Наприкінці червня 2000-го центральний захисник Металіста Віктор Іваненко забив свій десятий гол у сезоні. З того часу минуло практично 20 років, проте досягнення оборонця харків’ян нікому перевершити так і не вдалося. Серія Іваненка була тоді настільки вражаючою і переконливою, що він навіть відзначався у чотирьох матчах поспіль. Хороший удар, відмінна гра на кутових і шалене гольове чуття – це ті якості, які допомогли центральному оборонцю стати найкращим захисником-бомбардиром в історії чемпіонатів України.
«Гол Динамо з центра поля? Не треба вигадувати»
– Вікторе Валерійовичу, у минулому сезоні Сергій Вакуленко, який виступав за Арсенал-Київ, відзначився 9 голами, впритул наблизившись до вашого рекорду. Слідкували за бомбардирськими показниками колеги?
– Якщо чесно, то я не знаю, що це за футболіст. Я слідкую за українським футболом, але не особливо ретельно. Тому і не знав про його досягнення. Більше цікавлюся іноземним футболом, адже займаюся агентською діяльністю і допомагаю українським футболістам переїхати в закордонні чемпіонати. Чи переживаю, що хтось наздожене мене? Не сплю ночами (Сміється).
– Нещодавно ви грали у рідних Сумах за місцевих ветеранів. Ще виходите на поле?
– Коли здоров’я дозволяє. Мені скоро 49 років – то коліно, то спина, то ще щось поболює. Тут вже не до активних виступів, тому більше прислухаюся до власного організму.
– Вболівальники ваше прізвище передусім асоціюють з голом у ворота Динамо, забитим практично з центра поля.
– Ні, та який там центр поля… Я бив з-за центрального кола, на 3-4 метри ближче до воріт. Не потрібно вигадувати (Усміхається). Гол насправді вийшов курйозним. Боротьба у штрафному майданчику завершилася тим, що м’яч вилетів за його межі, а я кинувся на підбір.
На мене летів хтось із гравців київської команди, не пригадую, хто саме. Я побачив, що треба просто бити. Не розповідатиму, що цілив у кут воріт Шовковського. Розумів, що маю влучити у рамку – так і сталося.
– Ваші голеадорські здібності дозволяли вам протягом кількох сезонів бути в переліку найкращих бомбардирів Металіста. У чому секрет цього гольового чуття?
– У цій справі головне зустрітися з м’ячем. Требі відчувати, куди саме полетить м’яч. Далі ти вже дієш по ситуації, інстинктивно. Коли я був пацаном, то грав на позиції форварда. Можливо, це також далося взнаки.
– Ми вже згадували про один із матчів проти Динамо, однак не менш особливим є протистояння з киянами 1999-го, яке завершилося внічию 1:1. Спочатку у боротьбі із Сергієм Серебренніковим ви забиваєте у власні ворота, а потім реалізовуєте пенальті. І все ж у протоколі про автогол не згадується. Як було насправді?
– Хтось сильно прострілив із флангу, а ми з Серебренніковим боролися за цей м’яч. Я не те, що спрямував м’яч у ворота – він просто влучив у мене і зрикошетив у сітку. Тобто, формально контакт м’яча був саме зі мною. Пенальті? Тут все просто – Діму Рудняка збили, а я реалізував.
– Ви справляєте відчуття дуже стриманої людини, проте, коли бачиш перед собою у воротах Олександра Шовковського, мабуть, хвилювання не уникнути?
– Хвилюється кожен, від цього не втечеш. Навіть Мессі пенальті не забиває. Ти ж не робот, переживаєш за результат.
«Кожен удар Шахтаря завершувався голом»
– Коли ви з Металістом вийшли з Першої ліги у Вищу, то кілька гравців отримали серйозні бонуси. Вам, наприклад, клуб подарував квартиру. Кажуть, не без допомоги одного з керівників Металіста – Сергія Стороженка.
– Так, це правда, Стороженко мені допоміг отримати квартиру, щиро вдячний йому і клубу загалом. У Вищій лізі було по-всякому, але команда намагалася боротися за найвищі місця. Зрештою, Металіст тих часів постійно розташовувався у топі найкращих команд чемпіонату.
– Вже в другому турі після повернення ваша команда поступається Динамо – 1:6, а ви забиваєте єдиний гол. Бойове хрещення елітою?
– Шевченко і Гусін забили ще до 20-ї хвилини, але мій гол подарував певну надію. Проте ви, напевно, пам’ятаєте, що це за Динамо було. Металіст ще вчора грав у Першій лізі, а тут така банда Лобановського! До речі, вже в наступному турі ми грали у Львові з Карпатами, де виблискували Мізін, Паляниця, Євтушок і Стронціцький у воротах. І Металіст привіз зі Львова три очки.
«Слова Павлова? Якщо голова лише для носіння шапки…»
– Попри свою стриманість у розмові, у вас дуже цікавий акаунт у Facebook. Інколи він «горить» від ваших коментарів і думок. Здається, що ви не належите до тієї категорії футболістів, для яких футбол – поза політикою?
– Хіба можна так вважати? Усі вже забули, як цілими футбольними командами голосували за Кучму і Януковича? Це хіба поза політикою? Або ось ці фрази про «мені треба годувати сім’ю»… Це для кого відмазки?
– Серед іншого ви бурхливо відреагували на висловлювання російського легіонера Чорноморця Василя Павлова, якому в Україні важко читати книжки і дивитися кіно. Що можна порадити Павлову?
– Мені здається, що розумна людина в такій ситуації уникала б цих розмов. Мізки ж, напевно, присутні, ти повинен розуміти, куди приїхав і яка зараз ситуація. Можна цього не казати, якщо голова нормальна, правда? А якщо голова лише для носіння шапки, то що тут радити…
– Ігор Шопін зізнавався: йому було образливо, що в певних людей з футбольного оточення не зовсім адекватна позиція стосовно ситуації на Сході України. Як ви сприймаєте поведінку таких людей?
– Я ні з ким не хочу сваритися на цю тему. Просто знаю деяких людей, у розмові з якими про це не варто говорити.
– Одного разу ви не були настільки стриманим і написали лідеру Радикальної партії Олегу Ляшку.
– Він заявив, що у минулому житті, напевно, був собакою. От я і вирішив притравити його – написав, що він був скотинякою. Ляшко відразу почав «ідіотом» обзиватися (Усміхається).
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
