Провал основи і 171 см позитиву
Кендзьора, Бурда, Кадар і Бущан (Миколенко меншою мірою) творили в обороні та воротах таке, що на голову не налазить. Вони зробили все, щоб енергійний і заведений Яблонец забив швидкий гол, і навіть не 1. Киянам банально пощастило у двох моментах: суддя не бачить очевидних фолів у штрафному, а ці чехи все-таки випадкові пасажири в єврокубках, які брали більше бажанням, ніж можливостями. Бєсєдін вчергове провалювався на вістрі, марнуючи вигідні моменти і ніби кричачи на весь голос – «ну, не форвард я»!
Шапаренко, Циганков і Вербич багато бігали і намагались створювати гостроту, але ще більше помилялись і полегшували завдання оборонців у простих ситуаціях. Ми бачили вже не 1 такий матч у поточному сезоні. Потенціал цієї команди значно більший, ніж результати, проте постійні домашні поразки від якихось середняків (у кращому випадку) вже стають звичним явищем, для якого завжди знайдеться пояснення. На вибір, кому що більше до вподоби: хлопці втомились, завдання і так було виконане, важке поле, не пощастило, заважав настрій погуляти і відпочити, суперник і особливо воротар видав свій найкращий матч.
Ледь не єдиним позитивом став вихід на заміну 18-річного Цітаішвілі. Талант, якому хочеться давати можливість рости і помилятись у таких іграх. Георгій значно продуктивніше і цікавіше зіграв на лівому фланзі, ніж той же Вербич. Пас, дриблінг і проходи на швидкості – не Циганковим єдиним багаті українські фланги Динамо. Хлопчина зі зростом 171 см по-доброму завів команду (на диво впевнено відіграв, хоч не без помилок і браку), але цього не вистачило навіть для нічиєї – партнери ж відмовлялись забивати навіть з меж воротарського.
Дивна логіка Хацкевича
Навіщо було випускати основу, щоб так з тріском провалитись? Цілий тайм недооцінки і нездатності увійти у гру після пропущеного гола. Наставник Динамо, якому нерідко приписують довіру до молодих, у матчі без турнірного значення відважився аж на одну зміну в основі (24-річний Бущан замість Бойка) порівняно з останніми матчами. Вийшов (і як продуктивно!) лише 1 представник молодіжки Цітаішвілі. Та й то Шапаренко видав не найкращий, дуже нервовий матч. Якби не це, як варіант, ми б знову побачили традиційні дивовижні заміни на 85-й чи 90-й хвилинах.
Експерименти? Довіра талантам з молодіжки (подібне давно практикується в усіх топових клубах Європи в іграх зі значенням товариських, але тільки не в Києві), які вже давно в юнацькій Лізі чемпіонів проявляють себе краще, ніж головна команда? Ні, навіщо. «Вони ж ще сирі та не готові». Або ще одне фірмове тренерське: «Не було, ким підсилити, в команді слабка конкуренція».
Хтозна, можливо, якби не постійне маринування данського таланта Дуелунда на лаві запасних, не було б цієї драми з важкою травмою через 10 хвилин після виходу. Ну, або він просто кришталевий гравець, бо отримує пошкодження в Києві вже не вперше за ці півроку. Міккель підкуповував бажанням і теж загострював гру – те, що йому так мало часу відводили в попередніх іграх, видавалось просто обурливим фактом. А тепер невідомо, на скільки Динамо втратило одного з найкреативніших своїх гравців – судячи з реакції Циганкова і самого данця, там все дуже серйозно і сумно.
На Динамо ходять менше, ніж на Шахтар
Тривожний дзвіночок пролунав в останні дні. Вболівальники киян можуть нарікати на нестабільну, а моментами провальну гру своєї команди, але самі також розчаровують. Розпач гравців можна зрозуміти. Останню у 2018-му гру Динамо відвідали десь у 3 рази менше глядачів, ніж було в донецького Шахтаря. На одному і тому ж стадіоні в Києві з інтервалом у менш ніж 24 години. Причому напередодні ще й погода була гіршою. Хто тут господар у столиці і чи можна вимагати від команди Хацкевича захмарної мотивації та шалених подвигів, коли ці хлопці настільки масово байдужі своїм же?
Проблема в тому, що матч без значення чи, може, це прояв взаємності? Адже вболівальники Динамо зі свого боку нарікають на відсутність умов і нерозчищені підходи до НСК Олімпійський, бруд після вчорашньої гри. Сервіс, він колись воскресне? Заповнені трибуни – завжди додатковий енергетичний заряд і засіб тиснути і вимагати від гравців. Та, може, все це банально нікому не потрібно там на верхах як наших клубів, так і нашої ліги – їм і так затишно у своїх ВІП-трибунках? То ви так і скажіть прямо, а не даремно кличте останніх вболівальників-екстремалів, яких і так стає все менше.