Важко виділяти когось в такій грі… Важко зрозуміти, хто ж насправді був рушійною силою «Динамо» в цьому матчі і кому команда та вболівальники зобов'язані віддати данину поваги в першу чергу. Відомо лише одне, ця перемога – не надбання злагоджених колективних дій, не досягнення тренера. Ця перемога – результат частково везіння, а частково – сильних індивідуальних якостей окремих гравців.
Не найліпше зіграв Русин, але ж він був націлений на ворота. Багато боровся, часто опускався в глибину, взаємодіючи з партнерами, зрештою, кілька разів добре бив по воротах. Після одного з його ударів м'яч не без проблем пред собою відбив голкіпер «Ворскли», після чого і виникла можливість у Беньяміна Вербича зіграти на добиванні. Символічно, мабуть, що забив саме словенець: він був чи не найліпшим гравцем киян в цьому поєдинку в плані індивідуальної роботи.
Він ще не деградував, як це спостерігалося з багатьма легіонерами «Динамо» після проведеного певного часу у команді. У нього були спади, які на перший погляд нагадували тенденцію останніх років щодо футболістів з-за кордону, але Вербич постійно знаходить для себе виклики, нову мотивацію. Він старається, а майстерності йому ніколи не бракувало.
Нарікання можуть бути хіба що на влучність ударів – цей компонент страждає, часто марнується вся попередня робота. Однак у найпотрібніший момент у вчорашньому поєдинку Беньямін вибухнув віртуозним ударом, який не дозволив розпочати календарний рік з ганебного результату. І з психологічного занепаду, з якого, зважаючи на досвід минулого, так важко команді Михайличенка виходити.
З іншого боку, без суттєвого поліпшення змісту гри, невдачі – це лише питання часу. Вигравати матч за матчем суто завдяки індивідуальним здібностям окремих гравців не вдасться.
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
