Слава – Україні: які титули здобували наші футболісти в 2019 році за кордоном

Від Англії – до Бангладеш. Від Серії «А» – до чемпіонату Мальдівських островів. Український легіон зараз дуже численний, і, що приємно, далеко не всі наші «експортні» футболісти сидять в запасі чи нидіють у середняках чи аутсайдерах. Збираємо інформацію про трофеї та титули українських легіонерів у закордонних чемпіонатах. Знаєте ще когось, кого ми пропустили? Додавайте нам ці відомості! Зберемо «карту світу» українського легіону разом!

Золото

Англія – Манчестер Сіті

• Олександр Зінченко
• 14 матчів, 3 асисти

Туманний Альбіон намагалися підкорити Шевченко та Ребров, Воронін і Лужний, а також навіть цілий олімпійський чемпіон, але найтитулованішим українським гравцем в Англії став саме Зінченко! У свої 23 роки він – абсолютний тріумфатор сезону 2018/19: чемпіон, володар Кубка Футбольної асоціації, Кубка ліги та Суперкубка Англії! Після трофеїв минулого року – повний набір цьогорічних, адже МанСіті досягнув історичного результату, вигравши у сезоні 2018/19 все у внутрішніх змаганнях.

Додаючи вихід на чемпіонат Європи та успішне сватання, 2019 рік для Саші можна було б вважати зірковим – якби не травма, яка вибила його з гри аж до грудня.

Бельгія – Генк

• Руслан Малиновський
• 37 матчів, 13 голів, 12 асистів

Вперше після 8-річної перерви Генк виграв Лігу Жюпіле, а 26-річний Малиновський був лідером команди (51 матч, 16 голів і 16 асистів у сезоні 2018/19 у всіх турнірах). Рідкісний випадок для українських легіонерів у західноєвропейських чемпіонатах – Руслан настільки багато означав для своєї команди, що після його (а також Айдо та Троссара) продажу Генк скотився в серединку й не вистрелив у єврокубках.

Втім, особисто для Малиновського це був прорив у кар’єрі, а час, проведений під керівництвом Філіппа Клемана, розкрив по-новому півзахисника. Тепер лишається чемпіону Бельгії наполегливо працювати, щоб завоювати довіру ще й у Гасперіні. А з ним підкорити Аталанту та Серію А.

Білорусь – Динамо-Брест

• Артем Мілевський
• 26 матчів, 4 голи, 7 асистів

• Олександр Нойок
• 24 матчі, 6 голів, 1 асист

• Олексій Хобленко
  25 матчів, 9 голів, 2 асисти

Божевільний сезон для скромної команди, яка 27 років не підіймалася на п’єдестал пошани, а тут відразу стала чемпіоном РБ, перервавши 13-річну гегемонію БАТЕ. Клуб із еміратськими інвестиціями красиво вирвав свій титул, а українські легіонери відіграли в цьому досягненні значну роль.

Мілевський – основний відтягнутий форвард, людина з найкращим, напевно, проникаючим розрізним пасом у чемпіонаті Білорусі (на рівні зі Стасевичем – збірником і їхнім Гравцем року). Нойок – провідний центрхав, який забив відразу кілька голів шаленими дальніми ударами, які ввійшли в класику сезону. Хобленко пройшов через жорстку конкуренцію з Лаптєвим, спершу забивав більше в розгромних матчах, але наприкінці сезону почав класти десайдери (саме його переможні голи принесли очки в матчах із Слуцьком, Гомелем, Вітебськом).

Шкода, що за час, який лишається до старту в чемпіонському кубку, Динамо може обновитися – й не в кращу сторону. Президент клубу заявив, що йому більше подобається інша команда міста Брест (Рух, який щойно вийшов у Вищейшу лігу), тренер чемпіонів (чех Марчел Лічка) відправлений в відставку, схоже, покине брестчан із Євген Хачеріді, який було підписав контракт із прицілом на наступний сезон…

Греція – ПАОК (Салоніки)

• Євген Хачеріді
• 3 матчі

• Євген Шахов
• 21 матч, 5 голів, 2 асисти

Сезон 2018/19 приніс ПАОКу перше чемпіонство з 1985 року, яке біло-чорні підкріпили виграшем Кубка. Але для Хачеріді ці титули – більше «мінорні». Євген потрапив під тиск преси та фанів – як найбільш високооплачуваний гравець, він мав би грати, натомість, вже по ходу чемпіонського сезону менше й менше виступав у основі, можливо, греки розраховували звільнити лімітне місце, але грек за походженням не відмовлявся від українського паспорта. В підсумку угоду з Женею не продовжили, в чемпіонський сезон він вклав лише 3 матчі Суперліги.

Шахов, натомість, виявився причетним до семи голів – більшість у матчах із мінімальною перевагою. Недарма в підсумку заробив запрошення із Серії А, де пробивається в Лечче.

Грузія – Динамо (Тбілісі)

• Олександр Каплієнко
• 12 матчів, 2 асисти

• Сергій Литовченко
• Чемпіонат провів у запасі

• Михайло Шишка
• 7 матчів, 1 гол

Три з половиною роки грузинський історичний гранд не вигравав «золото», але тут склалося все – і розкішний, за місцевими мірками, склад, і унікально потужний сезон 30-річного бомбардира Левана Куталія (20 голів у першому ж сезоні після переходу), і 41-річний іспанський тренер Фелікс Вісенте, який очолив команду в складний період і вирулив її до титулу.

Наші зіграли кожен свою роль: досвідчений воротар Литовченко – як резервіст, універсал Каплієнко – як основний гравець (місце лівого фулбека відвоював уже по ходу сезону), центрхав Шишка – як успішний замінник Іванісені, що відбув у луганську Зорю. До слова, всі троє українців запрошені-то із клубів Першої ліги: Литовченко прибув із вилітаючого Чорноморця, Каплієнко – із Металурга (запоріжці на той час дивом здобули підвищення в класі через зняття Арсеналу), Шишка – з Оболоні-Бровар.

Казахстан – ФК Астана

• Роман Григорчук
  33: +22=3–8; 67:28 (+39); 69 очок

Божевільний час проводить Григорчук в Астані та Астані – минулого року після вильоту з Ліги чемпіонів пішов у відпустку, але, всупереч прогнозам, повернувся на пост головного тренера. Але зараз знову не вразив у єврокубках – хоча обіграв МЮ (перший українець, що обіграв цей клуб – до того в сезоні 1995/96 покійний Віктор Прокопенко з Ротором вибив англійців після двох нічиїх за правилом виїзного голу), в групі фінішував останнім і не пройшов у весняну Лігу Європи.

Зате чемпіонат Казахстану підкорився прикарпатцеві – Астана на два очка випередила Кайрат, де цього сезону потужно виступає житомирянин Есеола. Попри чемпіонство, зараз крісло Григорчука знову хитається – після поразки від Іртиша в заключному турі казахстанської Прем’єр-ліги (0:2) та від «Партизана» (1:4) наприкінці Ліги Європи заговорили про те, що Астана отримає нового головного тренера.

Латвія – ФК Рига

• Роман Дебелко
• 11 матчів, 7 голів, 2 асисти

• Мирослав Славов
• 9 матчів, 3 голи

• В’ячеслав Шарпар
  8 матчів, 2 голи, 1 асист

Ризький клуб, який недавно очолював Скрипник, має серйозні амбіції. А в успішному сезоні він опирався, знову ж таки, на українських легіонерів. У півзахист ФК Рига запросила 32-річного колишнього лідера Ворскли Шарпара, в атаку – відразу двох наших земляків – 26-річного Дебелка, який багато забивав у Естонії, але не зміг зачепитися в Карпатах, та 29-річного Славова, який за останній рік встиг побувати в Данії (без особливого успіху побігав за Вендсіссель у Суперлізі), та в ОАЕ (допоміг клубу Хорфаккан вийти в елітний дивізіон ОАЕ).

Молдова – Шериф (Тирасполь)

• Андрій Близниченко
• 5 матчів, 3 голи, 2 асисти

• Артем Гордієнко
• 6 матчів, 1 асист

Колись Шериф відігравав серйозну роль в українському трансферному полі – саме звідси піднялися в Шахтар збірники Нігерії та Румунії – Окоронкво та Аліуце, там перезавантажилися покійний Перхун і Кузнецов. Зараз, з одного боку, тираспольський клуб має менше гучних імен, з іншого – може собі дещо дозволити. Наприклад, перехопити помітного універсала Зорі – Гордієнка.

Втім, заграти в тираспольському гранді Артем не зміг. Були питання по формі та документах (із Зорі він ішов не без пригод). А його новий клуб ще й невдало виступив у Європі (вигравши перший матч кваліфікації ЛЧ, в другому розгромно влетів від грузинського Сабуртало, потім посередньо зіграв у цілком нормальній групі ЛЄ). У чемпіонаті ж, який Шериф виграв із 17-очковим відривом, Гордієнко зіграв лише 6 ігор.

А от 25-річний Близниченко, який колись вважався супер-талантом у запорізькому Металурзі та Дніпрі, починав розкішно, грав краще, ніж в Карабюкспорі, отримав відразу ж звання «Гравця місяця» від вболівальників. Але потім пережив тяжку травму, через яку пропустив залишок сезону.

Росія – Зеніт (Санкт-Петербург)

• Ярослав Ракицький
  12 матчів, 3 голи

Словаччина – Слован (Братислава)

• Артем Сухоцький
  26 матчів, 1 гол, 7 асистів

Пройшов школу Динамо, непогано проявив себе в Олександрії та Зорі – перехід у Слован виглядав для Сухоцького легким челленджем. А між тим, перше півріччя довелося пропустити, а потім завойовувати місце в основі та репутацію. Втім, сезон 2018/19 став для Артема проривним. Він здорово діяв на фланзі, потихеньку почав завойовувати виконання стандартів під ліву ногу (його «коньок»), в підсумку немало посприяв успіху клубу на внутрішній арені (+17 очок переваги над найближчими переслідувачами). Тепер він уже гравець основи без питань, регулярно входить у списки найкращих гравців місцевої ліги.

Таджикистан – Істіклол

• Олексій Ларін
  13 матчів

25-річний захисник колись подавав надії у Дніпрі, грав у болгарській Вищій лізі. Цим і привернув увагу таджикистанського гранда, який полюбляє покладатися на українських оборонців (Ковальчук, Барановський, Гарбар). На внутрішній арені клуб традиційно не зазнав ніяких проблем (чемпіонство й усі можливі кубки), причому, золоті медалі здобув достроково – вже в вересні місяці. Про успішність сезону там судять більше по міжнародних зустрічах, а не по чемпіонату, який Істіклол виграє в восьмий раз (незмінно з 2014 року). А от у Кубку АФК клуб програв дербі Худжанду й ранувато завершив виступи… До того ж, Олексій під кінець сезону зазнав травми.

Угорщина – Ференцварош (Будапешт)

• Сергій Ребров
  33: +23=5–5; 72:27 (+45); 74 очка

• Іван Петряк
• 28 матчів, 6 голів, 11 асистів

• Ігор Харатін
  14 матчів, 2 голи, 3 асисти

Fradi здобули чемпіонство вперше за три роки й лише вдруге за півтора десятиліття. Причому, зробили це круто – підтверджуючи виступ успіхом у єврокубках (вихід в групу ЛЄ) та лідерством у наступному сезоні.

Ключову роль в успіху відіграв Ребров, який довів гранду та його оточенню, що є самостійним тренером, якому варто довірити одноосібні рішення в селекції та трансферах. Він поставив Ференцварошу легку комбінаційну гру й дуже вгадав з українськими легіонерами, яких у Будапешті стає все більше, і все більш статусних. Харатін відіграв у центрі півзахисту так, що все частіше чуються заклики заграти закарпатця за збірну Угорщини, а Петряк виявився найкращим асистентом чемпіонату, ще й багато забиваючи з позиції вінгера.

Щоправда, один із них спричинив справжній скандал – орендований у Шахтаря Петряк влітку перейшов у Мол-Віді (їх-то Ребров і випередив аж на 13 очок у медальній гонці), що викликало люте нерозуміння з боку фанатів і керівництва історичного гранду. Правда, це не завадило біло-зеленим довіритися Реброву в підписанні ще кількох українців – Зубкова, Ігнатенка. Думається, титулів там стане більше…

Срібло

Вірменія – Пюнік (Єреван)

• Максим Трусевич
  22 матчі, 1 гол, 3 асисти

• Сергій Шевчук
• 17 матчів, 1 гол, 3 асисти

34-річні півзахисники колись подавали надії в Шахтарі, пройшли через дублі-оренди, ближнє зарубіжжя, а возз’єдналися в Пюніку. Вірменський гранд у боротьбі з Араратом-Арменія боровся за чемпіонство до заключних турів сезону 2018/19, обіграв конкурента в очному протистоянні, але все ж задовільнився срібними медалями. Шевчук (лівий захисник або півзахисник) продовжує грати за Пюнік (клуб зимує аж сьомим), а от Трусевич (центрхав або центрбек) покинув клуб у червні місяці.

Грузія – Динамо (Батумі)

• Максим Кучинський
  Сезон у запасі

• Гіулі Манджгаладзе
• 30 матчів, 3 голи, 5 асистів

31-річний екс-воротар Карпат Кучинський був другим воротарем батумців, а 27-річний півзахисник Манджгаладзе (колись грав за дубль Зорі та ФК Полтава, де перетинався з Максимом) був основним вибором тренера Георгія Гегучадзе в центрі півзахисту. Батумське Динамо поступилося тбіліським «тезкам» 5 очками.

Данія – Мідт’юллан

• Артем Довбик
• 5 матчів

Сезон 2018/19 видався дуже непростим для молодого українського форварда, який встиг побувати у тренувальному таборі національної збірної України під керівництвом Андрія Шевченка. Артем травмувався у липні, а відновлювався практично до травня, через що в чемпіонаті зіграв лише кілька матчів. Чемпіоном став ФК Копенгаген, а Довбика в наступному чемпіонаті віддали в оренду в клуб Суперліги – Сендерюске.

Естонія – Левадія (Таллінн)

• Ігор Журахівський
• 7 матчів, 2 голи, 1 асист

• Юрій Ткачук
• 28 матчів, 1 гол, 2 асисти

У цих молодих ще центрхавів схожа доля: подавали надії в УПЛ (Журахівський – у запорізькому Металурзі, Ткачук – у харківському Металісті), потім їздили за кордон (один – у Росію та Швецію, інший – навіть у дубль мадридського Атлетико), але в підсумку вимушені були задовільнитися футбольними буднями.

Ткачук першим опинився в Естонії, він тут стабільний гравець основи. Журахівський певний час набирав кондиції, тому що в шведському Гефле практично не мав ігрової практики. Втім, у чемпіонаті Естонії Левадія програла аж 12 очок Флорі, тож лишилася із втішними срібними медалями.

Казахстан – Кайрат (Алмати)

• Адерінсола Есеола
• 27 матчів, 19 голів, 5 асистів

Житомирянин, який пройшов школу Динамо та нижчих ліг Італії, реанімував свою кар’єру в київському Арсеналі та заявив про себе в кропивницькій Зірці. Перехід у Кайрат був викликом для його кар’єри, і в сезоні 2019 року 28-річний страйкер доріс до такого визнання, що слова про сподівання на збірну України більше не виглядають смішно.

Разом із хорватом Міланом Томасовим із Астани Дерін розділив звання найкращого бомбардира, але, на нашу думку, Есеола його гідний більше – на відміну від конкурента, з пенальті не забивав, до того ж, відразу 8 його голів із 19-ти стали першими в матчах (багато – переможними).

Зараз Есеола – в розквіті сил. Минулого року він забив у чемпіонаті та єврокубках 22 м’ячі при 7 гольових передачах. Є інформація, що ним активно цікавляться в Туреччині. Срібні медалі чемпіонату Казахстану в цьому плані – невелика втіха, далі має бути більше.

Македонія – Вардар (Скоп’є)

• Євген Новак
• 28 матчів, 2 голи, 2 асисти

Колишній захисник Динамо-2 та Севастополя їхав у Колишню югославську республіку Македонія ніби ненадовго, але після переходу з Волині грає за Вардар уже п’ятий сезон. Спершу його команда за традицією брала «золото» (у Новака два чемпіонських титули), але в двох останніх чемпіонатах вона задовольнялася сріблом. Втім, у поточному сезоні є всі шанси обірвати цю серію, тому що Вардар, який минулого сезону програв Шкендії 15 очок, зараз лідирує в чемпіонаті (а минулосезонний лауреат поступається 8 очками).

Центрбек Новак – впевнений гравець основи. У свої 30 років є найдосвідченішим гравцем нинішнього захисту Вардара.

Молдова – Сфінтул Георге (Суручень)

• Мирослав Мазур
• 17 матчів, 2 голи

Захисник із динамівською школою став віце-чемпіоном Молдови та фіналістом місцевого кубка. Потрапив у поле зору преси, коли Шевченко викликав його на об’єднаний збір національної та молодіжної збірної. Міцний, фактурний деф, у Молдові має реноме гравця, що в 21 рік спроможний суттєво додавати.

Росія – Локомотив (Москва)

• Тарас Михалик
• Сезон провів у запасі

Сьомін зробив ветерану гідну пенсію – хоча Тарас під кінець практично не грав, титулів зібрав багато, а тренер був впевнений, що має надійну підстраховку, причому, на кількох позиціях. В підсумку Михалик повернувся в рідну область, цього сезону – гравець основи Волині, що рветься в Favbet Лігу.

Бронза

Бангладеш – Шейх Рассел

• Валерій Гришин
• 11 матчів, 3 голи, 2 асисти

Гришин пройшов школу Шахтаря, грав за Говерлу та Іллічівець, пробувався в Металісті, а останнім його клубом був першоліговий Авангард (Краматорськ). В підсумку дав згоду на перехід в екзотичний чемпіонат Бангладеш. Граючи, здебільшого, вінгера, Валерій був основним, особливо здорово провів липень, у кількох матчах поспіль створюючи голи. Але його клуб суттєво відстав від конкурентів, не вийшов у азійський кубок АФК, тож, по нашій інформації, Гришин покидає клуб і розглядає інші варіанти.

Білорусь – Шахтьор (Солігорськ)

• -(Юрій Вернидуб)-
• 2: +1=0–1; 1:1 (-0-); 3 очки

• Василь Прийма
• 5 матчів

Взагалі, Шахтьор починав сезон під керівництвом Ташуєва – російського тренера чеченсько-українського походження, який виріс на Харківщині, але на батьківщині працював недовго (донецький Металург пізнього періоду). Пізніше Ташуєв дав резонансне інтерв’ю, де «проїхався» по людських і професіональних якостях менеджменту солігорського клубу. Прогнозовано покинув Шахтьор, далі працював його змінник, а наприкінці сезону під’їхав Вернидуб, на якого тут покладають великі сподівання. Змінити він особливо нічого не встигав – мінімально програв Мінську, мінімально обіграв Городею, клуб фінішував третім.

Прийма у Ташуєва спершу грав у основі, пробувався і в захисті, і в півзахисті (може зіграти і там, і там). Втім, пізніше випав зі складу, а в розпал тренерських перетасовок було не до нього. Поки що лишається в заявці клубу, судячи зі всього, Вернидубу треба буде вирішувати долю земляка.

Греція – АЕК (Афіни)

• Дмитро Чигринський
• 15 матчів, 1 асист

АЕК сезон 2018/19, загалом-то, провалив – фінішував третім, причому, відставання від Олімпіакоса склало 18 очок, а від ПАОКа – аж 23. Але Чигринський – один із останніх, по кому питання. Загалом, у минулому сезоні він провів 26 матчів. І хоча через травми пропустив два відрізки, загалом – дуже в порядку. Недарма в новому чемпіонаті, де, до речі, жовто-чорні знову йдуть третіми, 33-річний деф залишається основним.

Грузія – Сабуртало

• Денис Шеліхов
• 1 матч (1 пропущений м’яч)

Екс-воротар Дніпра більшість сезону провів у запасі, але в грі з Сіоні, де треба було зіграти, резервіст не підвів, а його команда – виграла. Сабуртало розділило з батумським Динамо 2-3 місця, поступившись срібними медалями лише за додатковими показниками. Від тбілісців екс-чемпіони відстали на 5 очок.

Естонія – Нимме-Калью (Таллінн)

• Роман Кожуховський
• 29: +19=9–1; 67:25 (+42); 66 очок

• Іван Лобай
• 10 матчів, 1 гол

• Андрій Маркович
• 33 матчі, 1 гол, 5 асистів

• Владислав Хомутов
• 12 матчів, 5 голів, 1 асист

Цю команду очолював вінничанин Кожуховський – досяг певних успіхів, зібрав колектив у основних рисах, але після поразки від Таммеки (1:2) поступився постом місцевому спеціалісту Марко Крісталу. Сам Роман очолив дев’яту команду Естонії – Курессааре, де став до роботи з 16 грудня.

Екс-карпатівці Лобай і Маркович задіяні в Нимме-Калью в захисті – один на місці центрбека (лівого центрбека при грі в три захисники), інший – правого лінійного. Хомутов, здебільшого, діяв як атакувальний півзахисник, хоча колишній гравець Олімпіка та Чорноморця міг зіграти й у атаці. Бронза в чемпіонаті могла стати сріблом – Левадія вище лише на одне очко, а от Флору було б важко дістати (90 очок проти 77 у Нимме-Калью).

Із Ліги чемпіонів естонський клуб із українським десантом вилетів від Селтіка, а із Ліги Європи – від люксембурзького Дюделанжа 91.

Казахстан – Ордабаси (Шимкент)

• Дмитро Непогодов
• 29 матчів (20 пропущених м’ячів)

• Сергій Малий
• 29 матчів, 1 гол, 5 асистів

Двоє натуралізованих українців допомогли Орді здобути друге в історії третє місце в чемпіонаті. Екс-ворсклянин Непогодов (вихованець Динамо, пройшов школу Марселя) провів 16 «сухих» матчів. У цьому йому допомагав захисник-гренадер Малий (причетний до 6 голів також). Обидва грають за збірну Казахстану.

Латвія – Вентспілс

• Костянтин Махновський
• 11 матчів (12 пропущених м’ячів)

• Михайло Сергійчук
• 9 матчів, 1 гол

Люди з УПЛ поповнили віце-чемпіона Латвії, перед яким стояли максимальні завдання. Втім, через різні причини довелося задовольнитися бронзовими медалями. Сергійчук забивав мало, Махновський ще й пережив звинувачення в расизмі після матчу з мальтійською Гзірою.

Узбекистан – Буньодкор

• Євген Чумак
• 4 матчі

Колись за Буньодкор грав Рівалдо, а Чумак – за Динамо та юнацьку збірну України. Зараз, перебуваючи без команди, Євген підписав угоду з узбецьким клубом. Втім, грав за нього недовго, а в грудні Буньодкор оголосив, що попрощався з легіонерами, серед яких – і українець, особливо підкресливши, що їм виплачено все обіцяне.

Хорватія – Осієк

• Дмитро Льопа
• 15 матчів, 1 гол, 1 асист

За підсумками сезону 2018/19 Осієк став третім – від Рієки відстав на 5 очок, а від чемпіона – вже добре знайомого нам загребського Динамо – відразу на 30. Льопа посприяв цьому досягненню і залишається в строю зараз. 31-річний атакувальний хав проводить у Хорватії четвертий сезон і має хороші індивідуальні показники (91 матч, 16 голів, 13 асистів).

Кубок і кубки ліг, федерацій et cetera

Англія – Манчестер Сіті

• Олександр Зінченко
• 10 матчів, 1 гол (Л+К)

У великий для МанСіті сезон Зінченко досить регулярно грав у кубкових змаганнях (в основному, лівого захисника). В тому числі, взяв участь у епічних фіналах – із Челсі (120 хвилин і перемога по пенальті) та Уотфордом (6:0).

Білорусь – Шахтьор (Солігорськ)

• Василь Прийма
• 3 матчі

• Микита Татарков
• 2 матчі, 1 асист

Татарков був у старті в переможному матчі з Вітебськом, Прийма вийшов на заміну на 90 хвилині

Гонконг – Лі-Мен Уорріорс

• Сергій Шаповал
• 1 матч, 1 гол (Л)

Уродженець Київщини з досвідом виступів у Білорусі та Молдові допоміг своїй новій команді піднятися з дна таблиці та виграти Сеплінґ-Кап (забив надважливий і переломний м’яч на 61 хвилині).

Данія – «Мідт’юллан»

• Артем Довбик
• 1 матч

Травма закрила перед Довбиком практично весь сезон 2018/19. Зате встиг зіграти в фіналі Кубка Данії, де замінив на 100-й хвилині нігерійця Онуачу (пізніше його продадуть у бельгійський Генк) і долучився до перемоги над Брондбю. Після чемпіонства Довбик додав до свого послужного списку ще й кубок.

Таджикистан – Істіклол

• Олексій Ларін
• 7 матчів, 1 гол (КФФТ)
• 6 матчів, 1 гол (КТ)

Екс-захисник Дніпра та Арсеналу відіграв 7 матчів у Кубку Федерації футболу, у першому з яких забив м’яч у ворота ЦСКА-Памір. А от у Кубку Таджикистану провів 6 матчів, забивши п’ятий м’яч своєї команди в ворота Баркчи (Істіклол виграв на виїзді 7:1). Він повернувся після травми якраз під фінал, вийшов на заміну в екстра-таймі й реалізував післяматчевий пенальті в ворота Регар-ТадАЗу. Таким чином, Ларін здобув усі можливі внутрішньотаджикистанські трофеї.

Фіналісти кубків

Бельгія – Гент

• Роман Безус
• 5 матчів, 2 голи

• Ігор Пластун
• 3 матчі

• Роман Яремчук
• 4 матчів, 3 голи

У фіналі індіанці вели в рахунку, але програли Мехелену – 1:2. Безус замінив Девіда на 68 хвилині, Пластун матч дивився з запасу, Яремчук у заявці не значився (перебір карток).

Білорусь – ФК Вітебськ

• Артем Старгородський
• 7 матчів, 1 гол

• Максим Фещук
• 6 матчів

Кубок, як ми знаємо, виграв Солігорськ із Татарковим і Приймою. А от за ФК Вітебськ грали двоє наших. Причому, 37-річний Старгородський 4 роки тому вже виходив у фінал Кубку РБ, причому, тоді програв його якраз із Шахтьором – своїм колишнім клубом, де вони видавали рівень з Іллею Галюзою.

Вірменія – Лорі

• Данило Рябенко
• Турнір в запасі

21-річний уродженець Донеччини був у запасі «Лорі» в фіналі, який його команда мінімально програла Алашкерту. Пізніше покинув Лорі.

Естонія – Нимме-Калью

• Роман Кожуховський
• 2: +1=0–1; 4:4 (-0-); 3 очка

• Андрій Маркович
• 5 матчів

Транс у екстра-таймі здолав команду українців – 2:1. Маркович відіграв матч повністю, в пасиві – жовта картка.

Греція – АЕК Афіни

• Дмитро Чигринський
• 6 матчів

ПАОК Резвана Луческу мінімально обіграв клуб Чигринського. Для Діми Кубок Греції – «заклятий» трофей: три поразки в трьох фіналах поспіль. Фінал 2019 року екс-захисник Шахтаря та Дніпра» почав зі старту й відіграв повністю.

Казахстан – Атирау

• Різван Аблітаров
• 4 матчі

Вихованець кримського футболу 3 роки поспіль програє фінал Кубка Казахстану. Цього разу, ведучи в рахунку, його клуб програв Кайсару. Аблітаров зіграв матч повністю.

Суперкубки

Англія – Манчестер Сіті

• Олександр Зінченко
• 1 матч

Після нічиєї 1:1 учасники Комм’юніті Шилд били пенальті. Зінченко реалізував передостанній в серії, а МанСіті забрав трофей-відкриття сезону 2019/20 у Ліверпуля.

Білорусь – Динамо- Брест

• Артем Мілевський
• Олександр Нойок
• Олексій Хобленко
• Всі – по 1 матчу

Брестчани обіграли БАТЕ – 3:1, і цей матч напророчив співвідношення сил і в чемпіонаті. Мілевський і Нойок відіграли Суперкубок повністю, отримавши по жовтій, Хобленко на 81 хвилині замінив автора першого голу Лаптєва.

Грузія – Торпедо (Кутаїсі)

• Олександр Азацький
• Амбросій Чачуа
• По 1 матчу

Азацький провів матч повністю, Чачуа (він влітку перейде в першолігову Волинь) вийшов на заміну на 79 хвилині. Торпедо мінімально переграло чемпіона – Сабуртало.

Естонія – Нимме-Калью (Таллінн)

• Андрій Маркович
• 1 матч, 1 гол

Минулого сезону цей трофей вигравали Ткачук і Дебелко, тепер прийшов час Нимме-Калью. Причому, третій (по факту переможний м’яч) у ворота Левадії забив екс-захисник львівських Карпат і Руху Маркович, якого колись Петраков викликав у юнацьку збірну попереднього зразка. Гол Андрія вийшов, до речі, дуже ефектним.

Казахстан

• Роман Григорчук

Дубль конголезця Джуніора Кабананги допоміг столичним футболістам обіграти Кайрат – 2:0. Григорчук став, за наявними даними, першим українським тренером, який здобув Суперкубок Казахстану.

Таджикистан – Істіклол

• Олексій Ларін
• 1 матч

Істіклол розгромив Худжанд – 3:0, здобувши цей трофей в восьмий раз. Український захисник відіграв усі 90 хвилин.

Фіналісти суперкубків

Вірменія – Алашкерт

• Артур Авагімян
• В запасі

Вихованець Шахтаря у матчі не грав, а от Арарат-Арменія обіграв Алашкерт – 3:2.

Грузія – Сабуртало

• Денис Шеліхов
• В запасі

Шеліхов провів матч із Торпедо в запасі, кутаїсці виграли мінімально.

Естонія – Левадія (Таллінн)

• Євген Будник
• Ігор Жураховський
• Юрій Ткачук
• Всі – по 1 матчу

У суперкубку український легіон відіграв по 90 хвилин – Жураховський відкрив рахунок, а також із Ткачуком отримав по жовтій картці. Але Нимме-Калью вдалося обіграти «левадійців» – 3:2. Будник пізніше покинув команду.

Казахстан – Кайрат (Алмати)

• Адерінсола Есеола
• 1 матч

У суперкубку не зміг забити в ворота Астани, суперники тримали його потрійним редутом. На 85 хвилині матчу був вилучений з поля, на той час його команда вже програвала в два голи.

Молдова – Сфінтул Георге (Суручень)

• Мирослав Мазур
• 2 матчі

Зіграв у переможних матчах з Зімбру в півфіналі, але в вирішальному матчі з Шерифом сидів у запасі. Тираспольський клуб виграв мінімально в екстра-таймі.

Автор: Артур Валерко