Це для майбутній фінал – просто ще один фінал. Наступного доведеться чекати чотири роки, але глобально, як показує практика, лише деталі можуть змінитися за цей час: наприклад, місце проживання або сімейний стан. Інша ситуація у хорватів із французами. Так історично склалося, що рідко коли збірна потрапляє до фіналу частіше одного разу в покоління. Тому тут і особливі емоції: у футболістів перед виходом на поле, у журналістів в передчутті його, а у вболівальників нечасто випадає можливість вболівати за своїх у фіналі ЧС.
Зрозуміло, що найбільше безумство охопило Хорватію. Тут і підсвічені під прапор країни фонтан з пішохідним мостом, і новий бум на «картатий» одяг, навіть легендарний Пульский кінофестиваль переніс всі недільні фільми на інші дні або локації, щоб звільнити час для футболу. Tportal.hr зробив фотопідбірку, виділивши найбільш цікаві зміни в країні напередодні фіналу
Взагалі, в хорватській пресі по ходу останніх днів, здається, кожен журналіст міг потренуватися у написанні матеріалів на футбольну тематику. Наприклад, один з авторів Index.hr розповів кумедну історію знайомства на вулицях Загреба з індійцем: «Я приїхав з Варшави, де працюю, тому що я хочу подивитися на хорватів разом з хорватами. Я читав в інтернеті про божевілля через фінал у країні і тепер повинен це побачити сам. І в понеділок я теж залишусь, щоб зустріти команду з турніру».
А поруч – стаття з грізною назвою «Як стати чемпіоном світу?» – спроба розібратися в сильних і слабких сторонах фіналістів. З цікавого нам, м'яко кажучи, дуже мало приємних слів прочитав в свою адресу екс-гравець «Дніпра» Іван Стрініч, якого називають одним з найбільш слабких ланок в команді Даліча.
Французьке видання Le Figaro не відмовило собі в спокусі зазирнути в чужий гаманець. Так, перемога в турнірі принесе кожному гравцеві збірної Франції від 350 до 400 тисяч євро. Для порівняння, Рафаель Надаль за виграш Френч Оупен поповнив особистий банківський рахунок на 2,2 млн. євро, а майбутній переможець Тур де Франс заробить 500 тис. в євровалюті.
У сусідньому матеріалі видання задає п'ять питань по фіналу. Поряд з банальними «де дивитися» і «хто фаворит», цікаво виглядає припущення, хто переможе у боротьбі за «Золотий м'яч» (мабуть, йдеться про найкращого гравця поточного турніру, що не зазначене прямо). Серед претендентів називається Кіліан Мбаппе, Антуан Грізманн, Рафаель Варан і Лука Модріч.
Le Parisien не пошкодував свого і читачів часу, видавши справжню оду Кіліану Мбаппе, розповідаючи наскільки він крутий. Ніхто не сперечається, що форвард у свої 19 дійсно дуже добре виглядає, але, схоже, видання перегнуло палицю з пафосом: «Мільярди пар очей на нього будуть дивитися в неділю. Але йому плювати. У нього є звичка привертати увагу. І навіть колосальна аудиторія навряд чи зможе похитнути впевненість 19-річної дитини».
Тут же чемпіон світу 1998 Крістоф Дюгаррі чітко пояснює, у чому велич трофею: «У Франції живе 66 мільйонів чоловік, але тільки 23 чемпіона світу мають право до нього доторкнутися. Я залишив свій слід там, де до цього були Марадона і Беккенбауер».
Журналісти британської редакції ВВС активно порівнюють Францію зразка 1998 року і нинішню «версію». По-перше, під керівництвом Еме Жаке двадцять років тому працював поточний наставник збірної Дідьє Дешам. У обох в пошані міцна оборона і не було остраху залишити за бортом підсумкової заявки гідних (Марсьяль, Пайє, Рабіо). До того ж, на думку видання, обидва склади дуже гармонійні. Навіть загальні забобони тут знайшли: у 98-му це був поцілунок лисини Бартеза, зараз – команда гладить вуса Рамі.
Іспанська AS багато уваги приділила статистиці. В одному матеріалі розповідається про десять відмінностей між країнами (не лише футбольних): населення в країнах, титули на крупних турнірах, кількість людей, залучених у футбол, ринкова вартість збірних, економіка країн, розвиток національних ліг, рейтинг ФІФА. Тільки в одному показнику «картаті» виявилися вище: кількість «легіонерів». У хорватів 21 футболіст з 23 у заявці грає за кордоном, у той час як у французів 15 гравців не з Ліги 1.
Тут же можна знайти ще одну цифрову добірку по фіналу. У вирішальному матчі будуть представлені 11 ліг і 28 клубів. Мбаппе – наймолодший, а Манданда – найдосвідченіший. Більше Модріча на цьому ЧС не зіграв ніхто (вже більше 10 годин на полі). За Францію можуть зіграти 2 футболісти, які народилися не у Франції, у хорватів «не хорватів» четверо (це до аргументів упоротих на розпалюванні національної ворожнечі, що в «ле бле» менше французів).
Наостанок найбільш надихаючий матеріал. На міжнародній версії сайту Goal.com вийшла стаття «Як у фіналі опинилася країна з чотирьохмільонним населенням?». І, можливо, пряма відповідь на питання тут не дана, але багато речей стають яснішими.
«Поле було невеликим, з купинами і пилом. Там не було прожекторів або роздягалень, а трава ледь виднілася. Але маленькому блондину із Задара було все одно. Можливо, у Модріча багато чого не було, зате у нього було тверде переконання, що він так само гарний, як і його ровесники в більш розвинених країнах. Збірна U-17 перед кожним міжнародним турніром збиралася на вокзалі. Не на базі, не в готелі, а на вокзалі! Але це не переконало їх, вони просто хотіли представляти свою країну. Ця збірна розпочала шлях із гри без глядачів через поведінку хуліганів, яким все одно на футбол. І все ж Хорватія дісталася до фіналу. Вони грали серцем і не зупинялися у розвитку. Стадіони в країні як і раніше потворні, а клуби як і раніше бідні. За межами футболу люди борються за життя від місяця до місяця. Але Хорватія сповнена радості і щастя через футбол. А цей маленький блондин у футболці Шукера став лідером нації».