Юрій Калітвінцев: «Запрошували у «Ліверпуль» і «Вердер», але на той момент я був потрібен «Динамо»

Динамо Київ 7 Червня, 21:31 1016
Юрій Калітвінцев: «Запрошували у «Ліверпуль» і «Вердер», але на той момент я був потрібен «Динамо» | 19-27
Екс-гравець «Динамо» та збірної України розповів, як опинився в київському клубі та чому не переїхав до Англії.
«Спершу пропозицію від Григорія Суркіса серйозно не сприйняв, – розповів Калітвінцев в інтерв'ю

Виступи за київське Динамо стали зоряним часом футболіста Калітвінцева.

«Все пролетіло, як мить, – не без задоволення згадує цей етап. – Завдяки кваліфікації Валерія Лобановського у Києві була створена команда-зірка. У Лізі чемпіонів ми увійшли в октет, а потім і в квартет найкращих команд Старого світу. Причому, цілком могли у півфіналі пройти Баварію. Я на той час, щоправда, вже поїхав до Туреччини».

У 31 рік Калітвінцев переїхав із Динамо у скромний турецький Трабзонспор. Багато експертів вважали, що півзахисника у Києві перетримали.

«Варіанти, щоб виїхати раніше, були. Запрошували в Англію – у Ліверпуль, Ньюкасл і Блекберн. Отто Рехагель запрошував у Вердер. І мені, знаючи людські якості і життєві погляди короля Отто, хотілося попрацювати під його керівництвом. Але на той момент я був потрібен Динамо.

Коли ж кияни зважилися на оформлення мого трансферу в закордонний клуб, на горизонті виник, мабуть, лише Трабзонспор, який тоді переживав нелегкі часи. Скажу без зайвої дипломатії: там був справжній бардак. Якісь проблеми з президентом клубу, затримка зарплати, непереконлива гра і, як наслідок, слабкий результат.

Одноклубники мирилися із чотиримісячною затримкою зарплати, а я не став цього робити. Відіграв півсезону, подав до суду, судився. Про чесність турків ходять легенди. Я її відчув на собі. Як мені розповіли у Києві представники турецького клубу, Трабзон – місто-мільйонник. Насправді, навіть якщо враховувати передмістя і гірські селища, там навіть 500 тисяч не набігає. Тобто, обманювали навіть в дрібницях.

А ще поетично переконували, що житиму в будиночку біля моря. Це виявилося правдою, тільки от море було такого чорного кольору, що я туди за півроку жодного разу не наважився зайти».