У Дениса Бойка бувають такі матчі, але бувають і ляпи, коли за спину залітають м'ячі в результаті простих, нескладних ударів. Приміром, якби Денис ліпше зіграв на стартових хвилинах поєдинку у Амстердамі, не пропустивши той удар від ван де Беека, можливо, все склалося б по-іншому.
А загалом, ситуація з Бойком добре змальовує картину командних якостей київського «Динамо»: відсутність належного класу, уповання на кураж і везіння. Чи може досягати значимого успіху команда, у котрої сім п'ятниць на тиждень? Сьогодні Бойко герой і спаситель, а вчора був вигнанцем і причиною поразок. І так – про весь склад «Динамо». Проблема команди в тому, що немає стабільності, загальнокомандного класу, планка не встановлена на рівні, нижче якого колектив ніколи не опускається. Це все нагадує бурхливий рух за течією. Але не плавання, ні, а безконтрольний рух на гребнях бурхливих хвиль. З ударами об каміння, пороги і береги.
Вчора Бойко зіграв класно. Нехай не без долі везіння, але воротар був тим, хто міг надихнути партнерів і повести команду за собою. Принаймні, так буває, коли в того чи іншого колективу є стрижень: тоді лідерські маневри набувають визначального мотиваційно-психологічного значення. Але в нинішньому «Динамо» один гравець погоди не зробить: не можливо завести двигуна без палива, навіть якщо впускна іскра матиме максимальний заряд.
Що ж, це той випадок, коли гру соромно згадувати усім причетним до долі київського «Динамо». Лише для Дениса Бойка з шістьма сейвами цей матч залишиться в історії як віха особистого тріумфу, а не капітуляції.
Ігор
Семйон