Тобто, уявити ситуацію, яку неможливо відтворити на практиці, але вона є цікавою. На відміну від фантазії уявний експеримент базується на цілком реальних речах. Хоча, попереду можливі певні кадрові зміни, тож не обійдеться без припущень.
Суть експерименту - визначити проблеми Динамо Київ у грі та уявити новий підхід до тактики.
ПРОБЛЕМИ ДИНАМО КИЇВ
В Новий Рік клуб входить із певними проблемами та труднощами. Але в клубі вирішили, що основна проблема, кадри.
Допінгова справа Бєсєдіна, звісно, проблема. Адже Бєсєдін став основним форвардом для Михайличенка. Рішення сумнівне, але Соль відновлювався після травми, а Родрігеш так і не зміг проявити себе належним чином. Зараз клуб повернув з оренди Русина та, якщо вірити заявам, вже активно бореться за форвардів зі Словенії та Хорватії.
Відчутною є проблема правого захисника. Караваєв, прогнозовано, не тягне необхідний рівень майстерності. Кенджора виявився ненабагато кращим.
Але ключова проблема не в якості гравців, а в тому, які завдання ставить тренерський штаб.
До Миколенка навряд чи є претензії, молодий гравець б’ється у кожному матчі. Ривки вперед, відчайдушні підкати позаду. Аналогічно, багато рухається попереду і Бєсєдін. Але все це ознаки підходу до організації гри.
Тренерський штаб робив ставку на гравців, які здатні самотужки вирішувати цілий ряд ігрових завдань. Чи можливо це у сучасному футболі навіть на рівні ЛЄ чи УПЛ? Як можна бачити, ні. Для цього клас гравців Динамо мав би бути на рівні кращих клубів топ-чемпіонатів Європи. Навіть у кращі часи це було неможливо.
Тож, окрім пошуку якісних виконавців, тренерському штабу киян слід повернутися до тактики. Треба розумно розподіляти ігрові завдання на групу гравців.
Чого, помітно, не вистачає Динамо Київ? Пресингу.
ТЕОРЕТИЧНИЙ БІК ПРЕСИНГУ
Відомий британський спеціаліст з історії тактики Джонатан Уілсон вважає, що сучасний пресинг винайшов В. Маслов. Фігура, для Динамо, не менш масштабна за Лобановського. Але залишимо питання історії для тих, хто знається на цьому професійно. Чим є пресинг у сучасному розумінні?
Пресинг — це організований тиск на гравців суперника з пеним наміром. Пресинг часто плутають з тиском на гравців суперника. Тиск, по суті, це супротив руху м’яча суперником. Гравець тисне на суперника, який володіє м’ячем, різноманітними прийомами. Як правило, це відбір або загроза відбору чи перекриття траєкторії пасу.
Пресинг це більш складна групова тактична дія.
Пресинг характеризується кількома речами:
— зона пресингу (низький пресинг на своїй третині поля, середній у середній третині, високий пресинг на третині суперника);
— формація та позиції гравців;
— тип пресингу;
— інтенсивність дій;
— психологічна готовність;
— фізична готовність.
Тренери використовують різноманітні підходи до використання та організації пресинга. Все залежить від бачення тренерів та їх філософії футболу.
Головним у пресингу, власне, є намір. Це не просто відбір м’яча заради відбору. Адже якщо отримати м’яч без розуміння подальших дій, то можна легко його втратити та отримати швидку атаку.
Пресинг, по суті, визначає атакувальні дії команди. Відбір м’яча у потрібній частині поля (часто з оглядом на тактику суперника) дає можливість скористатися позиційними проблемами суперника та використати власні переваги. Саме тому пресинг використовується майже усіма топ-клубами та тими, хто намагається ними стати.
З іншого боку добре видно, в що перетворився, без пресингу, Шахтар. Каштру пояснює відмову від пресингу кадровим складом одвічного суперника Динамо.
Динамо Михайличенка також не використовує пресинг. Виключенням є кубковий матч з Шахтарем. Але й там був, швидче, організований тиск.
ПРЕСИНГ ВІД ДИНАМО
Тепер уявимо, що Михайличенко хоче награвати пресинг. Це буде достатньо складне завдання.
Пресинг вимагає чіткої взаємодії між усіма лініями команди. Перша лінія (атакувальна) має швидко звужувати простір навколо м’яча. Тоді середня лінія та гравці лінії оборони зможуть піти вище та закрити гравців суперника. В протилежному випадку гравець суперника із м’ячем має шанс на довгий пас за спини захисників. Або можливий варіант переведення м’яча на інший бік поля, де вже важко буде організувати пресинг.
Михайличенко прийдеться зупинитися на певній тактичній формації. Використання 4-4-2 без м’яча було правильним, але, часто, не ефективним. Чого?
Для пресингу важлива підготовча фаза. Вона триває обмежений проміжок часу. Тож усі гравці мають зробити свої переміщення. Завдання підготовчої фази змусити суперника направити м’яч в визначену зону, де його буде відібрано. Часто команди змушують суперника переводити м’яч на фланг. Адже там простір додатково обмежується боковою лінією поля. Деякі команди можуть змушувати суперника йти через середину. Це оптимальний варіант, так как у реальності, суперник зіткнеться з більш масованою обороною саме в середині.
Динамо лише позначало тиск за рахунок двох атакувальних гравців. А інші гравці не піднімалися вище для пресингу. Також у Динамо не було підготовчої фази. Тому відбір або перехоплення м’яча відбувалося у випадковій зоні. Атакувальні дії були імпровізацією і не мали потрібної ефективності.
Тепер уявимо. З м’ячем Динамо грає у 4-2-3-1. Втрата м’яча, Динамо переходить до 4-4-2. Зазвичай «динамівські» атакувальні гравці одразу починають відбір. Але цього не потрібно. Треба обмежити суперника, змусити його віддати м’яч назад. Інші гравці Динамо мають створити відповідний блок з двох ліній по 4 гравці. Блоки мають обрати оптимальну ширину (зазвичай під суперника). Тільки після цього пара атакувальних гравців переходить до підготовчої фази. Тепер завдання змусити суперника перевести м’яч в потрібну зону і там здійснити відбір.
Тут варто обрати підхід. Для УПЛ достатньо орієнтації на гравців. Тобто, поки один гравець Динамо тисне на суперника з м’ячем, інші розбирають гравців. Таким чином, суперник обмежується у розвитку дій. В українських клубах не так багато гравців середини поля, здатних на швидкості обігравати 1 в 1. Інший можливий варіант це обмежувати простір. Такий собі варіант поєднання пресингу із зональним принципом оборони за яким зберігається орієнтація на зону і суперника в ній.
Далі, після відбору. Для пасу вже можуть бути відкриті два-три атакувальних гравці.
АТАКУВАЛЬНІ ДІЇ
Сам по собі відбір м’яча це лише пів-справи. Основне завдання організувати швидку атаку скориставшись тим, що суперник не готовий до оборони. Саме тому важливо відбирати м’яч у певній зоні, коли суперник переходить до атакувальних дій. І очевидною є перевага відбору у середній зоні.
При відборі у середній зоні гравець може обрати напрям розвитку атакувальних дій. Відбір на фланзі, із зрозумілих причин, залишає менше варіантів.
Таким чином, відбір на фланзі потребує переведення м’яча у середину. Звідки вже „плеймейкер” має продовжити атаку.
Чому це так важливо?
Очевидною необхідністю є завдання розтягти оборону суперника в середній зоні.А це можливо за рахунок пасу у напівпростір, зону між середньою зоною, та фланговою. За будь яких обставин більшість центральних захисників намагаються зберігати свою позицію. Пас у напівпростір змушує їх зміщуватися і розтягуватися по ширині. З цієї причини паси на флангові зони часто є неефективними. Атакуюча команда витрачає час і є ризик неточного пасу. А з фланга м’яч треба все одно повертати до середньої зони, в боротьбу.
Тож, в будь-якому випадку, розвиток швидкої атаки має бути через середину. Далі пас на одного з вінгерів і асист на іншого атакувального гравця, який відкривається із-за спини одного з центральних захисників суперника.
КАДРОВІ ПРОБЛЕМИ ПРЕСИНГУ
Почнімо з двох гравців лівого флангу, Миколенко та Вербича. Обидва гравці вкрай необхідні на всіх фазах атакувальних дій. В той же час, обидва мають певні вади в обороні. Проблему можна вирішити якщо Вербич буде грати фальшиву 10-ку в 4-2-3-1, тобто перейде на позицію атакувального центрального півзахисника. А на позицію вінгера має вийти Де Пена. Вербич, по хорошому, є агресивний. Тут і потрібен такий гравець.
Складність рішення у ротації і якостях Вербича.
Напружений графік Михайличенко нівелював ротацією позиції лівого вінгера. За присутності двох гравців на полі це буде складно робити. Не чути, щоб Динамо шукало вінгера. Ситуацію міг би вирішити Родрігеш, але, схоже, тренерський штаб не має наміру залишати цього гравця.
Вербич дійсно непоганий на завершенні. Його вривання із глибини на позицію форварда для завершення це те, що потрібно. Але питання в тому, що в Вербича краще виходить бити з дриблінгу. Тобто входити в зону для удара вже з м’ячем. Тому він був би дійсно більш корисний на позиції лівого вінгера.
Під питання і позиція правого вінгера. Циганков лівша. Він може асистувати правою, але його завдання зміщуватися в середину і бити з лівої. Вірогідність точного асисту правою ногою невелика. Проте, навіть подібна обмеженість може бути суттєвим кроком вперед.
Також складно вирішувати кадрову проблему пари центральних півзахисників в 4-2-3-1. І Буяльский, і Шепелєв мають підтягти тактичні навички. Те саме стосується й Сидорчука. В УПЛ, часто, достатньо їх присутності на вірних позиціях. А ось в матчах із сильними клубами від центральних півзахисників буде потрібно більше.
Тим не менш, навіть за цього складу Динамо пресинг можна налагодити.
ВИСНОВКИ
Звісно, це дуже поверхневий погляд. В ідеалі, потрібно було б розглянути кілька матчів Динамо з різними суперниками та уявити, що було б за організованого пресингу.
Проте, навіть такий експеримент є показовим.
Динамо, при Михайличенко, намагалося організовувати дещо пасивний відбір в купі з зональним принципом та відчайдушними кидками на суперника з м’ячем. Але ефекту тут було мало. Тренерський штаб київського клубу має обрати підхід, який буде давати надійну оборону та дозволяти реалізовувати швидкість Циганкова та техніку Вербича.
Інша справа, що в УПЛ Динамо часто приходиться грати проти суперників, які обирають біль захисну стратегію. І у Динамо були проблеми із реалізацією. Як грати першим номером? Проведемо експеримент в іншому матеріалі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
