Цього сезону «Динамо» проковтнуло вже 13 голів. У семи матчах! До прикладу це вже більше, ніж кияни пропустили в чемпіонському сезоні 2014-2015 за часів Сергія Реброва. Ні, це не згадки типу: «А ось в 1999-му Барселону обігрували». Це було зовсім нещодавно, проте за майже 10 років клуб та якість гравців зазнали суттєвої деградації. Тут не буде нічого сказано про атаку киян в цьому сезоні (за здорового Ярмоленка вона в порядку на рівні УПЛ), але стосовно проблем в захисті мовчати вже просто неможливо.
Звернімось до статистики та погляньмо скільки пропускало Динамо після семи зіграних матчів в УПЛ за часів Мірчі Луческу.
- Сезон 2023/24 – 13 голів;
- Сезон 2022/23 – 10 голів;
- Сезон 2021/22 – 2 голи;
- Сезон 2020/21 – 3 голи.
Тенденція не дуже вражає, чи не так? Розраховувати на те, що в кожному матчі УПЛ власна атака буде забивати більше, ніж привозити захист – такий задум у наддосвідченого 78-річного румунського фахівця? Чи як можна пояснити те, що відбувається? Насправді є декілька варіантів.
Можна нескінченно говорити, що Максим Дячук, Олександр Сирота, Денис Попов та Крістіан Біловар не вивозять (це факт), але захист у сучасному футболі це не лише відповідальність центрбеків. Вся команда має вміти атакувати та захищатися, якщо ця команда ставить перед собою амбітні задачі. Тут вже можна згадати й про наших флангових захисників, які загострюють попереду, але щодо якості гри в обороні є достатньо претензій. Тут можна згадати й про півзахисників, де вже з назви зрозуміло, що вони повинні займатися не лише креативом команди.
Проте особистості теж грають свою роль. Ми вже переглянули статистику пропущених, а тепер подивимось хто в ті сезони грав у центрі захисту киян. Звісно беремо тих гравців, які брали участь у перших семи матчах команди в УПЛ.
- Сезон 2023/24 – Дячук, Сирота, Попов, Біловар;
- Сезон 2022/23 – Сирота, Забарний, Попов, Бурда;
- Сезон 2021/22 – Сирота, Забарний, Попов, Шабанов;
- Сезон 2020/21 – Сирота, Забарний, Кенджора, Миколенко, Попов.
Все ж таки втрата Забарного дійсно вдарила по захисному потенціалу Динамо. Кадри грають важливу роль, а в Динамо вони нізької якості. Навіть з Миколенком та Кенджорою в центрі захисту киянам вдавалося не наварити. Слухати розповіді про те, що молоді потрібен час вже набридло. Як тільки в клуба виникають проблеми, то починається: спочатку «ставка на молодь», якщо молодь не вивозить, то «молоді потрібен час» і так по колу. Вже ситі цим по горло, дякуємо ІМС!
Невже 78-річний наддосвідчений румунський фахівець вже стільки часу не може достукатися до гравців, пояснивши як потрібно грати у захисті? Невже 78-річний наддосвідчений румунський фахівець не міг пояснити, як потрібно персонально грати з Пилипом Будківським?
Якщо дійсно не зміг, то нахіба Динамо такий тренер? Якщо зміг, але гравці не вдупляють, то нахіба Динамо такі гравці? Всі ці питання адресовані до президента клубу, який, схоже, надихнувшись Жан-Полем Сартром зробив свій вибір: обрав не обирати.
Усі нейтральні футбольні вболівальники можуть просто насолоджуватися матчами Динамо: багато голів, помилок, пенальті, вилучення, дивні суддівські рішення. Водночас вболівальникам Динамо вже давно пора перейти до більш східного підходу та замість дій (розбивання пультів, плазми/монітору) просто споглядати, сповнившись у своєму пізнанні.
Що залишається усім небайдужим до Динамо, хто далекий від східних традицій? Тут я можу лише процитувати Василя Стуса: «Терпи, терпи – терпець тебе шліфує».
Владислав Омельченко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
