Олександр Хацкевич, судячи з усього, якістю гри у вчорашньому матчі стурбований не був, як і гравці «Динамо», киваючи вбік результату. Справді, переможців не судять, але що робити з цією нестабільністю?
Перемога над «Ренном» в гостях, поразка «Шахтарю», перемога над «Ренном» вдома – ці три матчі «Динамо» зіграло від ножа, закривши роти критикам. Попри відсутність стабільності у результатах, була стабільність в плані ведення гри. Тоді вже можна було думати про закономірність, бо один матч – то випадковість, два – тенденція, а три – самі знаєте що. Втім, будь-які логічні ланцюжки в контексті нинішнього «Динамо» – річ дуже нестійка.
В трьох останніх матчах говорити можна про іншу тенденцію. Навіть перемога над «Маріуполем» з солідним рахунком 4:0 не залишила відчуття насичення у вибагливих вболівальників київського «Динамо». А наступна поразка від «Олександрії», разом з вчорашньою перемогою над «Астаною » у Лізі Європи, й взагалі зумовили черговий приступ паніки у тих, хто турбується за долю киян.
Гра була вельми блідою. Забитий м'яч в ході гарної комбінації і прицільного удару Вербича – чи не весь позитив «Динамо», здобутий впродовж дев'яноста хвилин. Звісно, штучне покриття, звісно, прохолодна погода, звісно, довгий переліт і звична спортивна агресія казахстанської команди на своєму полі. Але все це відмовки, які не додають авторитетності тренерському штабу.
До позитиву, заради правди, варто віднести ще один момент: висока ефективність. «Динамо» забило один гол з двох ударів у площину воріт і з шести ударів загалом. Для порівняння: «Астана» завдала по воротах Бойка 23-и удари, з яких один влучив у каркас, з двома впорався Бойко, а решта – в молоко. Тож, можливо, на цю ситуацію слід глянути під іншим кутом: хто «Астані» лікар, що ефективність атакувальних акцій прирівнялася до нуля?
Удари по воротах від «Динамо» (синім) та «Астани» (помаранчевим)
Але ж не всі суперники киян будуть такими нерозторопними. Факт, який повинен насторожити: десять ударів «Астана» завдала з меж штрафної площі, десять – з-за її меж. Ще три удари мали місце з воротарської (!) зони. Тобто, захист «Динамо» дозволяв суперникові розігрувати комбінації на будь-який смак і завершувати атаки різносторонньо. Цікаво, що «Астана» впродовж матчу не подала жодного кутового.
Бурда заробив найкращий коефіцієнт ТТД, хоча не був вельми успішним у відборі, в перехопленнях. Взагалі, найчастіше «Динамо» м'яч зі своїх володінь виносило без намагання зберегти його для команди. Кадар і Бурда стали лідерами за цими компонентами, а Кендзьора був найуспішнішим в плані перехоплень м'яча.
До речі, у нього (Кендзьори) та Миколенка була особлива роль – розганяти фланги від краю до краю. Ні, це була не типова гра з латералями, але флангові захисники «Динамо» в силу скупчення півзахисників у центральній зоні повинні були високо підійматися при атаках команди і швидко сідати на свою половину поля при захисті. Вдавалося це Кендзьорі та Миколенку непогано.
Їм допомагали Циганков і Сідклей. Примітно, що Віктор найвищу інтенсивність давав в районі центральної лінії на правому фланзі. Сідклея більше тягнуло на чужу половину поля, тому Миколенку було важче оборонятися.
Ключові передачи «Динамо» (синім) і «Астани» (помаранчевим). «Астана» частіше загрожувала воротам Бойка з флангу Миколенка
В цілому, зрозумілий провал «Динамо» у атаці: Шапаренко, Вербич, Сідклей дуже мало грали з м'ячем. А Шепелєв з Че Че частенько опинялися у епіцентрі подій, однак не завжди гру розганяли. Приблизно кожна друга передача опорних півзахисників «Динамо» була в напрямку до власних воріт.
Гра в пас від Че Че та Шепєлєва. Майже половина передач - у напрямку власних воріт
Цим, власне, і пояснюється високий відсоток точності передач у Шепелєва та Че Че. Передачами назад грішив і Циганков, що змушує говорити про загальнокомандну тенденцію. «Динамо» загалом виконало лише чотири передачі на загострення проти 18-и (!) – у суперника: тотальна перевага «Астани» в креативі.
Мало було й верхових передач, які «Динамо» полюбляє застосовувати в матчах, коли гра не вдається. Зате частенько гості втрачали м'яч в результаті помилок або пресингу суперника. І лідер за цим компонентом – Вербич, який загалом не часто торкався сфери. Тобто, ефективність дій словенця – вкрай низька; це добре, що Беньямін реалізував свій чи не єдиний момент біля чужих воріт.
Варто сказати про Гармаша, який відіграв трохи більше 25-ти хвилин, а відсоток втрат продемонстрував такий же, як і у більшості гравців, які грали зі стартового свистка.
Оцінити рівень напруги допоможе карта перехоплень м'яча, наведена нижче. Сині цятки – це перехоплення м'яча у виконанні «Динамо». Видно, що з чотирнадцяти перехоплень п'ять відбулися у власній штрафній зоні або в безпосередній близькості від неї. У «Астани» – жодного перехоплення біля своїх воріт, оскільки суперник не висував такої вимоги. «Астана» сміливо йшла на чужу половину поля і відбирала / втрачала м'ячі там. Важливо, що при втратах господарі не отримували на свої ворота контратак. Отож втрачати «Астані» не було чого.
«Динамо» виграло, забезпечивши собі перше місце турнірної таблиці і додавши Україні балів до Таблиці коефіцієнтів УЄФА. Але чи може цей позитив перекрити всі ті недоліки, які спостерігалися у грі киян? Хацкевич робить акцент на результаті, визнаючи суто ігрові помилки. Але не визнає, що перемога виявилася більшою мірою випадковою.