Ярмоленко – з антигероїв у герої
Андрій і сам розумів, що не йде. Розводив руками, висловлював претензії (до себе, партнерів?), намагався заробити пенальті та штрафні, але суддя його вперто ігнорував. Ніби цього було мало, Ярмоленко ще й занадто багато помилявся у передачах. Видавався першим кандидатом на заміну, хоча й Маліновський, Коноплянка, Яремчук і Марлос відчутно підсіли і не вносили особливого креативу.
Та з виходом Циганкова і реалізованим (так само важко, натужно, але з проявленим характером) пенальті Ярмола ожив і ще й підчистив за Пятовим у цілком гольовій ситуації, коли воротар відбив перед собою, а на добивання вже кинулися словаки. Наприкінці гри Андрій міг би ще більше відчути впевненість у собі, але не реалізував вигідний момент. Шкода, йому це зараз дуже потрібно, але свою справу він зробив.
Проти Словаччини інша гра просто неможлива?
Гра не дуже сподобалась – обом сторонам бракувало гостроти в атаці. Команда, в якої в центрі захисту грають легенда Ліверпуля Шкртел (ветеран і капітан все ще дуже і дуже на рівні) і топчик Інтера Шкріняр, вміє грати прагматично і видобувати результат з таких сірих і нуднуватих матчів. Україна помітно боялась ризикувати і була зовсім не такою сміливою та агресивною, як на виїзді проти Чехії. Це підтвердив після матчу і Шевченко.
Тішить, що гра все одно відбувалась за задумом нашої команди, хоч він цілком міг і не спрацювати на повну. Усі наші матчі з цими словаками відбувались у схожому ключі, але при Шевченку це ми в ролі тих, хто забиває на гол більше.
Правила аномального футболу
У подібних умовах (поєдинки без глядачів ше та дивина), створених горе-фанатами і традиційно жорстким до українців УЄФА, важко показувати красиву гру та великі швидкості. Такі ігри зазвичай виглядають а-ля спаринг, а гравцям нізвідки брати додаткові сили. Феєрію тут зустрінеш раз на мільйон років. Добре хоч, що Львів знову і знову стає фартовим для збірної – он Андрій Шевченко вперше виграв 2 спарені офіційні матчі у тренерській кар'єрі.
Плюс збірна фактично тим же складом грала в четвер ввечері, а вже в неділю вдень ще одна офіційна зустріч. На відміну від тих же словаків, які розслаблено катали данських аматорів днем раніше. Тому зрозуміти не зовсім впевнену і живу гру можна. Ті, кого багато нахвалювали за першу гру, здали: Марлос, Яремчук, Маліновський здатні на більше. Однак не менш важливо відзначити інше. Переможний результат здобуто – і вже у наступному матчі проти Чехії за певних обставин можна вигравати групу.
Головний тренер словаків Ян Козак дуже гучно і, мабуть, не дуже цензурно, висловлював своє незадоволення рішенням судді призначити пенальті. На прес-конференції був уже не таким категоричним, пославшись на слова своїх футболістів: ситуація там 50 на 50. Однак погодьтесь, що якби це був пенальті у ворота Пятова і через нього ми б програли доволі рівну гру (за моментам ні в кого не було визначальної переваги), гарячих протестів з нашого боку було б не менше. Судіть самі з фото вище і висловлюйте свою думку в опитуванні в кінці публікації.
Джокери в рукаві Шеви
Другий матч поспіль заміни роблять результат. У Чехії Циганков подав так, що воротар помилився і подарував м'яч іншому джокеру Зінченку. Тут Віктор знову вийшов на заключні хвилин 15 і заробив пенальті. Пройшов, відборовся і класно впав – без зайвого драматизму. Вміти вибороти навіть суперечливий стандарт - це також футбол. З виходом нашої атакувальної молоді гра пожвавішала. Дивно тільки, чому Шевченко так тягнув із замінами.