Владислав Супряга став справжнім героєм стартових турів весняної частини сезону. Якщо гол у ворота аутсайдера – Карпат – сприйнявся доволі буденно, враховуючи проблеми львівського клубу, то хет-трик у ворота Динамо став справжньою подією. Супряга знову змусив заговорити про себе, як про одного із найперспективніших молодих гравців України.
Зізнаюся чесно: завжди вважав Супрягу багато в чому роздутим, розрекламованим форвардом, якого просто розпіарили. Не вірив, що він зможе бути успішним у дорослому футболі. Якщо на юнацькому рівні можна грати завдяки швидкісним якостям, то надалі потрібно стати тактично гнучким, вміти боротися, працювати на оборону. І я дуже радий, що Влад розвіяв практично увесь мій скепсис. Матч проти Динамо зайвий раз довів, що Супряга вартує хороших слів за свою гру та характер.
У жодному випадку не можна применшувати значущість голів у ворота Бущана тим, що кияни від початку поєдинку грали у меншості. Дійсно, Супряга зрівняв рахунок, коли його команда мала кількісну перевагу, проте два інші м’ячі він забив при рівних складах, коли ініціатива перейшла до гостей.
Раніше Супряга був для мене форвардом суто одного стилю. Він прекрасно почувався на полі, коли можна було використовувати швидкісні якості, потребував простору та вільних зон. Натомість при позиційній атаці виглядав зовсім блідо. Це спостерігалося не тільки у минулому сезоні в складі Динамо, але й у першій частині чинного сезону в СК Дніпро-1.
Зараз же бачимо зовсім іншого гравця, який може похвалитися не тільки своїми швидкісними рейдами, але й іншими не менш важливими навиками для кожного форварда.
Перший гол у ворота Динамо Супряга забив у стилі класичної «дев'ятки». Відчув епізод на «п’ятачку» і одним дотиком переправив м’яч у сітку. Для форварда дуже важливо саме відчути момент, відчути те місце, де буде м’яч. Цей гол у жодному випадку не можна назвати випадковим, бо тиждень тому Супряга у схожому стилі забив Карпатам. Помітно неозброєним оком, що СК Дніпро-1 у цьому компоненті багато працював під час зимових зборів. У Супряги розвинулися якості гравця штрафного майданчика суперника.
Другий м’яч у воротах Бущана опинився після кутового. Я не пригадую, щоб раніше Супряга був успішним у силовій боротьбі, чи боротьбі на другому поверсі, особливо у штрафному майданчику або поблизу нього. Центральні захисники Динамо – Попов та Шабанов – можуть мати проблеми із позиційною грою, припускатися індивідуальних помилок, але на другому поверсі вони серед найкращих у чемпіонаті України. Виграти у них боротьбу після кутового – ой як непросто!
Третій гол – це вже класичний Супряга, коли завдяки своїй швидкості втікає від опонентів, і, маючи простір, не залишає ніяких шансів голкіперу.
Отже, упродовж зими молодий форвард добряче додав у багатьох компонентах гри. Це вже не футболіст із обмеженим арсеналом можливостей. Супряга став різностороннім форвардом, який може втекти від опонентів, виграти боротьбу на другому поверсі та відчути момент біля воріт суперника. Справжній джентльменський набір якісного нападника.
Окремий нюанс полягає в тому, що хет-трик у ворота киян Супряга оформив після виходу на заміну. Психологічно не кожен гравець (особливо в Україні) спроможний виходити та підсилювати гру команди по ходу матчу. Напрацювати такі якості дуже непросто.
Гра СК Дніпро-1 відверто не вражає. Недарма до команди приєднався італійський тренер із тактики та аналітики Луїджі Ночентіні, який свого часу працював із Мауріціо Саррі. Дмитро Михайленко вперся у побудову гри з контролем м’яча та коротким пасом, яка в цьому сезоні виглядала зовсім неефективно та непереконливо. У команди були проблеми з гравцем, який може віддати вирішальну передачу.
У матчі проти Карпат команда Михайленка взагалі не вразила. Львів'яни заслуговували у тій грі більшого, ніж нічия. СК Дніпро-1 більше контролював м’яч, але особливих загроз біля воріт суперника не створював.
Проти Динамо, навіть граючи у більшості, складалося враження, що дніпряни не завжди знають та розумують, що їм робити. Злагодженості, ефективності, чіткості явно бракувало. Виникали якісь моменти, але вони були спонтанними, найчастіше – після помилок оборони «динамівців». Навіть після вилучення Буяльського я був переконаний, що Динамо вивезе три очки із Дніпра.
Але я не врахував феномену Супряги. При такій грі забити тричі, причому за короткий час – тут повинна бути висока індивідуальна майстерність, ген форварда-вбивці, який реалізовує всі свої нагоди чи навіть напівнагоди. Фактично, Супряга забив усе, що у нього було, показавши шикарну реалізацію.
Чому з молодим форвардом відбулися такі кардинальні зміни за такий короткий час? Думаю, що тут лише однієї відповіді немає. Йдеться про цілий комплекс причин.
У першу чергу, сам Супряга, схоже, розібрався у собі. Всі ці розмови про скепсис щодо його таланту, відсутність перспектив і тому подібне тільки роздратували молодого нападника, який почав працювати над собою і досягнув результату.
Напевно, також варто говорити про досвід. На рівні УПЛ Супряга починав у Динамо. Фактично першу частину минулого сезону працював із першою командою киян. Цей досвід не був успішним у плані результату, але негативний досвід – це теж досвід, який іде на користь. Потім Влад вже повноцінно відчув смак УПЛ у складі СК Дніпро-1. В українському футболі молодому гравцеві практично завжди потрібна певна розкачка. Той же Лєднєв свій перший сезон у Зорі провів дуже нерівно, але потім вистрелив.
Свою роль зіграв і фактор конкуренції. Восени Супряга був основним форвардом, на нього робили ставку. Куліш чи тим паче Кузін банально не годились на цю роль через різні причини. Зараз у СК Дніпро-1 перейшов Олексій Хобленко, тож Супряга вже не може розраховувати на гарантоване місце у складі. Потрібно доводити, вигравати конкуренцію, показувати себе у час, довірений тренером.
Дмитро Михайленко прекрасно вміє працювати із молодими гравцями. Свого часу у нього був дуже цікавий «дубль» у Дніпрі. Потім у першій команді відкрив цілу плеяду молодих талантів для дорослого футболу – Когута, Баланюка, Вакулка, Луніна. Зараз особисто мені імпонують Батагов та Назаренко. Молоді футболісти – це особливий матеріал, де довіра тренера і його вміння знайти підхід мають якщо не ключову, то дуже важливу роль. Михайленко зміг відчути Супрягу-футболіста та Супрягу-людину. І натиснув на точки, необхідні для подальшого розвитку.
Тут є ще один дуже важливий і навіть ключовий фактор у прогресі Супряги. Національна збірна України зараз має проблеми із форвардами. Роман Яремчук вибув на 2-3 місяці. Поки нічого не відомо, коли він зможе грати та як набиратиме форму. Все-таки його простій буде чималим. Артем Бєсєдін залишився без футболу на один рік – Євро-2020 вже помахало йому ручкою. Жуніор Мораєс не зовсім ефективно виглядав у тих матчах, де йому довіряв Шевченко. Тож ще один форвард для збірної потрібен позаріз.
Зараз рівень національної збірної вкрай високий. Гравці готові на все, щоб отримати виклик – особливо напередодні Євро. Богдан Бутко не поїхав у Росію чи Туреччину, а вирушив у Польщу, щоб перебувати на видноті у тренерського штабу Шевченка. Про амбіції у збірній говорять Селезньов та Кравець. Навіть Макаренко пригадав, що він футболіст, і поїхав в оренду...
У цьому контексті шанси Супряги виглядають дуже хорошими. Яремчук – більш силовий форвард для гри першим номером, прекрасно вміє боротися, чіплятися. А от нападника іншого плану команді Шевченка не вистачає. Наприклад, проти Португалії не все гаразд було із контратаками під кінець матчу. Тут швидкісні якості Супряги точно не були б зайвими. Тим паче, у збірній України прекрасно вміють працювати із сильними сторонами гравців.
Я веду до того, що успішна гра Владислава відчиняє перед ним двері національної команди. Мабуть, сам гравець прекрасно розуміє свої перспективи. У випадку успішної гри на Євро перед ним відкриються нові можливості у європейському футболі.
Але давайте повернемося на землю. Поки Супряга тільки двічі зіграв успішно. Більш предметні висновки можна зробити не раніше кінця березня – початку квітня. Так би мовити, стабільність – ознака якості. Зараз йому потрібно доводити, що це не було випадковістю.
Клубу, якому належить контракт Супряги, сильний нападник потрібен вже не перший сезон. Якщо Влад продовжуватиме у тому ж дусі, його повернення до Динамо – очевидне. У Києві завжди існували великі традиції саме швидкісних нападників – Блохіна, Шевченка... Для клубу це стало б прекрасною можливістю посилити проблемну позицію, а для гравця – вийти на новий рівень.
Враховуючи заплутаність трансферу Супряги у Динамо (він може грати проти клубу, якому належить контракт, що не зовсім відповідає практиці столичної команди), можна говорити і про переїзд у Європу. Проте вважаю, що наразі Владиславу ще варто набратися досвіду в УПЛ – мінімум сезон-півтора.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
