Минуло 2 сезони без Ліги чемпіонів і трофеїв (Суперкубок України не беремо до уваги як малозначущий трофей, що складається з одного матчу). Динамо досі тренує Хацкевич, хоча будь-хто з його попередників уже давно б не втримався на гарячому стільці. У соцмережах вже навіть цілий флеш-моб запустили, відраховуючи кількість днів до завершення чинного контракту, який ще можуть і продовжити як цілком реальний варіант. Та навіть коли білоруський наставник просто допрацює до кінця і піде собі, все одно цікаво: у чому ж річ, причина такого небаченого в Києві «безсмертя»?
Може, в Ігоря Суркіса закінчились амбіції? Так ні ж, як мінімум на внутрішньому фронті хочеться перемог і титулів. Немає грошей на трансфери? А як же тоді бути з тим фактом, що київський клуб підписав за останні 2 трансферні вікна гравців на 23,8 млн євро. Ну добре, припустимо за Супрягу заплатили 6,5 мільйона чисто віртуально – з наступного перепродажу. Все одно виходить 17,3 проти 7,5, отриманих з продажу (дані Трансфермаркт).
Візьмемо головні аргументи Хацкевича (деякі з них ретранслює у своїх інтерв'ю Ігор Суркіс) на користь збереження своєї посади – довіряємо молодим, сприяємо їхньому росту, команда повністю оновилася, багато травмованих, інших ресурсів немає, як і... форвардів, тому немає кому грати. Особливо збентежила така цитата пана Олександра, сказана після нічиєї проти Зорі: «Ми за цей рік і так повністю оновилися. Але щоб на довгій дистанції претендувати на щось серйозне, необхідна конкуренція, потрібне підсилення».
Так, дивимось. У травні 2018-го гра з тією ж командою Вернидуба. Бойко, Кендзьора, Кадар, Бурда, Миколенко, Шепелєв, Циганков, Гармаш, Шапаренко, Вербіч, Бєсєдін. Порівнюємо з недавньою зустріччю «повністю оновленої команди». Бєсєдін і Вербіч травмовані, але й крім них, чоловік 7-8 так само регулярно виходять в основі й у цьому сезоні, тому мали б бути цілком зіграні. З оновлення це Де Пена, Андрієвський і Русин, Цітаішвілі на заміни виходить. Ок, ще травмовані Соль та Дуелунд, але останнього Хацкевич, як і більшість бразильців Краснікова (Буено і Че Че швидко сплавили, Сідклей міцно засів у запас), відверто ігнорував, випускаючи лише зрідка.
Ну, і ми ледь не забули, мабуть, головний козир екс-наставника збірної Білорусі для утримання на посаді. «Футболісти низької виконавської якості». Мовляв, ми, тренерський штаб, як можемо, їх витягуємо-витягуємо, а вони не тягнуть, тому й результатів нема і гра більше схожа на муку, ніж насолоду. Якщо ви не помітили, цей тренер значно частіше покладає всю вину на гравців, ніж визнає, що якісь його тактичні моменти не спрацювали, і пояснює свої помилки.
Найпоказовіший випадок з форвардами. Саме у «відсутності нападників» та слабкій реалізації криється ледь не найбільша причина невдач, запевняє Хацкевич і дружні йому експерти. Головною ж проблемою в атаці був і залишається Назарій Русин. Принаймні така теза вимальовується в голові, якщо уважно прочитати прес-конференції наставника. Він начебто не тягне рівнем, поступається габаритами і технічною майстерністю усім конкурентам. Ну, типу в усьому не дотягує.
Хацкевич навіть тоді, коли хвалить 20-річного нападника за старання, примудряється добити його у другій частині свого спічу порівняннями з кол-центром, відсутністю результату тощо. Так, немає жодної впевненості, що Русин виросте у топ-бомбардира хоча б на рівні УПЛ. Однак саме цей наставник за підтримки президента озвучує мантри про молоду команду та потребу всіляко підтримувати і розвивати талантів як свій особливий шлях. І, якщо хто не в курсі, то навіть Роналду, коли по 60-70 голів за сезон клав у Реалі, марнував безліч крутих гольових моментів.
Подібні епізоди, як у Русина проти Зорі, траплялись і з багатьма видатними форвардами. І деколи це дійсно виглядало так, ніби на полі не дуже майстерний футболіст, але тренери з цього не робили трагедії. З таким успіхом можна було вбити на зародку кар'єри й таких, як Філіппо Індзагі чи той же бомбардир-рекордсмен УПЛ, а нині тренер нападників Динамо Максим Шацьких. Не всі снайпери повинні бути зразком технічного вишколу, якщо у них є інші свої козирі, як ось стартова швидкість, вдалий пошук моментів чи непогана реалізація.
Коли його запитали про відсутність Сідклея, Хацкевич заговорив про лише 1 гол та відсутність гольових передач за енну кількість матчів. Що ж, підемо його шляхом – сухих цифр, які не завжди показують всю картину, але для декого є абсолютом. Русин забив 5 голів за сезон УПЛ 2018/19, ще декілька у спарингах. Не так багато, скажете ви? Залежить з чим порівнювати.
Адже у перерахунку на зіграні хвилини саме Назарій, найбільш критикований футболіст команди, є найефективнішим! Дивіться: 20-річний українець – найточніший у Динамо за ударами у площину воріт (65,2% від усіх, дані Wyscout) і гольовою конверсією (реалізує 30,4% від загальної кількості ударів), забиваючи в середньому кожні 124 хвилини в чемпіонаті України, або 156 у всіх турнірах.
У того ж Франа Соля, який наразі є сильнішим, досвідченішим і багатограннішим, але все ще травмованим нападником, гольова конверсія наближена, проте навіть дещо нижча (30,2%), причому в попередньому клубі він ще й пенальті пробивав. Іспанець у складі київського клубу забивав кожні 124 хвилини (в УПЛ) і раз на 148 загалом, але відіграв обмаль (4 матчі). Найкращий бомбардир Динамо Віктор Циганков відзначається раз на 167 хвилин в УПЛ і на 235 у всіх турнірах. Другий найрезультативніший Беньямін Вербіч забиває раз на 240 хвилин. Третій бомбардир Микола Шапаренко відзначається кожні 211 хвилин в УПЛ і 228 в усіх турнірах.
В Артема Бєсєдіна, чию травму Хацкевич з жалем згадував не раз (у контексті як нам бракує такого форварда), 1 гол припадає на 557 хвилин. Порівнявши навіть ці показники, Русин аж ніяк не виглядає таким провальним, щоб замість нього ставити Де Пену чи ще молодших гравців у напад. Більше того, він не програє нікому в нинішній команді. Цей нападник, звісно, провалює деякі матчі (а назвіть хоча б 3-4 гравці цього Динамо, в яких цього не трапляється взагалі), але чи стає без нього дуже краще? У зустрічах з Чорноморцем та Зорею команда втрачала перемогу вже після того, як Русина знімали з поля, зате двічі він ставав джокером, стаючи золотою заміною Хацкевича на вагу 3-х очок.
Голи Назарія загалом мають вирішальний характер. Завдяки ним Динамо заробило очки з Олександрією, Зорею та Чорноморцем, а також перемоги над Олімпіком і Львовом – не так і мало для гравця, який відіграв менше 800 хвилин в офіційних матчах! А Хацкевич і далі говорить про клас і майстерність конкурентів, яких «наразі немає» в Русина. До слова, загалом по сезону Назарій у середньому кладе 0,58 м'яча за 90 хвилин при 0,51 очікуваного гола xG, тобто реалізовує навіть трохи більше, ніж повинен був би, вираховуючи імовірність моменту перетворитися на взяття воріт.
На жаль, білоруський керманич в цьому одержимому пошуку причин командних невдач усе більше стає схожий на жрицю Леді Мелісандру з «Гри престолів», яка для того, щоб навернути до своєї віри та шляхом маніпуляцій утримати довіру свого короля вимагала ритуальних жертв, як-то спалення його родичів. Наставник Динамо так само без тіні жалю кидає у вогонь Русина і Ко, бо це ледь не єдине, що зараз після провалу результатів і не найпривабливішої гри, може втримати його при посаді.
Така собі ритуальна жертва. Не важливо, коли новачок Де Пена хибить з кількох метрів чи віддає пас не туди, псуючи нагоду забити – він молодець, усе робить добре, його тренер хвалить і відзначає без всяких «але». Подібної ж поблажливості від Хацкевича молоді українці (той же Шапаренко), як і ті ж бразильці, часто не отримували. І ось наші хлопці, яким і так дістається від вболівальників і преси, переносять додатковий стрес і тиск від наставника. Бо хтось же ж мусить бути цапом-відбувайлом. Якщо тренер не бере відповдальності на себе і не шукає проблем у собі, значить...
І щодо розвитку молодої команди. Вибачте, але 5 на всіх матчів за сезон УПЛ для 20-річних Попова, Алібекова та Смирного, 5 виходів на заміну Цітаішвілі – це якось дуже смішно. Тим паче, що здебільшого це вимушені дії, зумовлені травмами і дискваліфікаціями інших гравців, ніж якась послідовна віра у талант хлопців. Тим паче, що боротьбу за трофеї знову завчасно програно – Шахтарю, в якого так само вагомі кадрові проблеми, травми, перебудова і поява молоді.
Загалом при Хацкевичу можна говорити про розвиток лише одного молодого – Миколенко у свої 19 виглядає лідером на полі та навіть увірвався в національну збірну України. Можна б сюди Шапаренка записати, але дуже вже складні взаємини тренера зі своїм плеймейкером, якого надто часто записують у винуватці поганої атакувальної гри та надовго відправляють «виховувати» то в дубль, то в запас. Ті ж Циганков і Шепелєв вибухнули ще при Реброві. А постійна публічна критика молодого Русина – це напевно, такий хитрий педагогічний хід тонкого психолога, просто зрозумілий не кожному?
Суркіс розповідав, що колишній півзахисник Динамо ледь не єдиний на планеті, хто готовий працювати і правильно розвивати цю молодь. Якщо ж брати сухі факти і цитати, то якось все це не в'яжеться. Варіантів є 2: визнати, що і це талановите покоління практично безперспективне, як вже відвертіше натякає їхній наставник, або дати їм ще один шанс у вигляді якісних змін на тренерській лавці. Цій команді, мов повітря, потрібен свіжий погляд збоку, бажано від фахівців із західної Європи. Звісно, гарантій успіху нової стратегії ніхто не дасть, але чи є у нинішнього проекту імені Хацкевича хоч якась імовірність перерости в щось успішне?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
