Друга поразка у 2020 році, вона ж найболючіша
Коли Динамо поступалося Хайдуку чи грало внічию з Легією, це була початкова стадія підготовки, де суперники виглядали трохи краще готовими і створювали пристойний тиск на суперника. Тобол же зовсім не є нездоланною перешкодою – слабкі у пресингу, дозволяють часто і смачно атакувати, та й ігровий тонус тільки-тільки шукають (чемпіонат стартує у березні). Команда, яка в поточному сезоні вилітала з Ліги Європи від люксембуржців. Яка навіть у чемпіонаті Казахстану не увійшла у призери.
А на зборах за попередні 270 хвилин забила тільки 1 раз. У Тобола навіть 33-річний ветеран збірної Грузії Канкава з чималим досвідом виступів в УПЛ виглядав як маестро швидкої гри в пас. Сьогодні казахська команда забивала принизливо легко, блискавично проходячи і середню лінію киян, і задню. Ні, спокійно приймати подібні поразки навіть дуже експериментальним складом на тренувальних зборах, де результат не головне (хоча здебільшого про це згадують у дні поразок) – означає скочуватися нижче червоних ліній.
Легіонери забивають і стараються більше, ніж українські дублери
Якщо хтось і намагався витягнути нинішній матч, то це потенційні резервісти з числа іноземних футболістів. Фран Соль міг і хет-трик оформлювати (цікаво було б подивитися на ті епізоди з офсайдних камер, але ми вимагаємо від операторів матчу надто багато), якби не суддівські рішення. Іспанець дуже старався. Не сказати, що це вже той впевнений у собі снайпер, який приходив одним з найкращих бомбардирів чемпіонату Нідерландів, але він уже краще вписується у футбол Михайличенка, знаходить свої моменти і відчайдушно намагається повернути собі нюх хижака штрафного майданчика.
Де Пена традиційно плідно попрацював на атаку. Гольовий пас на Соля, купа ударів і декілька гострих передач. Моментами надто егоїстично, але співпраця з центрфорвардом у Карлоса навіть гармонійніша, ніж у того ж Вербіча. Фран нарешті почав отримувати якісні паси у штрафному, тому й голи пішли. Дуелунд був значно цікавішим за Шапаренка на позиції плеймейкера і в боротьбі. Сидорчук вийшов після перерви і просто супроводжував суперників. А наявність на полі двох схожих опорників, як Сергій і Кадірі, взагалі була безглуздою – вони і ззаду не встигали, і попереду не помічники. Повна відсутність балансу після перерви з традиційним уже перекосом убік лівого флангу.
Загальне відчуття пасивності і приреченості тяжіло над командою Михайличенка у другому таймі. Провали Романчука і Сироти на рівному місці. Надто заточена під атаку гра правого фулбека Кузика, який у дечому нагадує Миколенка. Безідейний вихід Караваєва. З українців позитивно виділити можна хіба що Сухоручка, який вміє створювати собі моменти сам і непогано підігрує партнерам в атаці. У Шапаренка така низька мотивація до гри і самовіддача через те, що усвідомив неповну довіру тренерів, чи це якась мікротравма дається взнаки? Адже сьогодні більшою мірою грали резервісти. Більшості з цих гравців не знайдеться місця навіть у заявці на матчі. І на жаль, не скажеш, що вибір тренерського штабу помилковий.
З позиційними атаками все та ж біда – центрбеки слабко попереду та ззаду
Підключення і подачі Піваріча чи Кузика з флангів, креатив та ігровий клас Дуелунда з Де Пеною. Бажання Сухоручка і Соля. Цього відверто мало навіть для не повністю готового Тобола. Знову більшість моментів приходили чи то після високого пресингу і відбирань м'яча у фінальній третині поля, чи то на стандартах. Особливого прогресу взимку з позиційними атаками ми не побачили. Особливо це стало помітно, коли потрібно було проявити характер після раптового камбеку казахів. Ні продуманих автоматизованих комбінацій, ні характеру після 3-х пропущених за 25 хвилин другого тайму ми не побачили. Та й реалізація шкутильгає на обидві. Сьогодні могли спокійно 5 забивати, коли йшла гра. Моментів навіть у межах воротарського вистачало. З іншого боку. не завжди працює схема, в якій Андрієвський та інші півзахисники змушені опускатися в глибину, аби починати атаки.
Центральні захисники у киян тепер звільнені від гри у стилі Кадара. Віддай ближньому, а далі неважливо. Іноді це паси «в поліклініку», які призводять до моментів на свої ворота. Чи знадобляться Сирота і Романчук головній команді Динамо в подальшому? З таким скромним набором якостей навряд чи. А їм вже по 20, дорослий футбол уже давно мав би стукати у двері, враховуючи реалії сучасної гри. Тим паче, що крім самовіддачі, потрібна ще грамотність і чіткість в оборонній грі. Кузик, при всіх його проблемах з позицією при атаках суперника, хоча б приносить гостроту. Як для 17-річного хлопчини дуже сміливо і по-доброму нахабно. Однак на фоні загальної розбалансованості команди навіть щось добре сьогодні банально губилося.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
