Форвард «Палмейраса», а колись київського «Динамо», відсвяткував ювілейний матч за свій клуб. Ідол зеленої торсиди, авторитет для усіх у бразильському футболі, гравець, що викликає повагу у суперників. Так, це той самий смішний хлоп, чиї рідкі появи на полі в Києві трибуни вітали завзятим наспівуванням тогочасного «шедевру» «Ду-ду-ду-ду-ду-ду, Свєтку Лободу». Мало хто ще щось згадає про ту, українську версію Дуду.
300-й вихід на поле у формі «Палмейраса» бразильські ЗМІ анонсували на рівні події тижня. Цього чекали. «Глобо» підготував спеціальний сюжет, традиційний ювілейний, але тривалістю 5 хвилин, тобто рівно 300 секунд. Дуду ж, як і годиться герою вечора, забив єдиний гол в поєдинку, що приніс перемогу над «Гуарані».
У списку рекордсменів Вердао він тільки 33-й. Очолює його Адемір да Гійя (902), далі Емерсон Леао (621), Вальдемар Фіуме (619) і Дуду (614), тільки то інша людина.
У реєстрі голеадорів клубу Дуду також далеко від перших рядків. У нього 70 влучних ударів за «Палмейрас», у рекордсмена Ейтора 327.
І все ж він король стадіону «Алльянц Парке», найкращий гравець Вердао новітніх часів, найбільший улюбленець торсиди останніх п’яти років. Чим ж цей Дуду відрізняється від київської версії? Той був дрібненьким, абсолютно сирим для дорослих ігор, недовченим дріблером. Бажання там було більше ніж вміння збирати докупи свої вміння. Та й вміння теж не закріпилися, що не дивно, він не мав практики гри в основі. Тому про чотири голи цього бразильця у формі «Динамо» знають тільки гіки. Забивав ж він «Говерлі», «Кремню», «Шахтарю» зі Свердловська (зараз Довжанськ) і «Зорі» (тоді одній з найсіріших мишок).
На додачу до всього він ще мав серйозні родинні проблеми (тещу, й дружину бив), як наслідок потрапив до поліцейського відділку.
Повернення на батьківщину запустило процес перетворення Дуду на зіркового гравця. Нинішній це сила в поєднанні зі швидкістю. Маленьким його вже не назвеш, невисоким, проте сильним як бульдог. Зараз Дуду не обов’язково обігрувати суперника, він може йти по прямій і далеко не кожен опонент встоїть на ногах від зіткнення з цим коренастим бійцем, чий зріст лише 166 сантиметрів. Усі позиції в атаці, або місце на фланзі півзахисту він закриває легко. Секрет любові публіки в його емоційності, яка не переростає в скандали та істерики. А ще він абсолютну більшість голів забиває на рідному стадіоні. Чемпіон країни 2016, 2018, володар кубку 2015. Дуду був головною зіркою в Бразилії до переходу Габігола до Фламенго і початку цієї переможної вакханалії рубро-негрос. Проте, заробляє Дуду більше за Габріеля Барбозу, 300 тисяч на місяць проти 295-ти. Це зарплата. Преміальні, подейкують більші у останнього, але ж їх ще варто здобути.
До речі, найбільша заробітна платня в Бразилії у Дані Алвеса, 370 тисяч доларів на місяць.
Змальована картина життя Дуду виглядає надто пасторальною. Наче на картинках з брошур Свідків Єгови. В футбольному контексті це саме так, наскільки б дивно не виглядало. А от з дружиною в нього триває війна. Головна різниця в тому, що тепер вже дружина Малу Оанна розганяє вечірки свого чоловіка в компанії дівчат веселих та розкомплексованих, а Дуду зачиняється в кімнаті, рятуючись від її гніву. Подружжя вже не раз розходилося, сходилося, журналісти знайшли позашлюбного сина гравця, чиїй матері він платив, аби зберегти це в таємниці. Ось то вже по бразильські, герой має бути з вадами, інакше він перетвориться на бога.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
