Жан-Поль Сартр одного разу написав «пекло – це інші». Не знаю, що вклав в цей вираз французький драматург, але дуже схоже, що на опис прагматизму в українському футболі. Автор цих рядків бачив матч за участі команд Першої ліги, де, увага, за 75 хвилин не було зроблено ЖОДНОЇ нестандартної дії (фінт, пас врозріз поміж 2-3 захисників, чи прихована передача). Наш футбол повністю охопила безідейність. Тренер малює схему, дає завдання, а гравець намагається машинально виконати забігання-подачу-удар. Здебільшого не трапляється нічого неймовірного і перемагає той, хто просто менше помиляється.
Помиляються всі? Так. Але те, в якій ситуації ти помилився і що спробував зробити скаже набагато більше, ніж показники точності передач чи інші фактори, які вивчає статистика.
Нам не вистачає романтизму в грі! Мабуть тому у нас так радіють грі бразильців Шахтаря, чи того ж Циганкова в Динамо. Інколи здається, що в їхній грі залишилася дещиця того дитинства, яка дарує грі ДУМКУ. Такі
діти футболу
як Мессі чи Іньєста виконували надскладні тактичні завдання тренера, обираючи для цього найкреативніші рішення (буває, що вони здаються простими, але просто подумайте, «хто б так ще зробив?»).Хтось скаже, що це генії, і вони будуть праві! Але і в нас є таланти. Один із таких зараз грає за дубль київського Динамо – Євген Ісаєнко. Можливо, що ви вже чули про нього (якщо сильно захоплюєтеся футболом) і знаєте, що він має певні досягнення як для свого юного віку. Ісаєнко став найкращим бомбардиром чемпіонату Ю-19, пограв у юнацькій Лізі Чемпіонів для юнаків цього ж віку, коли йому ще було 17. В свої сімнадцять він був викликаний в дубль Динамо і в першому ж матчі відзначився голом (і своєрідним асистом, якщо вважати за пас удар в стійку)! Назвіть хоча б кілька вітчизняних футболістів, які в такому юному віці отримували стільки довіри за свою гру? (Хіба Коваленко, Шапаренко, чи Циганков, які так само перестрибували через сходинки клубної системи).
Ісаєнко, як і лідер сучасного Динамо Віктор Циганков, із Вінниці – це друга спільна риса між двома гравцями. Перша – нестандартне мислення. Юному гравцю поки не вистачає фізичної міці. При зрості 169 сантиметрів форвард важить всього 55 кілограмів (Бразилець Сідіклей, який грав з Ісаєнком за дубль проти Ворскли виглядав мінімум вдвічі більшим). Але ДУМКА допомагає нападнику перетворити свій недолік у козир. Низький центр ваги допомагає координації, а креативне мислення додає футбольної хитрості.
Ісаєнко вже у дорослому футболі, і тішить, що він граючись втілює прості речі в результат. Він просто біжить на випередження, він просто замикає стійку, він просто робить речі, які більшість наших футболістів бояться робити.
Він не боїться обігрувати на дві голови вищого захисника, стоячи з м’ячем на боковій ліній! Він не втілює страхи мільйонів фанатів українського футболу, яких ледь не нудить від «пасів назад» і «контролю заради контролю». Ісаєнко розуміє, що в атаці має грати митець, а не лісоруб, тому його ДУМКА попереду завдань тих запрограмованих машинально виконувати поставлену задачу гравців.
Євгену Ісаєнку – 18 років. Його прогрес дає надію, що вже зовсім скоро він постукає у двері головної команди.