— Олександре, в Україні вже другий тиждень триває карантин. Як адаптувалися до незвичних умов?
— Складно все, дуже складно — як морально, так і фізично — звикнути до такого режиму дня. Однак, думаю, всі усвідомлюють, що це зроблено для нашого блага, нашого здоров’я.
— Як часто спілкуєтеся з партнерами, футболістами інших клубів? Що вони розповідають?
— Із гравцями інших команд іще не розмовляв, а з партнерами перебуваю на постійному контакті. Їм так само непросто. Всі сидять удома, ніхто нікуди не виїжджає — переживаємо, що сполучення між містами можуть перекрити. Всі хочемо повернутися до нормального життя, до спорту.
— Умови карантину змушують гравців самостійно підтримувати форму? Як Ви це робите?
— Головне — намагаюся бігати в тих місцях, де немає людей. У Запоріжжі є два великі парки, там і зараз чимало городян, а от на острові Хортиця можна усамітнитися — там я й працюю. Бігаю, роблю фізичні вправи. Для підтримки навиків праці з м’ячем розставляю на землі фішки, оббігаю їх і т.д. Ну, а вдома теж не відпочиваю — качаю прес, займаюсь іншими вправами.
— Ви згадали місто, де базується «Зоря». Як сьогодні виглядає Запоріжжя?
— На вулицях людей значно менше, ніж зазвичай. І ті, я так розумію, виходять тільки в разі крайньої необхідності — наприклад, аби купити продукти харчування. Я сам з’являюся на вулиці хіба що на 20-30 хвилин увечері.
— Наскільки змінився Ваш щоденний розпорядок? Наприклад, щодо споживання їжі.
— У принципі, не дуже змінився — я ж, як професійний спортсмен, зобов’язаний завжди підтримувати форму. Зміни, мабуть, лише дві: більше їм курятину — вона дієтична й іще менше споживаю солодкого.
— Такі умови, як сьогодні, дають змогу більше часу проводити із сім’єю…
— Скажу чесно: краще би в Україні й у всьому світі було добре, краще менше проводити час із родиною, ніж переживати те, що переживаємо сьогодні…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
