«Десна – тренерська команда»
– Олександре, як заповнюєш вільний час, якого наразі дуже багато?
– Відверто кажучи, ще не встиг нічого розпланувати, бо тільки відносно нещодавно дізнався про карантин. Будемо якось викручуватись та працювати самостійно, ця вся історія має зробити нас тільки сильнішими.
– Тренерський штаб вже роздав домашнє завдання?
– Ні, у нас нічого такого не було. Тренерський штаб розуміє, що всі футболісти – професіонали, тож будуть тримати себе у формі. Та й розслаблятися команди не було, адже чемпіонат лише призупинили, а не завершили повністю. Всі хлопці потихеньку займаються собою в домашніх умовах, бо розуміють, що потрібно залишатися в тонусі.
– Чи очікував перед початком чемпіонату, що в березні Десна йтиме на четвертій сходинці і реально претендуватиме на срібло УПЛ?
– Я не люблю загадувати наперед, проте ще влітку знав, що ми виступимо набагато краще, ніж минулого року. Судіть самі: ми зуміли зберегти кістяк команди і зробити якісне підсилення. Тож все це й зумовило такий результат, проте ми йдемо до свого крок за кроком. Спочатку було виконане завдання потрапити до першої шістки, а вже зараз належить проявляти себе у матчах з найсильнішими.
– Десна – тренерська команда?
– Звичайно. Ви ж розумієте, що команда будувалась не за один день. Рябоконь потихеньку будував команду ще з часів Першої ліги. Поступово запрошувались гравці, деякі з них потім залишались, після цього те ж саме відбувалось з іншими групами футболістів. Тобто, от так, по камінчику, він зібрав фундамент, а в підсумку ця кропітка робота вилилась у поточний результат.
– У 2016-му тебе у Десну запрошував Рябоконь?
– Так, Олександр Дмитрович сам зателефонував та запропонував приєднатись до команди. Я невипадково сказав, що робота велась ще з часів Першої ліги, бо вже тоді було помітно, що він підбирав гравців саме під свій стиль гри.
«У Другій лізі люди «вбиваються», щоб сім'ї прогодувати»
– Ще п’ять років тому, граючи за НГПУ-Макіїввугілля, ти мріяв про те, що колись красуватимешся у топі бомбардирів УПЛ?
– (Сміється) Про таке навіть не думав, чесно скажу. Але я до свого йшов крок за кроком. Лише через працю та віру в себе досягнув того, що маю зараз.
– Пригадай часи виступів у Другій лізі України. У цього турніру була своя специфіка?
– Так, на рівні Другої ліги – свої проблеми. Я навіть не буду говорити про поля та стадіони, там просто футболісти не завжди про футбол думали. Грубо кажучи, більшість думала про те, як себе прогодувати, а не про турнірні завдання. Проте Друга ліга – це школа життя, яка вчить працювати, не здаватись, терпіти футбол у непростих умовах. Навіть у Першій лізі ситуація на рівень краща.
– Як краще для молодого футболіста: піти твоїм шляхом через Другу лігу, чи все-таки оминути цю м’ясорубку?
– Складне запитання. Хоча недарма ж придумали приказу: «різко почав – ж*пу стер». Тому, мабуть, краще поступово йти до успіху. Тим паче, у нижчих дивізіонах реально отримуєш такі речі, які неможливо виховати в собі самому.
Я навіть пам’ятаю, що помічав за собою, як деякі моменти просто на характері дотискав. А там якраз люди «вбиваються» на полі, щоб сім’ї прогодувати. Тому характер загартовується за таких умов. Тому пройти це потрібно – потім в УПЛ буде набагато легше.
– У чому різниця між УПЛ та Першою лігою?
– Умови для самого футболу, навколофутбольна атмосфера, ті ж телевізійні трансляції. Також у Прем'єр-лізі немає команд, які відразу здаються після першого пропущеного м’яча.
– Від старших партнерів часто отримував «на горіхи» в Другій лізі?
– Ні, такого не було. Та й «пред’явити» мені особливо не було за що, я завжди працював і викладався. Я от зараз згадую, у нас, в принципі, й «дідів» мало було, в основному – хлопці мого віку. Ви ж бачите, зараз все відбувається більше у формі робочої підказки, а не «напихать». Хоча цей метод також ефективний, якщо молодий гравець всім своїм виглядом показує, що не хоче щось робити.
«Було б приємніше, якби Десна обігнала Шахтар»
– Впізнаваність, яка звалилась на тебе зараз, стала великою несподіванкою?
– Так, дійсно, я десь не звик до такої уваги від ЗМІ. Але мені ж не 18 років, спокійно до цього ставлюся. Я поважаю професію журналіста, тому намагаюся ніколи не відмовляти в інтерв’ю.
– Проти кого із захисників було найважче грати?
– Ви знаєте, в кожній команді є мінімум один хороший оборонець. Але мені пригадується Олександр Кучер, хоч я з ним перетнувся вже в час його виступів за Карпати. Все одно відчувався його рівень та досвідченість.
– Чи сподіваєшся наздогнати Жуніора Мораєса у перегонах бомбардирів?
– Мені приємно усвідомлювати, що багато речей вдаються на полі. У першу чергу, я хочу максимально допомагати команді в кожному матчі, а якщо паралельно обжену Мораєса, то буде взагалі чудово. Мені було б набагато приємніше, якби Десна обігнала Шахтар, ніж я – Мораєса. Хоча й розумію, що у цьому сезоні це вже нереально.
– Лінія атаки Десни – в порядку?
– Безперечно! Наша атака – одна з найкращих в УПЛ, це точно. У Десні зараз багато креативних хлопців грають попереду. Чесно кажучи, буває, що перед грою сам не розумієш, хто ж вийде в старті.
– За гол п’ятою у ворота Динамо виставлявся команді?
– (Сміється) Ні, такого не було, але у всіх були приємні емоції. Сам розумієш, чого вартує перемогти Динамо на Олімпійському та ще й такий гол забити.
«Нехай арбітр скаже, чому так!»
– Хто з компанії Динамо, Зорі та Десни є фаворитом у боротьбі за срібло чемпіонату?
– Важко щось зараз сказати, адже щільність у турнірній таблиці дуже велика. Кожна гра може змінити місце команди, тому не беруся називати фаворита. Я б ще навіть Олександрію з рахунків не скидав би, оскільки в них теж є шанси. Зі свого боку ми будемо робити все, аби опинитися якомога вище у таблиці.
– VAR – у дії. Прокоментуй перші матчі в УПЛ із цим нововведенням?
– Я вважаю, що VAR однозначно допомагає арбітрам та полегшує їм роботу. Щоправда, як ми вже всі побачили, є дуже багато суперечливих моментів, у яких навіть VAR не допомагає. Також мені не подобаються великі паузи, адже поки стоїш та чекаєш суддю, втрачаєш запал і емоції.
– У матчах Десни вже були результативні помилки із застосуванням VAR, як думаєш?
– Так! Я хотів би почути думку головного арбітра матчу Шахтар – Десна з приводу нашого голу, який було скасовано. Вважаю, що м’яч зрикошетив від футболіста Шахтаря, хоча я дійсно був у офсайді. Мені стало дивно, що після дотику їхнього захисника наш гол скасували. Нехай арбітр скаже, чому так!
– Арбітри повинні публічно коментувати свої рішення?
– Звичайно, це зараз вже практикується в Європі. Абсолютно нормально, якщо арбітр після гри дає інтерв’ю. Просто деколи не розумієш їхньої логіки та трактування правил. Бо в ідентичних ігрових моментах частенько приймаються абсолютно різні рішення.
– Взимку у тебе були пропозиції від інших клубів?
– Розмови були, але нічого конкретного. Зате ми сіли і поговорили з керівництвом Десни та пролонгували мою угоду ще на два роки. Я бачу, що клуб розвивається, ставить перед собою високі цілі. Хочу й надалі разом із Десною прогресувати і досягати поставлених завдань.
– Де б хотів себе спробувати окрім Десни?
– Я все життя вболівав за Мілан. Тому хотів би пограти в Італії. При цьому розумію, що сам не відповідаю такому рівневі. Але якщо в ідеалі, то було б непогано в Мілані пограти (Сміється).
Євген Біленький
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
