Здавалося б, у цьому немає нічого дивного, якби не той факт, що команда з міста Омдурман є представником з іншої країни — Судану, повідомляє Marca.
Суданський клуб залишив свою батьківщину та подолав понад 4725 кілометрів, щоб дістатися до Мавританії. Усе це — через громадянську війну, яка з 2023 року руйнує їхній рідний Судан.
Ось так виглядає зараз їх стадіон:
Варто зазначити, що хоч «Аль-Хіляль» (Омдурман) і набрав найбільшу кількість очок, титул вони не отримали, адже це клуб з іншої країни. Офіційний трофей (вже 13-й) вручили «Нуадібу», а суданцям надали звання «почесного чемпіона».
«Надзвичайно важко покинути свою країну, родину, вболівальників та прихильників проти своєї волі й бути змушеним брати участь в іншій лізі», — сказав генеральний секретар клубу Хассан Алі Ейсса в інтерв’ю виданню Marca.
«Аль-Хіляль» був змушений залишити Омдурман, своє рідне місто, через триваючий конфлікт у Судані. Вони покинули все, що становить суть клубу: стадіон, своїх людей та історію. Адаптація була нелегкою. Команда, яка опинилася у складних обставинах, раптом змушена була грати в абсолютно незнайомій лізі далеко від батьківщини.
«У такій ситуації бракує психологічної стабільності», — додав Алі Ейсса.
Через війну команда жила не лише далеко від батьківщини, а й від власного керівництва та персоналу.
«Головний виклик з точки зору менеджменту — це дистанційне управління командою, коли члени правління розкидані по кількох країнах. Це не сприяє тісній і практичній роботі», — зазначив генеральний секретар.
І все ж команді вдалося подолати негаразди. У новій для них лізі, в іншій країні, з незнайомими суперниками та в абсолютно іншому середовищі, «Аль-Хіляль» став чемпіоном Ліги 1 Мавританії, зазнавши лише трьох поразок у 30 матчах. Таким чином, вони знайшли трохи радості серед важких часів в Омдурмані.
«Це перше досягнення такого роду для футбольної команди в часи війни та руйнувань, і воно буде увічнене в книгах рекордів», — наголосив Алі Ейсса.
Для них участь у чемпіонаті була не лише про перемогу, а й про витримку, про надію, яку вони хотіли передати своєму народові з відстані 4725 кілометрів:
«Це заклик до миру, щоб ми могли разом відбудувати те, що зруйнувала війна».
Він також зазначив:
«Безсумнівно, змагання в іншому чемпіонаті вимагають іншого рівня підготовки, особливо коли йдеться про психологічні та емоційні аспекти гравців».
Окрім вимог нової ліги, команда з Омдурмана мала впоратися з емоційними труднощами, спричиненими перебуванням далеко від свого народу та невизначеністю щодо того, що відбувається вдома.
«Гравці глибоко вражені тим, що знаходяться далеко від батьківщини, своїх домівок та вболівальників, а також через відсутність точної інформації про свою країну під час війни та руйнувань», — додав Алі Ейсса.
Він подякував і Мавританії:
«Це має особливе значення, оскільки сталося під час війни та вигнання. Наш досвід зміцнив наші стосунки з братами та сестрами з мавританського народу, а також з усіма громадами, які прийняли нас під час трагедії, яку ми пережили».
