Підлітком за мрією через океан
У 15-річному віці Кадзуйосі Міура разом з братом Ясутосі вирішив втекти з Японії в Бразилію, щоб побудувати футбольну кар'єру. Звичайно, в Сан-Паулу на нього очікували погані умови життя та невизначеність, однак тодішній школяр, по суті, нічого не втрачав. Батько йому допомогти не міг, оскільки сів за грати через торгівлю наркотиками, а реалізувати свою футбольну мрію в Японії шансів не було – всередині 80-х років на островах навіть професійного футболу не існувало.
В Сан-Паулу йому вдалося потрапити в академію скромного Жувентуса. Але повністю віддаватися тренуванням не виходило – відсутність грошей змушувала підробляти продавцем та екскурсоводом. Виникла й інша проблема – його не сприймали в футболі серйозно. На той час японська спільнота в Бразилії була величезною (зараз вона теж чимала, однак політика японського уряду кінця минулого тисячоліття, спрямована на рееміграцію з Латинської Америки, скоротила її), але цькування словами про вузькооких від місцевого населення все одно було поширеним. Міура піддавався насмішкам на футбольному полі і дуже болісно це сприймав, навіть задумувався про повернення додому.
Дві спроби заграти в Сантосі
Перший шанс пробитися в професійний спорт Кадзуйосі дав Сантос, чиї представники помітили його гру на товариському турнірі. Втім, хлопець не зумів зарекомендувати себе в стані «чорно-білих». Після двох матчів за Сантос він поблудив по інших клубах (Палмейрас, Мацубара, КРБ), де в основних командах взагалі не грав, і знову відправився вдосконалюватися на нижчий рівень в Жау.
Японець продовжував працювати над собою, і це з часом принесло плоди. В 1990-му році представникам Сантоса сподобалася гра Міурі за Курітібу – японець отримав другий шанс стати справжнім футболістом. Цього разу справи пішли краще – 3 голи в 11 матчах і помітний прогрес. Однак співпраця з «рибами» знову виявилася короткочасною, тепер за ініціативи самого Кадзуйосі.
Ключова роль в розбудові японського чемпіонату
Міурі вирішив взяти участь у популяризації своєї улюбленої гри на батьківщині. Екс-футболіст Сабуро Кавабучі захопився створенням першої професійної японської ліги (офіційно заснована в 1992 році) та думав над тим, як її розкрутити. Знаючи ментальність тамтешнього населення, функціонер розумів, що в чемпіонаті має бути яскравий гравець саме японського походження. Щоб люди його наслідували, ототожнювали себе з ним, тягнулися в футбол. На островах тоді таких не було, тому Кавабучі звернувся до Міури, який тільки-тільки розкрився по іншу сторону Тихого океану.
Міура виправдав всі покладені на нього надії – з ним клуб Верді Кавасакі став чемпіоном країни. У 1993 році в першому розіграші J-ліги японські поля топтали легенди Гарі Лінекер і Зіку, а також декілька кваліфікованих південноамериканських виконавців, але MVP сезону став «свій» Кадзу. Ба більше, в тому році він отримав звання найкращого гравця Азії.
За весь час виступів за Верді Кавасакі Міура забив близько 100 голів. Результативні удари цього хлопця супроводжувалися ефектним святкуванням у стилі бразильських танців – трибуни не залишалися байдужими. Подейкували, що вболівальники переносили його танці на цивільні гулянки.
Невдалий європейський досвід
У 1994 році японські функціонери ще раз використали Кадзуйосі для власних цілей. Вони відправили Кадзу в оренду в Дженоа, викупили права на показ матчів «грифонів» і сподівалися, що футболіст продовжить феєрити в Європі. Однак перший японець у Серії А провалився.
Проблеми з адаптацією, травма голови, та й класу Міурі не вистачило. 21 матч і 1 взяття воріт. Той гол у ворота Сампдорії в генуезькому дербі став чи не єдиним світлим спогадом італійських вболівальників про легіонера зі сходу.
Вдруге він вирушив у Європу вже за зовсім інших обставин. Збірна Японії провалилася на ЧС-1998. Кадзуйосі через конфлікт з тренером навіть не поїхав на турнір, але статус головної надії тогочасного японського футболу позбавив його нормального життя.
«Я не міг спокійно вийти з дому, мені висловлювали претензії, що у нас погане покоління. Хотів почати все з початку в новій країні, виступи у Хорватії неабияк вплинули на те, що я досі граю у футбол. Я навчився отримувати задоволення від гри», – пояснює свій перехід у загребське Динамо Міура. У Хорватії японець провів лише 12 матчів за 8 місяців, далі – повернення у Джей-лігу.
Міура давно завершив виступи за національну збірну з показниками 89 матчів 55 голів, так і не зігравши у головному турнірі планети. Однак представити Японію на чемпіонаті світу йому все ж випала нагода. Футзальна збірна запропонувала вже 45-річному гравцю виступити на світовій першості. Він пригадав здобуті на теренах Бразилії навички 20-річної давнини та погодився.
Рекордсмен з мотивацією
З 2005 року Кадзуйосі Міура виступає за Йокогаму. В березні позаминулого року вінпобив рекорд легендарного Стенлі Метьюза і став найстаршим футболістом у світі. У сезоні-2017 «Король Кадзу» в 50-річному віці відзначився голом у другому японському дивізіоні. І хіба когось зараз здивує, що він не завершує кар'єру? У січні 2018-го Міура підписав черговий контракт з Йокогамою і продовжив бити свої ж рекорди, провівши 9 матчів за сезон. На початку цього року вінпродовжив співпрацю з клубом ще на рік.
В чому секрет? Міура каже, що в любові до футболу: «Я досі граю, бо люблю футбол. Також мені пощастило з травмами – я ніколи не мав операцій. Завжди граю з повною самовіддачею, сподіваюся і надалі зростати. Коли мені було 20 років, я й подумати не міг, що гратиму в 50. Це виглядало незбагненним. Моя наступна ціль – зіграти наступну гру. І нічого більше.»
Партнери видають менш філософські секрети. «Він досі може бігати. Коли ми командою робимо певні вправи – Міура виконує їх на рівні зі всіма. Він ніколи не пропускає тренування, натомість, приїжджає на годину раніше та займається з персональним тренером. Коли я тільки доїдаю сендвіч, Кадзу вже 30 хвилин працює. Він справжній професіонал, саме тому може грати в свої 50.
Я шокований, як цей хлопець досі знаходить для себе мотивацію. Ніколи не бачив нічого подібного, він божевільний. Я чув, що він навіть живе окремо від своєї сім'ї, тому що інколи потребує особистого простору, щоб підготуватися до гри», – розповідає Калвін Йонг-а-Пін.
Сезон-2020 – 35-й у кар'єрі гравця! Кадзуйосі Міура у професійному футболі з 1986 року. Дивовижно.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
