Обидва матчі були просто неймовірними у плані інтриги. А тепер у Юнацькій лізі УЄФА жереб зводить київське Динамо U-19 із хорватськими ровесниками. Юнацьку команду Загреба тренує добре відомий в Україні за роботою у Карпатах Ігор Йовічевіч.
За повідомленнями медіа, Шахтар реально претендує на гравця Загреба Ніколу Моро та готовий заплатити за нього серйозні гроші. Сьогодні загребське Динамо – це торгівельна лавочка, яка тільки й думає про продаж власних гравців, а система там заточена на цілеспрямовану підготовку молодих гравців і досягнення максимально можливого результату для першої команди.
Бос клубу Здравко Маміч зрозумів, що можна заробляти в рази більше, якщо бути успішним у Європі. Звичайно, що внутрішня арена – це добре, але головним показником завжди були виступи у єврокубках. Тут Динамо мало проблеми, бо команда якщо й виходила у груповий етап, була там хлопчиками для биття. У такій ситуації можна було продавати, але за скромніші суми. Тож у клубі поставили завдання стати успішними на міжнародній арені.
Загреб зіграв на рівних із чемпіоном України – Шахтарем, розбив на власному полі Аталанту і до кінця сподівався на очки в Манчестері. Формула такого успіху доволі проста: поруч із власними молодими талантами у команді грають вже досвідчені виконавці, які мають досвід та певний рівень майстерності. Молодіжний азарт – це добре, але повинні бути й «дядьки», які «підтримуватимуть штани».
Пригадайте, як при Йовічевічі грали Карпати... Досвідчені Худоб'як, Голодюк, Пластун + молодь. Тут – щось подібне. Поруч із талантами Моро, Іванушецем, Гояком діють футболісти, які мають за плечима хороший досвід – Гаврановіч, Оршіч, Адемі. Є симбіоз молодості та досвіду. Одні надають швидкість, натхнення та драйв, інші – розсудливість, холодну голову.
У плані роботи з молодими гравцями Динамо Загреб не має собі рівних у Хорватії. Фактично все найкраще належить їм. Для кожного юнака створені максимальні умови розвитку. Кожному надається шанс – і не один. Хтось себе проявляє раніше і потрапляє у першу команду. Кому потрібен час – той проходить грамотну обкатку. Якщо ж не заграв у таких сприятливих умовах, шансів на успіх в іншій команді дуже мало.
Окрема тема – селекція. Майже всі найкращі молоді гравці Хорватії перебувають у системі Динамо Загреб. Під прицілом не тільки хорвати, але й футболісти, які мають хорватське походження. Тож восени команда повністю домінувала в обох матчах проти Шахтаря. Інколи навіть складалося враження, що грають команди різних рівнів.
А ще кілька років тому була ситуація, коли Загреб торгував посередніми гравцями. Справжніх діамантів не було. Зараз все змінилося. Думаю, що сьогоднішня юнацька команда готова дати відразу кількох гравців для топ-клубів. Той же Антоніо Марін має всі шанси вирости у топ-футболіста.
Очікую дуже цікавого протистояння у Юнацькій Лізі чемпіонів. У минулому сезоні підопічні Ігоря Йовічевіча були за крок до «фіналу чотирьох», але не зуміли втримати перевагу у 2 м'ячі над Челсі, потім поступилися у серії пенальті. Команда Ігоря Костюка також гучно про себе заявила, але зрештою програла Хоффенхайму – аналогічно у серії пенальті. Тож битва двох Динамо – одна з найцікавіших на цій стадії турніру.
На мою думку, фаворитом протистояння (хоч і невеликим) є команда Йовічевіча. Хорвати зуміли вийти із групи Ман Сіті (безліч талантів, зібраних зі всього світу), Аталанти (одна з найсильніших шкіл Італії) та Шахтаря (лідери в Україні напару з київським Динамо).
Відчувається стиль головного тренера. Загреб нагадує Карпати, які тренував Йовічевіч. Тобто, команда грає у швидкісний футбол, короткі передачі, з оборони виходить саме через пас, наявні швидкі фланги та силовий форвард.
Юнацька команда чемпіона Хорватії сильна у середині поля. У позиційній атаці вона виглядає дуже і дуже переконливо. Тут багато чого залежить від півзахисту, де варто виокремити капітана команди Бартола Франіча. Цей гравець більше орієнтований на оборону, намагається страхувати партнерів, читати гру. Його роль у команді вкрай важлива.
У плані креативу відзначу 18-річного Томіслава Крізмановіча. Недарма він носить футболку із 10-м номером. Техніка, пас, удар, бачення поля – у повному порядку. Може обіграти суперника один в один, приймає нестандартні рішення.
В обороні виділяється Йошко Гвардіол. Вже зараз його включають до переліку найталановитіших гравців Європи. Фішка цього центрального оборонця в тому, що він – захисник сучасного типу. Тобто, якісно працює із м’ячем, читає гру, правильно обирає позицію, починає атаки. Вже у 17 років встиг зіграти за першу команду Динамо в Лізі чемпіонів та чемпіонаті Хорватії.
Антоніо Марін
Але головна сила команди Йовічевіча все-таки в атаці. Насамперед, це дуже сильний лівий фланг. У матчі проти Шахтаря U-19 якраз перевага на цій ділянці поля стала ключовою. Там грає зірочка команди – Антоніо Марін. Його називають хорватським Роналду. У них багато схожого за стилем гри та навіть зовнішньо. Марін залюбки обігрує, бере ініціативу на себе, загрожує воротам та асистує партнерам. Недарма на Антоніо вже зараз претендують провідні команди Європи, починаючи з Ман Сіті. Через кілька років він може побити трансферний рекорд Ольмо. Правому захиснику киян Данилові Скорку потрібно бути дуже уважним, щоб нейтралізувати лідера суперників. На протилежному фланзі навіть близько немає такого футболіста, як Марін.
Також варто відзначити форварда Леона Шипоша. Справжнє вістря атаки. Комфортно почувається у штрафному майданчику, де може прочавити суперника, зіграти на випередження. Має чудову антропометрію, постійно нав’язує захисникам силову боротьбу. Щоправда, Шипош залежний від дій півзахисту. Не буде підтримки середини поля – залишиться на голодному пайку. Важливо, щоб пара наших захисників не програла йому силову боротьбу, не дозволяла розвертатися із м’ячем і спокійно його приймати.
Разом з тим у команди Йовічевіча вистачає власних недоліків, на які варто звернути увагу.
1. Домашня команда
Всі три домашні матчі у груповому етапі Юнацької ліги УЄФА хорвати виграли. А от у гостях справи йшли не найкращим чином. Зіграли внічию із Шахтарем та Ман Сіті, а в Бергамо програли. На чужих полях загребці не такі впевнені, помиляються. У харківському матчі проти «гірників» захисник і воротар не розібралися між собою, що призвело до пенальті, яке заробив Сікан на рівному місці.
Протистояння 1/16 фіналу Юнацької ліги УЄФА складатиметься з одного матчу, який пройде в Києві. Тож підопічні Ігоря Костюка отримають невелику перевагу. Головне, щоб на стадіон Динамо прийшли вболівальники і змусили гостей із Хорватії занервувати.
2. Не вистачає характеру
Як я вже писав, минулоріч Загреб зупинився за крок до «фіналу чотирьох» Юнацької ліги УЄФА. Вели у рахунку 2:0, але не зуміли втримати перевагу і двічі пропустили, а потім програли по пенальті.
У гостьовому матчі проти Аталанти лідери Динамо зіткнулися з дуже уважною грою проти себе. У Загреба почалися проблеми. Якщо не вдається гра у Маріна та Ко, або ж вони під щільною опікою – все йде шкереберть.
Динамо Загреб – граюча команда, вона може потерпіти, але недовго. Якщо методично руйнувати їхню гру, протидіяти ключовим виконавцям персонально – ламається структура, опоненти почнуть нервувати. Важливо не дати їм розгулятися у центрі поля. Лідер Марін частенько переграє. У ситуаціях, коли можна зіграти простіше і віддати пас, йде в обіграш, виконує зайві дії. А це не завжди приносить користь команді.
3. Не люблять у суперниках швидкість, довгі передачі за спину та стандарти
Найбільш вразливе місце команди Йовічевіча – довгі передачі за їхні спини. У матчах проти Шахтаря це єдине, що реально створювало їм дискомфорт. Хорвати банально не встигали за Мудриком. Так, власне, Шахтар і забив свій єдиний гол у ворота Загреба: довга передача, помилка голкіпера, пенальті. Та й у Хорватії, допоки Мудрик мав сили, захист суперників не почувався спокійно.
Тепер своє слово повинен сказати Цітаішвілі, який завдяки швидкісним якостям має шанс скористатися довгими передачами від захисників. Окрім нього, у Динамо є форварди Ісаєнко та Ванат, які також полюбляють таку гру.
Серйозною зброєю киян повинні стати стандарти. Тут у Загреба теж не все гаразд. Кутові і штрафні удари можуть принести нам реальну користь.
Не бачу сенсу грати проти Динамо Загреб на зустрічних курсах. Якщо індивідуально сильні хорвати відчують простір, зупинити їх буде важко. Потрібно насамперед нівелювати козирі суперника, закрити лідерів команди, змусити їх нервувати.
Важливо не провалити гру у середині поля, як це було в гостьових матчах проти Шкендії та ПАОКа. От якраз проблема якісного опорного півзахисника є дуже актуальною для киян. Якщо це ще якось сходило з рук на попередніх стадіях, то на рівні 1/16 фіналу може вилізти боком.
Думаю, Костюк повинен побудувати гру команди «другим номером». Використовуючи довгі передачі на форвардів, швидкісні якості Цітаішвілі і так званий рваний темп, коли у певних відрізках кияни високо зустрічатимуть суперника, чекаючи їхніх помилок (а вони точно будуть). Потрібно змусити хорватів нервувати, відмовлятися від своєї гри. Щось схоже було у київському матчі проти ПАОКа, коли гості наче володіли перевагою, але користі від цього не мали жодної. Тільки так команда Костюка зможе повторити минулорічний вихід в 1/8 фіналу.
Знаю, що Загреб дуже уважно підходить до вивчення суперника. Однолітків із Шахтаря вони розібрали успішно. Ця ситуація також на користь киян, бо зараз офіційних матчів немає. Тренерський штаб української команди може попрацювати над слабкими місцями та підготувати свої сюрпризи.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
