Номер 1 - Олександр Шовковський (92 гри, 0 голів)
Чемпіонат Світу 2006 - так і залишається головним досягненням для збірної України. Тоді команда Олега Блохіна пробилася в чвертьфінал, а Шовковський став одним з її головних героїв. Не потрібно зайвий раз говорити про його подвиг в грі з Швейцарією. Але і крім того Мундіалю, СаШо був надійною стіною в воротах збірної (про помилку зі словенцями ми забудемо).
Номер 2 - Олег Лужний (52 матчі, 0 голів)
Справжній лідер команди - як на полі, так і в роздягальні. Правий захисник не досяг зі збірною великих висот, але своєю самовіддачею закохав у себе багатьох. Звичайно, клубна кар'єра у нього була набагато успішніша, але і в національній команді місце для нього знайшлося.
Номер 3 - Андрій Несмачний (67 матчів, 0 голів)
Багато хто заперечить, що Андрій в основному грав під другим номером, але на початку свого шляху саме трійка була на його спині. Несмачний протягом дев'яти років захищав кольори національної збірної, а в 2006-му році був гравцем основи, дійшовши до чвертьфіналу ЧС.
Номер 4 - Анатолій Тимощук (144 матчі, 4 голи)
Один з найтитулованіших гравців в історії незалежної України, який встиг поставити кілька рекордів. Як мінімум, частіше нього за збірну ніхто не грав і навряд чи найближчим часом зможе дійти до його показника. Без нього національна команда не змогла б досягти багатьох висот. Тимощук був і на успішному чемпіонаті світу в 2006, і на домашньому Євро-2012, і на провальному Євро-2016. Легенда.
Номер 5 - Олександр Кучер (57 матчів, 2 голи)
З цим номером були сумніви, причому великі. Але все ж вибір був зроблений на користь екс-гравця «Шахтаря». Аргументи? Будь ласка. Олександр був основним гравцем в двох кращих матчах збірної за останні десять років (відкидаємо матч з сербами, коли в команді його вже не було) - проти Польщі (3:1) і проти Франції (2:0). Крім цього, встиг зіграти Кучер і на двох чемпіонатах Європи.
Номер 6 - Тарас Степаненко (43 матчі, 3 голи)
Поки що опорний півзахисник не провів і п'ятдесяти матчів, але у нього ще все попереду. Зараз йому всього 30, а місце в основній команді навіть не обговорюється. Він був одним з кращих в останньому відборі на Євро і якщо травми будуть обходити його стороною - він на ньому точно зіграє. У нинішній команді немає більш незамінного гравця, ніж Степаненко.
Номер 7 - Андрій Шевченко (111 матчів, 48 голів)
Без сюрпризів. Андрій - не тільки найкращий український сьомий номер, він один з кращих у всій історії. Більше нього за збірну ніхто не забивав і не факт, що найближчим часом зможе (вік Ярмоленко вже піджимає). Найбільш яскравий спогад з Шевою - це коли він, перед рідними вболівальниками на Чемпіонаті Європи, забив двічі шведам, переломив матч і приніс перемогу. Про таке можна кіно знімати.
Номер 8 - Андрій Гусін (71 матч, 9 голів)
Андрій виступав під багатьма номерами в національній команді, і вісімкою він також встиг побувати. Півзахисник увійшов в десятку за кількістю проведених матчів за збірну, встигнувши, як і багато хто до цього, з'їздити на єдиний в нашій історії Чемпіонат Світу.
Номер 9 - Олег Гусєв (98 матчів, 13 голів)
Чесно кажучи, був досить важкий вибір між Олегом і Русланом Ротанем. Обидва були важливі для команди, обидва свого часу грали під 9-м номером. Але по-перше, Гусєв всю кар'єру відіграв з дев'яткою на списку. При рівній кількості матчів, Олег виділяється тим, що забив більше Руслана. Ну і всі ми пам'ятаємо, як в 2016-му його «прокотили» з Євро. Тут ми віддамо боржок.
Номер 10 - Євген Коноплянка (85 матчів, 21 гол)
Незважаючи на те, що останнім часом на адресу Коно звучить все більше і більше критики, його заслуги перед командою не можна не помітити. Він забивав важливі голи і в відборах на чемпіонати Світу, і на чемпіонати Європи. Навіть коли його кар'єра пішла на спад, головний тренер, як і раніше, довіряє йому місце в команді. Вкрай ймовірно, що в наступному році ми побачимо його на Євро-2021.
Номер 11 - Сергій Ребров (75 матчів, 15 голів)
Пара Шевченко-Ребров прекрасно взаємодіяла на футбольному полі, а тому і тут ми не будемо їх розлучати. Найбільш яскраво Сергій відзначався в відборах на Євро-98 і на ЧС-96, де кілька разів поодинці приносив перемоги України. Забивав він і на Чемпіонаті Світу. Причому один раз в основний час в групі, другий - в серії пенальті в плей-офф.
Збірна буде вибудувана за сучасною нині, і не дуже звичною для України, схемою 1-3-5-2. Степаненко має досвід гри центральним захисником, але все ж поставимо його на звичну позицію опорника. Роль латералей довіримо Коноплянці (зліва) і Гусєву (праворуч).
Орієнтовний склад: Шовковський (1) - Лужний (2), Кучер (5), Несмачний (3) - Гусєв (9), Степаненко (6), Тимощук (4), Гусін (8), Коноплянка (10) - Шевченко ( 7), Ребров (11)
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
