У 2008 році разом зі створенням Прем'єр-ліги в Україні з'явився молодіжний чемпіонат для футболістів молодше 21 року (тут можуть грати і гравці постарше, але їх кількість лімітована). Значно пізніше - тільки перед сезоном-2012/13 - у нас з'явилася «закрита» ліга для 19-річних, в якій брали участь відповідні команди клубів УПЛ.
Дебютний чемпіонат складався з двох етапів: на першому клуби розбили на дві підгрупи по 8 команд за територіальним принципом, а потім по чотири найкращих команди кожної підгрупи об'єднувалися в ще один міні-турнір і розігрували титул. Так само створювали свою «вісімку» найгірші в кожній підгрупі. За іронією, 16 команда того турніру в новому сезоні на старт не вийшла - на дні турніру U-19 фінішував «Кривбас», але зійшли з дистанції криворіжці через фінансові складнощі у всього клубу.
Перемогу в чемпіонаті тоді святкувало «Динамо», випередивши на три бали«Іллічівець». Зі значним відривом позаду опинилися «Шахтар» і «Карпати». Також в ТОП-8 потрапили «Зоря», донецький «Металург», київський «Арсенал» і «Ворскла».
Давайте згадаємо, хто в тому сезоні грав за чемпіонів U-19 і де зараз переможці дебютного юнацького чемпіонату УПЛ.
Ми розділили гравців на сім груп: від футболістів, які досі залишаються в структурі «біло-синіх» до легіонерів або нинішніх аматорів. Забігаючи наперед можна сказати, що два футболісти, підготовлених для основи, - це досить хороший показник. Якщо після 2013 така тенденція тривала щосезону (щороку по два гравці U-19 доростали до першої команди), то зараз в обоймі Олексія Михайличенка перебувало близько 14 клубних вихованців.
Досі в структурі «Динамо»: Георгій Бущан і Микита Бурда.
Обидва за минулі сім років не покидали структуру клубу. Бущан всі ці роки був другим, третім, четвертим і т. д. голкіпером киян й тільки в останні шість місяців став виходити на перші ролі в команді. Але поки не факт, що він залишиться «номером один» в офіційних іграх: неясно, чи зможе він відправити в запас іншого клубного вихованця, Дениса Бойка.
Що стосується Бурди, то існувала велика ймовірність зараз назвати його залізним гравцем основи киян. Однак травма вибила його з ладу на довгий термін і поки важко сказати, яким виявиться його повернення.
За кордоном: Роман Яремчук («Гент» - Д1), Ігор Харатін («Ференцварош» - Д1), Євген Чумак («Металург» Бекабад - Д1), Сергій Мякушко («Алькоркон» - Д2), Вадим Шевчук (ЛФК «Кубань» - Д4), Ігор Нагірний («Каріна» Губін, Польща - Д4), Роман Лазарович (у нижчих лігах Німеччини).
Як мінімум чотири імені з цієї сімки довгий час на слуху, тому особливої необхідності детально розписувати їх долю немає сенсу. Один з найкращих бомбардирів того турніру 19-річних Яремчук виявився не потрібен «Динамо», але не здався і зараз пробивається через бельгійську лігу в провідні чемпіонати Європи.
Почасти схожа історія у Харатіна: не прижившись в Києві Ігор зробив крок назад в «Зорю», гра за яку стала для нього трампліном для переїзду в Угорщину. У «Ференцвароші» він в числі лідерів і не виключено, що в майбутньому зробить ще один крок вперед.
Мякушко також не зміг закріпитися в «Динамо», але в клубах простіше хавбек виявився «своїм», погравши в «Говерлі», «Ворсклі» та «Карпатах». Мабуть, гра за аутсайдерів УПЛ півзахиснику набридла, і він минулого літа перебрався до Іспанії, де зараз захищає кольори клубу Ла Ліги 2 «Алькоркона».
Чумаку було 19, коли він вперше вийшов на поле в складі першої команди «Динамо», дебютувавши в тому числі в Лізі Європи. Аванси з такої нагоди експерти видавали класичні. Але безболісно перейти з юнацького футболу в дорослий талант не зумів: в «Зірці», «Карпатах» і «Десні» він був тільки на підхваті, а зараз підкорює узбецькі простори.
Шевчук, Лазарович і Нагірний виявилися менш розкрученими персонами, хоча двоє перших - це гравці основи в тому сезоні. Зараз вся трійка за кордоном, виступаючи в лігах, за якими навіть при хорошому бажанні стежити дуже важко. Особливо вражає шлях Шевчука, який не полінувався перебратися на Кубань в клуб рівня чемпіонату області.
Грають в УПЛ: Орест Кузик («Десна»), Павло Лук'янчук («Олімпік»), Антон Братков («Львів»), Павло Полегенько («Маріуполь»), Олексій Ковтун (цієї зими покинув «Карпати»), Олександр Ткаченко («Ворскла»), Іван Трубочкін (цієї зими покинув «Олімпік»).
Кузик дуже непогано влився в дорослий футбол через «Говерлу» і «Сталь», проте потім щось пішло не так. Гравець не закріпився в «Дніпрі-1», а зараз і в «Десні» твердим основним його не назвеш.
Лук'янчук феєрив в «Олімпіку» (говорили навіть про потенційний виклик до національної збірної), але подальшу кар'єру трохи змазав. Після короткого вояжу у «Верес» і угорську «Кішварду» гравець знову в донецькому колективі, де спробує повернутися на колишній рівень.
Ткаченко практично все професійне життя проводить у «Ворсклі». Полтаву він залишав тільки раз, відправившись в оренду в «Гірник-Спорт», де основним не був. Першим номером «Ворскли» він став тільки в 2019, проте кінцівку року змазав через травму, взявши участь за листопад і грудень тільки в одному матчі.
Трубочкін довгий час капітанив у «Динамо-2». Потім по року він відіграв за київський «Арсенал» (у Першій лізі) і «Чорноморці» (який в минулому сезоні активно йшов на дно). Але після вильоту «моряків» закріпитися в УПЛ не зміг і цієї зими покинув «Олімпік». З чуток, продовжить кар'єру в Грузії.
Братков також довгий час захищав кольори «Динамо-2», проте розставання з рідним клубом виявилося менш болючим, ніж для Трубочкіна. Практично в кожному клубі, за який Антон виступав, він залишається в числі важливих гравців. Можливо, центральний захисник півроку пересидів у «Десні», проте зараз він ключовий елемент у захисних побудовах «Львова».
Ковтун зараз перебуває без роботи, але з «Карпатами» він розлучився не через погану гру, а через проблеми у львівському клубі. До цього він видав непоганий для себе відрізок у кар'єрі в «Полтаві», проте лише на рівні Першої ліги.
Нарешті, Полегенько, який вже довгий час захищає кольори «Маріуполя». Перше знайомство з УПЛ для латераля виявилося невдалим: в «Говерлі», яка була на межі вимирання, він не прижився. Однак йому вдалося розкритися в «Зірці», звідти перебратися у приазовський клуб, де він зараз в якості гравця ротації у Бабича.
ПФЛ: Олександр Цибульник і Тимур Пограничний (цієї зими покинули «Черкащину»), Олексій Савченко («Оболонь-Бровар»), Вадим Солдатенко («Авангард» Кр), Болденков («Волинь»), Олександр Головко-мол. (цієї зими покинув «Гірник-Спорт»), Олег Маїк («Минай»). Данило Книш («Калуш»), Андрій Єфремов та Олексій Мілютін («Чайка»), Ігор Яровий (“Гірник”)
На дні професійної піраміди Єфремов і Мілютін, які осіли в «Чайці» - одному з аутсайдерів Другої української ліги. Перший з них трохи пограв у нашій Першій лізі, а другий тільки нещодавно повернувся в Україну. До цього захисник майже п'ять років виступав у вищому, першому або другому дивізіонах словацького чемпіонату.
Нехай тільки в другій лізі Яровий і Книш, проте обидва лідери своїх клубів - «Гірника» та «Калуша» - і в перспективі здатні перебратися в більш статусні команди ПФЛ. На рахунку другого з них вже є досвід ігор в УПЛ за «Сталь».
Не вражає поки що кар'єра Головка-молодшого та Солдатенка. Захисник виявився не потрібен «Десні», а цієї зими покинув «Гірник-Спорт», не переконавши у своїй необхідності тренерський штаб. Воротар також продовжує перебувати в пошуках себе: зараз він другий номер в краматорському «Авангарді», а трохи раніше частіше вважався запасним в охтирському «Нафтовику».
Цибульник і Пограничний восени захищали кольори аутсайдера Першої ліги, «Черкащини». Перший з них був беззастережно основним гравцем, на рахунку другого втричі менше ігрових хвилин. Але навесні обох ми побачимо в інших клубах.
Також раніше в Черкасах виступав Савченко - у нього був короткий період ігор в УПЛ за «Говерлу» і «Чорноморець», але в основному він продовжує заробляти іграми в Першій або Другій українських лігах.
Маїку тільки 25, але його кар'єра виявилася дуже багатою на події. Він три роки провів у «Динамо-2», потім разом із Савченком та Цибульником 12 місяців відіграв у Черкасах, а ще один сезон виступав у Польщі в клубах четвертого за статусом дивізіону. Після повернення в Україну він трохи пограв за друголіговий «Верес» і зараз в «Мінаї».
Нарешті, Болденков після дубля «Динамо» транзитом через молдавський «Петрокуб» опинився у «Волині», де зараз на хорошому рахунку. Восени він провів 14 матчів за «хрестоносців», але в перспективі може стати одним із лідерів оборони лучан.
Аматори: В'ячеслав Панфілов. Ігор Нечай, Максим Тищенко, Кирило Процишин, Максим Нестеренко, Андрій Вацеба, Сергій Міщенко, Андрій Никитюк.
Зовсім не в той бік пішли кар'єри Мироненка і Процишина. Перший з них відразу після розставання з «Динамо» відправився в «легітимний» чемпіонат Криму, другий якийсь час виступав у середняках Другої ліги («Барса» Суми і новокаховська «Енергія»), а потім пішов грати на першість дна за донецький «Гвардієць», промінявши його через півроку на бахчисарайський «Кизилташ».
Панфілов, Нестеренко, Никитюк і Вацеба намагалися закріпитися на професійному рівні, але великих успіхів не добилися, тому зникли з поля зору в лісах аматорських змагань.
Нечай востаннє засвітився в чемпіонаті Київської області 2019, вигравши з командою «Джуніорс» Шпитьки срібло. Виступав тільки за любителів. Тищенко також серед професіоналів себе не спробував, граючи на обласні чемпіонати Київщини та Житомирщини. Ну, а слід Міщенка загубився десь у Словаччині.
Легіонери: молдованин Карп («Уфа»), білорус Раджабов («Нафтан»), «азербайджанець» Вайло.
Карпу так і не змогли знайти застосування в київському клубі, відпустивши на всі чотири сторони, зараз він на досить непоганому рахунку в «Уфі». Раджабов після «динамівської» школи повернувся на батьківщину і зараз виступає за середняка другого за статусом білоруського чемпіонату.
Не зовсім зрозуміла ситуація з Вайлом. Голкіпер залишав «Динамо» з українським паспортом на руках, проте за час кар'єри в Азербайджані, схоже, отримав місцеве громадянство і на багатьох сайтах значиться як азербайджанець. Три сезони страж воріт був запасним у «Нефтчі», після чого став вільним агентом, а в жовтні 2019 підписав контракт з нашим «Калушем».
Старший тренер: Валентин Белькевич.
Легенда київського клубу після завершення ігрової кар'єри включився до тренерської роботи в структурі «біло-синіх». Однак тривалою вона не вийшла: в 2014 році він пішов з життя від тромбоемболії.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
