Владислав Супряга належить Динамо, будучи купленим київським клубом із рекордом нижчих ліг (у пресі називалася цифра 6 млн. євро). Але саме він вчора приніс СК Дніпро-1 історичну перемогу над грандом, своїм хет-триком створивши головну сенсацію чемпіонату України станом на зараз.
Яка особиста історія яскравої молодої зірки Favbet Ліги та чи розвивається він у гравця континентального рівня? Про це ми розпитали Володимира Книша. Наразі він входить у тренерський штаб клубу Другої ліги ВПК-Агро (Магдалинівський район), свого часу очолював стрийську Скалу, охтирський Нафтовик-Укрнафту та інші клуби України й Молдови. А ще – працював багато років у академії Дніпра, де взяв участь у підготовці низки нинішніх «зірочок», і зокрема – й чемпіона світу серед молоді Супряги.
Cпеціаліст уважно дивився матч СК Дніпро-1 – Динамо (3:1) і на наше прохання розібрав його у власній аналітичній програмі Football Joker.
«Супряга вийшов на поле своєчасно й за рахунок швидкості затерзав стомлених динамівців»
– Давайте почнемо здалеку – із загальних вражень. Ваші враження від гри СК Дніпро-1 – Динамо?
– Драматургія матчу прекрасна – вольова перемога, обидва суперники грали в укорочених складах, команда, яка ще минулого сезону грала в Першій лізі, обігрує одного з фаворитів сезону. Проте щодо якості поєдинку це був не дуже хороший матч (більш детально про методику аналізу В.М.Книша – в окремому інтерв’ю пізніше на нашому сайті, – прим. ред.). Було мало пресингу, інтенсивність гри бажала кращого, бракувало нестандартних рішень. Але про це – дійсно іншим разом.
– Супряга вийшов на заміну на 63 хвилині, менш як за десять хвилин зрівняв рахунок і від тієї миті за 19 хвилин оформив хет-трик. Які складові цього феномену?
– Владислав, наскільки я розумію, належить Динамо. Напевно, зі сторони самого гравця мала місце надзвичайна мотивація. Він дуже хотів проявити себе й досяг своєї мети. Чим керувався тренерський штаб Дніпра-1? Думаю, Дмитро Михайленко чудово знає «інструментарій» Супряги – його хороші ігрові якості, як-то швидкість, гра на просторі, вміння реалізувати свої нагоди. Випустити форварда в ситуації, коли твоя команда в більшості й ти поступаєшся в рахунку – це логічне рішення. Тут воно спрацювало на всі 100%.
– У чому секрет Супряги в матчі проти Динамо?
– У нього є ті якості, які я перелічив. І в цьому матчі він своєчасно з’явився на полі, коли обидві команди дещо «підсіли». На момент цієї заміни Динамо, не забуваймо, 57 хвилин грало в меншості після вилучення Буяльського в дебюті гри. Ключова якість Влада – це швидкість, гра на просторі. Він здорово використовує свою перевагу в швидкості. Все це помножилося на те, що він здорово ввійшов у гру: швидко забивши, декілька разів «прокинувши» своїх досвідчених суперників, Супряга повірив у свої сили й справа пішла. Коли він утік від захисту киян – це просто класика…
– Цей матч може стати переломним для його кар’єри?
– У його віці кожен матч повинен сприйматися, як переломний. А хіба не таким був фінал чемпіонату світу U-20, коли він забив два м’ячі у ворота корейців? А коли він розривав досвідчений захист суперників за СК Дніпро-1 раніше? Звичайно, для молодого гравця життєво необхідні довіра і впевненість у своїх силах (не плутати із самовпевненістю). У вчорашньому матчі з Динамо Влад це отримав.
«Навіть не пригадаю, що саме я говорив батьку Супряги, але в підсумку він у 2013 році опинився у Дніпрі, а не Динамо»
– Ви працювали багато років у академії Дніпра. Ваші шляхи з Супрягою точно перетиналися. Яким ви його тоді запам’ятали?
– Навіть більше можу сказати: це я, особисто я, умовив його батька, щоб Влад перейшов у Дніпро. Це реальний факт.
– Це – великий талант. Слава Богу, Супряга також потрапив у нашу академію. А було це так. У мене були чудові стосунки з одеською ДЮСШ-11. Там була ціла плеяда футболістів, яких ми запросили в академію Дніпра – Кочергін, Баланюк, Карягін. Їх я помітив у одеситів і запросив у Дніпро. Можливо, ці попередні переходи та дуже хороші стосунки між нами, дитячими тренерами, й посприяли тому, що майже всі ці гравці так чи інакше розкрилися й себе проявили.
Вже знаючи їхню команду, ми помітили Супрягу. За нього йшла справжня битва! Образно кажучи, ми «зняли» його з поїзда, що відправлявся в Київ!
– Хто ще його помітив?
– Уже на той час, коли йому років було всього-нічого, про нього знали в найбільших клубах України. Я «намалювався» в цій історії якраз у той момент, коли ним цікавилися одночасно Динамо та Дніпро. Ми з його батьком мали тривалу, серйозну розмову. Навіть не пам’ятаю, що я там йому говорив – але переконав, що треба вибирати саме Дніпро. Батьки Влада – скромні, приємні у спілкуванні люди. Можливо, у них і були якісь сумніви щодо того, чи треба їхньому сину витрачати час на такі серйозні заняття футболом. Але, думаю, їх переконали два моменти: наполегливість самого Владислава та тих людей, які ним постійно цікавилися. Адже приїздили «гонці» з різних команд. Значить, у нього був талант і до нього був інтерес.
– Ось що мені розповідали його земляки із Саратського району, з футбольного клубу Балкани: хлопець з юності був величезним фанатом і не мислив собі іншої професії, аніж спортсмена. Хоча його батьки – люди з іншими професіями, мама Галина Василівна – секретар Михайлівської сільської ради Саратського району Одеської області, тато Сергій Миколайович – відомий у районі агроном.
– Все так. Він із села з Одеської області, з того району, звідки ФК Балкани (село Зоря). Займався у себе в Михайлівці в секції Саратської ДЮСШ. Як мені казали, хлопцем він був дуже відданим футболу. Хотів грати. Старався. Привернув увагу одеситів, ДЮСШ-11 – молодці, своїх талантів стараються не пропускати.
А я тим часом був головним тренером команди академії Дніпра 1998-1999 р.н. і одночасно входив у штаб команди 2000 р.н., якраз підбирали гравців із головним тренером цієї вікової категорії Сергієм Максимичем (ми працювали разом у цих двох складах). Спершу, до речі, вів цю хорошу команду 2000 р.н. Сергій Собецький – там були і Назаренко, і Супряга, і ще чимало цікавих футболістів.
«По дисципліні Супряги у нас взагалі не було жодних питань»
– Розповіді футболістів, які починали в 90-х, описують життя в дитячих школах і спортінтернатах чужих міст як дуже тяжке випробування – завжди голодні, обірвані, з побитими долею м’ячами та бутсами… Не доводилося Супрязі чекати бандеролей від батьків, щоб прохарчуватися?
– Ні-ні, не застав, все нормально вже було. Напевно, поколінню Влада пощастило, але вони такого не застали. У них уже нормальні умови були. Знаю, що батьки його підтримували, дуже переживали. Але у нас у Дніпрі вже були умови, щоб думати саме про футбол.
– Він – людина зі спортивним характером, чи довелося це йому прививати через жорсткі дисциплінарні рішення?
– У нас питань по Супрязі не було. Він абсолютно адекватний, нормальний футболіст. Нікуди не загулював і добре працював.
– А яким був Владислав Супряга в ті часи, коли його ім’я ще не вимовлялося з придихом захоплення?
– У нього були інші якості – він більше був як плеймейкер, міг відходити назад, зав’язувати гру. Але якості його говорили, що він може здорово працювати в атаці – говорю передовсім про швидкість. В Дніпрі ми надалі не мали сумнівів, що його треба розвивати саме як форварда. Тим більше, у мене був приклад перед очима – Когут.
– Нинішній центрхав.
– Саме так. Він спершу був маленьким – такий скоординований, технічний і дуже забивний нападник. «Вилитий» Лаудруп! А коли він підріс – змінилася координація рухів, але харизма залишилася. Тож його якості вирішили далі розвивати на тій позиції, для якої у нього є здібності та підходящі ігрові характеристики. Тільки Ігор із форварда перейшов у центральні півзахисники, а Влад – із атакуючих хавів, плеймейкерів – у форварди.
«Супрязі треба обзавестися власним постачальником передач»
– В Україні форварди – це взагалі вимираючий вид. Та й ті, хто є, це більше «опорні нападники», люди, які набивають ТТД за рахунок боротьби, патрулювання в грі без м’яча, верхових дуелей. Супряга – зовсім інший. Як ці його якості розвинути?
– Ви, напевно, пам’ятаєте гравця національної збірної України та Дніпра Андрія Полуніна. Він якось сказав прекрасну фразу: «Супрязі не вистачає мене». І це чиста правда! У часи Полуніна у дніпрян форварди весь час мали «харч». Андрюша стелив такі передачі, що умовному Венглинському треба було здорово відкритися й просто вирішувати всі питання біля воріт.
Супряга потребує таку «машину», як Полунін, щоб постачав йому передачі – це основна потреба. А ще, на мою думку, Владиславу треба ще навчитися готувати собі вільну зону. У нього вже є такі хороші якості, як вміння втекти й продавити суперників. А треба ще навчитися розхитувати захист через обманні рухи, фінти, правильне орієнтування на полі. Це все розвивається. Якщо захотіти – цей скілл можна значно підняти.
– Ви бачите позитивні зміни в його грі під час цієї оренди в СК Дніпро-1?
– Ну от вчора ми це побачили. З кожним таким матчем молодий гравець мужніє. Нарешті у нього пішов цей процес визнання.
– Пригадуючи його голи ще за ФК Дніпро, за СК Дніпро-1 в нижчих лігах, ловлю себе на такій думці: всі, окрім бокового через себе в міському дербі, забивалися через стрімкі проходи. А як у карному майданчику він почувається?
– От в дитинстві я не раз бачив, що він це робив. Міг розібратися в карному майданчику з великим супротивом. Зараз – так, ви праві: він більше використовує вміння втекти на просторі. А хотілося б побачити його й під тиском на обмеженій території. Він це уміє – раз в юності виконував, значить, і в дорослому віці воно «прорветься».
– Вчора ми побачили найкращий матч у кар’єрі Супряги?
– Думаю, що так. За 30 хвилин зробити результат проти Динамо, та ще й практично кожен дотик – це гол! Це неймовірний матч, безперечно. Другий гол, вважаю, особливо розкішний – протиснути двох захисників і вийти один на один! Це суто його гол! Кутовий – «чуйка», опинився там, де треба.
Я хотів би, щоб Владислав не спинявся. Всі його нинішні голи та досягнення – це лише 20% його справжніх можливостей. Він в юності був взагалі найкращим. Я розумію, рівень супротиву дорослих змагань і дитячих відрізняється – скажімо, Карноза виглядав у складі Дніпра Марадоною, а потім не реалізував свій великий потенціал. Але Супряга – це талант, який можна розвинути на дуже високому рівні. Цього й побажаю і йому особисто, і його тренерам.
Артур Валерко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
