15 лютого 2012 року. Мілан. Джузеппе Меацца. 64 462 глядачів. 1-й матч 1/8 фіналу Ліги чемпіонів
Мілан – Арсенал – 4:0
Голи: Кевін-Прінс Боатенг, 15, Робінью, 38, 49, Ібрагімовіч, 79, з пенальті
Арбітр: Віктор Кашшаї (Угорщина)
Мілан: Абб'яті, Тьягу Сілва, Мексес, Ночеріно, Абате, Антоніні, ван Боммель, Кевін-Прінс Боатенг, (Амброзіні, 70), Зеєдорф (Емануельсон, 12), Робінью, (Пато, 84), Ібрагімовіч
Арсенал: Щенсни, Санья, Кошельни (Джуру, 44), Вермален, Ремзі, Гіббс (Окслейд-Чемберлен, 66), Сонг, Артета, Росіцкі, ван Персі, Волкотт (Анрі, 46)
Попередження: Антоніні, 45, Мексес, 62, Амброзіні, 80 – Сонг, 72, Джуру, 79.
Протистояння між Міланом та Арсеналом в рамках 1/8 Ліги чемпіонів 2011/12 мало стати одним із найбільш інтригуючих на цій стадії. Груповий турнір команди пройшли в дещо різних режимах. Арсеналу дісталося досить конкурентне тріо суперників: Борусія Дортмунд, Марсель та Олімпіакос. «Каноніри» вважалися фаворитом квартету і в підсумку підтвердили цей статус, здобувши 11 очок та посівши перше місце (другим став Марсель, третім – грецький гранд, а четвертою – Борусія Юргена Клоппа, якій належало вийти на свій пік лише у наступному євросезоні, коли «жовто-чорні» зупинилися за крок від трофею).
Натомість «россонері» потрапили до не особливо цікавої групи, в якій вони та Барселона були яскраво вираженими фаворитами, а чеська Вікторія та білоруський БАТЕ – не менш яскраво вираженими «андердогами». Склалося враження, що підопічні Массіміліано Аллегрі не особливо напружувалися на груповій дистанції, розгубивши половину очок, та вийшли до плей-офф з другого місця (9 пунктів) услід за Барселоною (16 пунктів).
Проте плей-офф, як відомо, це зовсім інша річ, вищий рівень напруги та відповідальності, отже обидва колективи підходили до очної дуелі за чвертьфінал максимально зібраними та сконцентрованими. Перша гра двоматчевого протистояння мала відбутися у Мілані.
Арсен Венгер, перед грою: «Якщо б я думав про те, що у нас немає шансів виграти тут, напевно мені було б краще залишитися вдома. Ми неодноразово демонстрували, що можемо перемагати будь-де, я впевнений у своїй команді. Очікую цікавого футболу, адже Мілан, так само як ми, полюбляє атакувати».
У Томаса Вермалена поцікавилися, яким чином він збирається нейтралізовувати Ібрагімовіча. Бельгійський захисник пригадав, що їхні зі Златаном шляхи перетиналися в Аяксі: «Коли я почав регулярно грати за основу, він (Ібрагімовіч) вже покинув клуб, проте я багато тренувався з ним, коли мене ще тільки почали підпускати до основи. Я знаю сильні якості Златана. Кожен їх знає. Він дуже сильний та технічний, один з найкращих їхніх гравців. Тож головне завдання для нас – зробити так, щоб Ібрагімовіч завтра «мовчав».
Массіміліано Аллегрі, перед грою: «Ми знаємо сильні сторони Арсенала. Це дуже гарна команда і це не лише ван Персі. Ми маємо бути уважними до усіх їхніх гравців. Наша дуель триватиме 180 з гаком хвилин, тому дуже важливо у першій грі надійно зіграти в обороні».
Матч розпочався досить жваво. Гості з Лондона створили перший момент вже на другій хвилині міланського поєдинку: Росіцкі втік від ван Боммеля, вийшов на ударну позицію та потужно пробив з-за меж штрафного майданчика, проте м’яч звалився з ноги чеського хавбека і пройшов повз ворота Абб'яті. Мілан відповів спробами Зеєдорфа та Абате, але обидва рази гравці господарів влучали в сітку воріт Щенсни із зовнішнього боку.
За кілька хвилин Мілан втратив Зеєдорфа через травму (його замінив співвітчизник Урбі Емануельсон), а на 15-ій хвилині сталося це: Ночеріно прекрасним закиданням знайшов Боатенга в штрафному суперника, а ганець, чудово прийнявши м’яч, запустив гармату під поперечку воріт Арсенала – 1:0. Якщо хтось попросить згадати найяскравіший момент кар’єри Боатенга у Мілані, мабуть, перед очима постане саме цей епізод. Неймовірний за виконанням та потужністю гол, який до того ж забив футболіст, що цілком міг би й не зіграти у цій зустрічі – рішення про участь Кевіна-Прінса алленаторе Аллегрі приймав безпосередньо в день поєдинку.
Арсенал після пропущеного м’яча намагався більш активно зіграти попереду, проте до дійсно небезпечних моментів справа не доходила. У Мілана не на жарт розійшовся Ночеріно, який услід за асистом міг записати на свій рахунок ще й гол, але після дальнього пострілу м’яч просвистів над «дев’яткою» воріт Щенсни. Ну а на 38-ій хвилині Мілан зробив суттєву заявку на перемогу: Ібрагімовіч з лівого флангу увійшов у штрафний гостей та м’яко виклав м’яч на голову Робінью, а бразилець вразив дальній кут воріт Арсенала. Кошельни з Вермаленом, як і в моменті з голом Боатенга, виглядали статистами, а справи «канонірів» тим часом погіршувалися. Наприкінці першого тайму Кевін-Прінс у контратаці міг оформлювати дубль, але з вигідної позиції не влучив у ворота.
По перерві на полі замість Волкотта з’явився Тьєррі Анрі, який повернувся до Арсенала на правах короткострокової оренди з Нью-Йорк Ред Буллз. Легендарний француз ще не встиг проявити себе, як рахунок став розгромним. Той матч у Мілані став просто жахливим для центрбеків Арсенала: цього разу Вермален на рівному місці підсковзнувся і дозволив Робінью пробити з лінії штрафного – бразилець такі моменти реалізовував «із заплющеними очима» – 3:0.
Арсеналу конче необхідно було забивати. Підопічні Венгера намагалися завантажувати м’ячі в штрафний майданчик господарів у пошуках ван Персі та Анрі, проте до певної пори з цього мало що виходило. Але в середині другого тайму зірковому дуету таки вдалося створити супермомент: Анрі дотепно п’ятою підіграв своєму партнеру по атаці, а ван Персі чудово піймав м’яч на ногу, пробивши з льоту – Абб'яті продемонстрував дива реакції та витягнув з дальнього кута майже «мертвий» удар.
Команди продовжували обмінюватися моментами, які, здебільшого, були далекими від стовідсоткових, проте Мілану вдалося реалізувати ще один епізод, поставивши крапку у грі. Златан обіграв у штрафному Джуру, який не знайшов кращого рішення, окрім як завалити шведського бомбардира «россонері» – безсумнівний пенальті, який взявся пробивати сам постраждалий. Щенсни був близьким до того, щоб врятувати Арсенал, проте зачепив м’яча лише кінчиками пальців.
Арсенал намагався розмочити рахунок, найреальніший шанс знову був у ван Персі, проте Абб'яті не зіпсував свято міланським уболівальникам і відвів загрозу після удару Робіна головою. 4:0, мало хто очікував, що перша гра між двома, здавалося б, рівними командами може завершитися з таким непристойним рахунком. Підопічні Венгера просто жахливо зіграли в обороні, за що й поплатилися.
Массіміліано Аллегрі, після гри: «У першу чергу, я хотів би відзначити, що ми ще не у чвертьфіналі. В Англії завжди важко грати, ми маємо серйозно налаштуватися на матч-відповідь та забути про сьогоднішній результат. Якщо ж говорити безпосередньо про гру, я щасливий, що нам вдалося досягти такого результату, проте наприкінці в нас були можливості зробити перевагу ще більшою. Звичайно ж, якщо б ми забили п’ятий гол, це було б ще краще. Ми гарно виглядали, як команда, створили багато моментів та не дозволили супернику проявити свої сильні сторони».
Арсен Венгер, після гри: «Мілан отримав велику перевагу. Звичайно, ми робитимемо все, що в наших силах, задля того, аби відігратися, проте це буде дуже важко. У будь-якому випадку, наша гра не може бути гіршою, ніж сьогодні. Ми дуже багато втрачали м’яч там, де не мали права цього робити, та давали багато простору супернику. Окрім цього, ми були дуже повільними в атакувальній фазі. Ми не будемо багато говорити сьогодні – ми приймаємо це покарання та маємо впоратися з ним».
***
Перед матчем-відповіддю Аллегрі говорив про те, що для досягнення успіхів у команді обов’язково мають бути лідери: «Як на мене, неможливо виграти Лігу чемпіонів чи будь-який серйозний турнір без купівлі зіркових гравців. Це стосується будь-якого великого клубу, Арсенал та Мілан тут не є винятком. Як на мене, у кожній команді мають бути два лідери. Один із них повинен проявляти свої якості в плані техніки та тактики, а інший – бути лідером за складом характеру. Лідером моєї команди в плані техніки є Златан Ібрагімовіч. За характером лідерами є Ріно Гаттузо, Марк ван Боммель та Тьягу Сілва.
Вважаю, що активно критикувати Венгера не варто, тому що кожного року Арсенал продає одного-двох дійсно великих гравців, але навіть не зважаючи на це моєму колезі вдається втримувати команду на певному рівні, фінішуючи у топ-4 АПЛ. Знову ж таки, для того щоб дійсно боротися за трофеї, вони повинні зберігати найкращих гравців. Якби хтось перед сезоном сказав мені про те, що ми продаємо Златана або Боатенга, я відповів би: «Ні...тільки не це».
Арсен Венгер більше висловлювався у стилі «неможливе – можливо», мотивуючи цим своїх підопічних та вболівальників на бій: «Ми віддамо усі сили заради перемоги. Ми знаємо, що статистика проти нас, але ви не зможете навіть зрозуміти, чи було завдання справді нездійсненним, якщо не спробуєте з ним впоратися. Це може стати визначним камбеком, адже раніше ми ніколи не програвали у Лізі чемпіонів з рахунком 0:4. Обставини склалися особливим чином, але нам потрібно зберігати холоднокровність. Нам є за що боротися у матчі-відповіді. Усі, окрім нас самих, впевнені в тому, що ми вже вилетіли з турніру, але ми будемо боротися».
6 березня 2012 року. Лондон. Емірейтс Стедіум. 59 973 глядачі. Матч-відповідь 1/8 фіналу Ліги чемпіонів
Арсенал – Мілан – 3:0
Голи: Кошельни, 7, Росіцкі, 26, ван Персі, 43, з пенальті
Арбітр: Дамір Скоміна (Словенія)
Арсенал: Щенсни, Санья, Кошельни, Вермален, Гіббс, Росіцкі, Сонг, Волкотт (Парк Ю-Йонг, 84), Окслейд-Чемберлен (Шамах, 75), Жервінью, ван Персі
Мілан: Абб'яті, Абате, Мексес, Тьягу Сілва, Месба (Бонера, 89), ван Боммель, Ночеріно, Емануельсон, Робінью, Ель-Шаараві (Аквілані, 69), Ібрагімовіч
Попередження: ван Боммель, 5, Санья, 13, Гіббс, 15, Сонг, 57, Ібрагімовіч, 86, Ночеріно, 87.
Зі стартових хвилин матчу-відповіді було помітно, що «каноніри» вийшли зарядженими на боротьбу. Фактично перший реальний момент підопічні Венгера одразу ж втілили в гол: подача з кутового, гравці Мілана залишили абсолютно вільного Кошельни, і Лоран головою відправив м’яч у нижній кут воріт Абб'яті. Початок був більш ніж багатообціяючим, проте цього було надто мало для того, щоб серйозно думати про можливість камбеку. Тим не менше, господарі не зупинилися і продовжували активно йти вперед. Мілан також намагався «показати зуби» в атаці, але до реальних моментів справа не доходила.
«Каноніри» в основному шукали ван Персі. Дуже швидко Робін продемонстрував, що недарма партнери покладали великі сподівання саме на нього: отримавши передачу від Жервінью, нідерландський голеадор метрів з двадцяти потужно пробив у правий верхній від Абб'яті кут, але Крістіан у красивому стрибку перевів м’яч на кутовий. Виявилося, що цим сейвом кіпер лише на кілька хвилин відтермінував неминуче: Волкотт пройшов флангом і прострелив до штрафного гостей, Тьягу Сілва дуже незграбно спробував вибити м’яч, а Росіцкі вміло зорієнтувався в ситуації, приблизно з одинадцяти метрів «на виконання» пробивши у правий нижній від себе кут – 2:0. Йшла середина першого тайму.
Мілан незграбно атакував, але захищався ще гірше. Наслідком цього став пенальті «в роздягальню» – за кілька хвилин до кінця першого тайму. Окслейд-Чемберлен вривався у штрафний майданчик, а Ночеріно та Месба (так, це були часи, коли міланські суперзірки якимось загадковим чином поєднувалися в одній команді з персонажами типу Джамеля Месба або Кевіна Константа) взяли юного форварда Арсенала, що називається, «в коробочку».
Ван Персі встановив м’яч на «позначку», вболівальники на Емірейтс Стедіум молилися. Ще кілька секунд, і домашня арена «канонірів» вибухнула емоціями – капітан пробив без шансів для Абб'яті – сильно у правий верхній кут. Робін прийняв вітання від Волкотта, підхопив м’яч і, не проявляючи жодних емоцій, побіг до центру поля, споглядаючи на табло. 3:0 на 43-ій хвилині, невже Венгеру це вдасться?!
Проте перший тайм цілком міг би закрити своїм голом Мілан. Гості швидко «прокинулися» та за пару хвилин ледь не «отверезили» лондонську публіку – Емануельсон у контратаці класно викотив м’яч на Ель-Шаараві, але Стефан не влучив у ближній кут воріт Щенсни.
Другий тайм активніше розпочав Мілан, нарешті стала помітною пристуність на полі Ібрагімовіча, який «проспав» перший тайм разом зі своїми партнерами по команді. «Россонері» виглядали цікавіше, але супермомент створили господарі: Жервінью увірвався в штрафний Мілана та пробив з рикошетом від Мексеса, проте Абб'яті продемонстрував дива реакції, відбивши спочатку удар івуарійця, а вже за секунду – добивання ван Персі з метра! Ситуація ставала дедалі напруженішою, а команди помітно нервували та багато помилялися. Мабуть, аж занадто багато для стадії плей-офф Ліги чемпіонів. Щенсни віддав на Сонга, якого одразу ж «обікрав» Ібра – Арсеналу дуже пощастило, що удар шведського бомбардира пройшов повз ворота.
«Каноніри» відповіли неточним ударом Чемберлена з-за меж штрафного, а Златан знову брав ініціативу на себе – цього разу Щенсни спрацював надійно. Напругу міг зняти Ночеріно, проте італійський хав «россонері» якимось дивом не зміг акцентовано пробити по воротах з трьох метрів після передачі Аквілані – м’яч потрапив прямо до рук голкіпера Арсенала. Ібрагімовіч ще кілька разів «заряджав гармату», але цього вечора йому забити не судилося. Так само, як і не судилося Арсеналу здійснити подвиг та золотими літерами вписати свій камбек до історії Ліги чемпіонів.
Дуже дивна гра, в якій «каноніри» з одного боку відіграли три м’ячі за 43 хвилини, але з іншого – мало що зробили для проходу в чвертьфінал у таймі другому. Більше того, все виглядало так, ніби Мілану набагато важливіше було «зберегти обличчя», ніж Арсеналу дотиснути суперника на вщент заповненій домашній арені.
Арсен Венгер, після матчу-відповіді: «Я сказав гравцям, що вони можуть пишатися своєю грою. Нам трохи не вистачило для того, щоб врятуватися, оскільки серед запасних більше не було півзахисників, а в другій половині гри ми дійсно втомилися. Хотілося тримати м’яч краще, проте ми втомилися. Хоча все одно могли забивати після перерви ще гол чи два. Сьогодні ми проявили величезну силу волі і повернули повагу до себе після невдачі в першій зустрічі. На жаль, вилетіли з турніру, але шанси у нас були. Загалом же ми продовжуємо рухатися вперед. Це важливо, хоча дуже шкода, що все вирішив провал у першому матчі».
Массіміліано Аллегрі, після матчу-відповіді: «Ми повинні проаналізувати цю поразку. З огляду на травми нам довелося грати з трьома нападниками, хоч я і розумів, що від цього може постраждати наша оборона. У другому таймі ми створили кілька хороших гольових моментів. Прикро, що так програли, але головне – пройшли далі.
У перерві я попросив хлопців уявити, що рахунок, як і раніше, 0:0. Адже ми вже не могли змінити те, що сталося в першому таймі. Сьогодні ми налаштувалися на гру не кращим чином, були занадто податливими, не могли потримати м'яч. Належало з самого початку грати так, як у другому таймі, коли мої гравці активно йшли вперед. Нас не потішили рахунок і гра в першому таймі, але в підсумку ми все ж пройшли в наступний раунд. Ціна цього особисто для мене – пережитий стрес і втрачені кілограми».
Це протистояння між Міланом та Арсеналом доводить, що далеко не всі схожі історії на такому рівні завершуються неймовірними камбеками. Іноді буває й так, що навіть домашня перемога з різницею у три м’ячі не здатна виправити виїзний провал.
Плей-офф Ліги чемпіонів сезону 2011/12 загалом вийшов дуже цікавим, але Мілан попрощався з турніром вже в наступному раунді. Суперником підопічних Аллегрі знову стала Барселона, якій «россонері» програли в гостях 1:3, розписавши до цього нульову нічию вдома. Каталонці у півфіналі вилетіли від Челсі, а за кілька днів опісля Пеп Гвардіола повідомив, що залишить Барсу по закінченні сезону. Ну а кривдник Барселони під керівництвом фартового «пожежника» Роберто Ді Маттео у підсумку став володарем трофею – у фіналі «аристократи» обіграли Баварію в серії післяматчевих пенальті, причому зробили це на мюнхенській Альянц-Арені.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
