезна розкіш. В основі команди Даліча 10 з 11 гравців представляють топ-5 чемпіонатів Європи.

Лише екс-динамівець Домагой Віда грає за скромний Бешикташ (та й то після такого крутого для себе турніру вже зацікавив Ліверпуль). І не просто клуби топових ліг – це гранди. Реал Мадрид, Барселона, Ювентус, Атлетіко, Ліверпуль, Інтер. Уже не кажучи про те, що такі персонажі, як форвард Айнтрахта Анте Ребіч, можуть піти ще вище – та ж Баварія уже напоготові.

Анте Ребіч удостоївся того, що в Хорватії «міняють» назву міст на його честь

Хорватія стала таким собі символом опору диктаторському режиму в Росії на ЧС-2018. Так, вона не хотіла такої слави. Так, Домагой Віда потім не один раз просив вибачення в росіян, які цього не змогли гідно сприйняти і показали, наскільки насправді погано ставляться до українців.

Але «Слава Україні» прозвучало на російській землі так гучно, як ніколи. І це зробили тільки хорвати. За що їм і Хвала. Привіт екс-захиснику київського Динамо, який нехотячи змусив росіян знімати з себе всі маски.

У складі хорватів чемпіонами світу можуть стати захисник київського Динамо Йосіп Піваріч, який не грає в основі, але регулярно виходить на підсилення, а залізні гравці стартового складу – екс-динамівець Віда та колишній захисник Дніпра Іван Стрініч. Інший екс-дніпрянин Нікола Калініч може тепер кусати лікті, що змусив Даліча вигнати себе через небажання виходити на заміну. Наша УПЛ – трохи сила, що не кажіть.

Златко Даліч розплакався після перемоги над Росією і виходу у півфінал. Його втішав той самий екс-динамівець Огнен Вукоєвіч, який згодом не зробив нічого поганого, але прийняв рішення Федераці футболу Хорватії і пожертвував собою, щоб відбити шалений тиск агресивних росіян на свою збірну.

Повертаючись до Даліча: нікому не відомий 51-річний тренер приходить із Ближнього Сходу на таку важливу посаду перед матчем проти України і відтоді не програє вже 9 офіційних матчів поспіль. Ок, серед суперників до грандів можна зарахувати лише кризову Аргентину та надто молоду Англію, та все ж. І як же показово Златко розправився з Калінічем, який уявив себе таким шалено зірковим, що вартий тільки основи. Це допомогло тому ж Ребічу і загальній справі. У цій команді всі єдині, як ніколи раніше.

Хорватія – друга команда в історії футболу, яка грала у плей-офф відбору Чемпіонату світу, а після успішного проходження дійшла до фіналу. У 2002-му це була Німеччина. В обох випадках на шляху хорватів у кваліфікації зустрічалась Україна. Андрій Шевченко спочатку як гравець, а потім головний тренер. Щоправда у фіналі ЧС-2002 німці програли Бразилії 0:2.



У Хорватії просто дуже крута президент, яка не соромиться святкувати перед носом російського прем'єра Мєдвєдєва, обіймати кожного гравця у роздягальні після матчу та й взагалі всіляко демонструвати свою футбольну натуру.