У кваліфікації Євро-2020 Євген Коноплянка був одним з небагатьох футболістів збірної України, які змінили по ходу турніру клуб. Сам відбір для нього, в взагалі-то, і розділився на дві частини, і перша, в якості гравця німецького «Шальке», вийшла куди переконливіше. Чого тільки вартий домашній поєдинок з Сербією з дублем одного з найкращих гравців синьо-жовтої дружини!
У перших матчах у Коноплянки мало що виходило. Ні, він звично брав гру на себе, намагався обігравати португальців і люксембуржців, бив по воротах, але за дві гри не віддав жодного ключового пасу. Було помітно, що, не маючи практики в клубі, Євген хоче себе проявити в збірній, але це йому якраз і заважало. Навесні в «Шальке» він, по суті, взагалі не грав, але для Андрія Шевченка був як і раніше важливим виконавцем. Коли наприкінці травня наставник національної команди придумав втягуючий збір для легіонерів із залученням гравців молодіжки, це була чи не індивідуальна підготовка окремих наших футболістів. Євген Коноплянка входив до їх числа.
Матч з Сербією показав, що Шевченко вміє будувати стратегію підготовчої роботи. Але вплинути на підготовку футболістів у клубах він ніяк не міг, і влітку Коноплянка залишився, по суті, без зборів — у Гельзенкірхені на нього вже взагалі не розраховували. Варіант з «Шахтарем» став відмінним продовженням кар'єри для досвідченого майстра, але восени на нього, не готового, розраховувати було складно. До збірної його викликали (і навіть випускали на заміну), але справжнього Коноплянку ми чекаємо вже наступного року. Футболіста, який вміє брати відповідальність на себе, виконувати стандартні положення і ставити крапки в роботі команди. В рамках, звичайно, структури, позначеної тренерським штабом. З бажанням допомагати обороні.
Владислав КІФАРУК
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
