Це так типово для наших футбольних широт… Як тільки десь поза межами «Шахтаря» чи «Динамо» виблисне гравець, миттєво гранди наввипередки простягають свої довжелезні рученята в сліпому бажанні отримати таланта до свого складу. Спершу отримати – а вже потім будуть розбиратися, потрібен він команді чи ні.
То стосується не лише українців, а й легіонерів, яких селекційна служба рекомендує для придбання без глибинного аналізу потреби. До «Динамо» запросили Соля і Родрігеса з метою закрити проблеми на позиції центрального нападника, а вийшло, що лише збільшили кількість неліквіду в клубі. Повернули талановитого Андрієвського, а той після відносно успішних періодів оренди принишк десь поза основою «Динамо». Караваєв теж демонструє не найліпший свій рівень гри – в порівнянні з тим, що було у «Зорі». І навпаки: віддали Русина, який, як показує практика, вміє забивати.
Та що там… Дмитро Іванисеня – футболіст специфічний. Талановитий, але з ним потрібно вміти працювати. «Зоря» грає з ромбом у центрі поля і Дмитро розташовується на найнижчій його точці – між центральними захисниками і футболістами креативного плану. Такий собі Сергій Рибалка часів Сергія Реброва у «Динамо».
От якраз тій команді Дмитро Іванисеня згодився б беззаперечно. Те «Динамо» грало в доволі динамічний футбол, м'яч тримало на газоні, акцент робився на коротких і середніх передачах. Так, як нині намагається грати луганська «Зоря» під керівництвом Віктора Скрипника. Сергій Рибалка тоді був незамінним виконавцем в побудовах Сергія Реброва і як тільки цей гравець з тих чи інших причин випадав з обойми, киянами втрачалася структура їхньої гри.
«Зоря» в першій частині УПЛ посіла друге місце за усередненим показником володіння м'ячем, друге – за кількістю ударів і перше – за інтенсивністю пресингу. Також важливим статистичним показником є так зване значення просування вперед – це паси на розвиток атаки і на загострення. Тут «Зоря» також перша. А перший у «Зорі» – Дмитро Іванисеня.
Дмитро – один з найкращих в чемпіонаті за показником виконаних передач (близько 1 100, більше 90 відсотків – точні), в середньому виконує по одинадцять відборів за матч, по п'ять перехоплень і лише по шість довгих пасів. Іванисеня чудово підходить для гри першим номером, але при цьому корисний і при роботі без м'яча. Такий собі універсальний боєць невидимого фронту. До того ж, не обмежується діяльністю строго в центральній зоні, схильний до зміщень на фланги. Показовими можуть бути поєдинки за участю Іванисені з «Маріуполем», «Динамо» та «Шахтарем» (в другому колі регулярної частини). У першому випадку «Зоря» діяла з позиції сили, тотально перевершувала суперника в контексті володіння м'ячем і територією поля, за кількістю пасів і гольових моментів (хоч і не виграла – нічия 0:0). А в поєдинках проти грандів ефективно застосовувала пресинг і швидко розпоряджалася м'ячем. Іванісеня був одним з найкращих на полі в кожному з трьох поєдинків.
Що з ним робитиме Олексій Михайличенко – загадка. В такий футбол, при якому в «Зорі» розкрився Іванісеня, «Динамо» не грає. При переїзді до Києва буде сенс застосовувати його лише як типового руйнівника, яких центральній зоні команді Михайличенка не вистачає. Але це трохи не ті функції, завдяки виконанню яких Дмитро звернув на себе увагу тренерів збірної України.
Можна просто забрати його з метою послабити конкурента. Але якщо зважати на вектор політики, якого начебто керівництво «Динамо» збирається дотримуватися під час трансферного вікна і періоду заявок / дозаявок (вектор на очищення), то запрошення новачка, який не вписується в модель гри, лише зашкодить самому «Динамо».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
