10. Геннадій Зубов
Клуби: «Сталь» А., «Шахтар», «Іллічівець», «Зоря»
Роки кар'єри: 1993 - 2007.
Від горшка два вершка, але піди з ним впорайся. Улюбленець донецької публіки Геннадій Зубов виділявся не тільки мініатюрним зростом - 162 см, але і високою швидкістю і хорошою технікою. Він практично завжди перегравав свого опонента по флангу. У «Шахтар» Геннадія запросив Валерій Яремченко, і в 18 років цей верткий півзахисник почав грати в основі. Був основним Геннадій і за Прокопенка, і за Скали.
Його внесок у перше «золото» «Шахтаря» складно переоцінити. Як і в першу, досить успішну лігочемпіонівську кампанію «гірників». Однак з приходом в донецьку команду Луческу, Зубов не знайшов спільної мови з тренером і був змушений залишити команду. Поза «Шахтарем» кар'єра Зубова не склалася. Завершив кар'єру рано - в 30 років. Зараз працює у футбольній академії «Шахтаря».
9. Хосе Соса
Клуб: «Металіст»
Роки кар'єри: 2011 - 2015.
У липні 2011 року в «Металіст» прийшов Олімпійський чемпіон, чемпіон Аргентини, чемпіон і володар Суперкубка Німеччини Хосе Соса. Футболіста з такими досягненнями на той час в Україні не було. Півзахиснику не знадобився час на адаптацію: в інтернаціональний колектив Маркевича він влився відразу ж. А через рік став капітаном слобожанської команди. В переповненій зірками харківській команді аргентинець все одно виглядав футболістом іншого, більш високого рівня. Почуття позиції і поля, висока швидкість і вміння на цій швидкості працювати з м'ячем і віддати передачу, хороший удар з обох ніг, відмінна гра головою - одним словом, у Хосе було все, щоб сяяти в чемпіонаті України. І пропозицій від інших клубів у нього теж вистачало. Ним наполегливо цікавився мадридський «Атлетіко» - тренер «матрацників» Симеоне тренував Сосу ще в Аргентині. У підсумку Хосе перейшов у мадридську команду, з якою став чемпіоном Іспанії і фіналістом Ліги чемпіонів.
8. Віктор Циганков
Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 2016 - т.ч.
Нехай вас не бентежить низьке місце в рейтингу віце-капітана «Динамо». Йому тільки 22 роки, і у нього точно ще все попереду. Якщо Віктор вирішить залишатися в «Динамо» і далі, не виключено, що зможе стати одним з найкращих в своєму амплуа. У головну команду «біло-синіх» він не прийшов, а буквально увірвався, дебютувавши в 18 років. Цікаво, що в дитячо-юнацьких командах він часто грав з пацанами на рік старше: його спеціально ставили в такі умови, тому що своїх ровесників він перевершував в рази.
Ще під час перебування гравцем дитячої команди вінницької «Ниви», отримав пропозицію відразу від двох грандів вітчизняного футболу - «Динамо» і «Шахтаря». Вибрав киян. У сезоні 2018/2019 був визнаний найкращим гравцем нашого чемпіонату. Циганков - одна з найсвітліших плям нинішнього «Динамо». У футболі може все. Якби не був «підвищений травматизм», вважався б взагалі унікальним.
7. Юрій Максимов
Клуби: «Дніпро», «Динамо», «Борисфен», «Металург» Зп.
Роки кар'єри: 1992 - 2005.
Один з найкращих півзахисників країни дев'яностих років минулого століття. Відігравав значну роль і в «Дніпрі», і в «Динамо». Його відрізняли не тільки диригентські здібності і бійцівські якості, але і рідкісне для нашого чемпіонату вміння відмінно грати головою. У цьому компоненті Юрій був, напевно, найкращим. Серйозну роль цей півзахисник грав і в «Динамо» часів Лобановського. Тренер дуже розраховував на цього футболіста і довіряв йому. Але Максимов дуже хотів спробувати свої сили за кордоном, тим більше, що пропозицій вистачало. Не без проблем, але «Макс» таки поїхав підкорювати Європу - в німецький «Вердер», з яким виграв Кубок Німеччини. Після зарубіжних мандрівок повернувся в Україну, де не без успіху грав у «Борисфені» і запорізькому «Металурзі». Після закінчення кар'єри гравця став тренером. Зараз очолює «Ворсклу».
6. Дуглас Коста
Клуб: «Шахтар»
Роки кар'єри: 2010 - 2015.
Якщо у Циганкова ще все попереду, то у Дугласа - все позаду. Як і Віктор в «Динамо», цей бразильський півзахисник блискуче дебютував у «Шахтарі». У свій перший сезон в Донецьку він став гравцем основи, небезпідставно вважався найкращим правофланговим вінгером чемпіонату. Його відрізняли вибухова швидкість, сильний удар і не по роках розвинена холоднокровність. Він не боявся брати на себе відповідальність під час «стандартних ситуацій». Але головна «зброя» в його арсеналі - це, звичайно ж, дриблінг. Такою технікою, як у Дугласа Кости, в нашому чемпіонаті могли похвалитися одиниці. Бути б бразильцеві набагато вище в нашому рейтингу, якби він затримався в «Шахтарі» довше. Але він завжди хотів грати в Західній Європі. І свого домігся.
5. Сергій Назаренко
Клуби: «Дніпро», «Таврія», «Чорноморець», «Металіст»
Роки кар'єри: 1997 - 2016.
Це як раз той випадок, коли результат - не головне. Назаренко за свою довгу футбольну кар'єру не виграв жодного титулу (лише бронзові медалі з «Дніпром»), але в нашому чемпіонаті залишив відчутний слід. Швидше навіть борозну. Він міг зіграти на будь-якій позиції в центрі поля, але вболівальникам «Дніпра» він запам'ятався найбільше на правому фланзі півзахисту. За рівнем футбольного інтелекту «Назіка» можна сміливо порівнювати з Зіданом. У всякому разі, Сергій бачив поле і вмів віддати пас не гірше за легендарного француза. Та й штрафні удари він виконував майстерно. Єдине, чого йому не вистачало - швидкості. Якби цей компонент був в арсеналі Назаренка, він напевно досяг би більш вагомих титулів. Свій слід цей футболіст залишив і в збірній країни, ставши одним з її бомбардирів і гвардійців.
4. Франселіну Матузалем
Клуб: «Шахтар»
Роки кар'єри: 2004 - 2007.
Так мало пройдено доріг, так багато зроблено помилок. Легіонерів такого рівня, як Матузалем, в чемпіонаті України до нього не було. Та й після нього було не так вже й багато: на пальцях однієї руки перерахувати можна. У 2004 році «Шахтар» заплатив «Брешії» за цього бразильця 14 мільйонів євро - небачені досі гроші на українському трансферному ринку. Але ці гроші Мату відпрацював сповна. Не дарма в Італії він грав в одній команді з Роберто Баджо: бразилець багато чому навчився у «Божественного хвостика». Протягом трьох років цей півзахисник був беззаперечним лідером і найкращим футболістом «Шахтаря» і всього чемпіонату країни. Після відходу в «Зеніт» Тимощука, Мату став капітаном «гірників». Його гол у ворота «Севільї» в чвертьфіналі Кубка УЄФА можна переглядати нескінченно: такі забиваються раз на століття. На піку можливостей і слави зі скандалом втік в «Сарагосу». «Шахтар» не пробачив і довго судився з цього приводу. «Гірники» виграли спір за цього футболіста, але грошей не отримали: «Сарагоса» збанкрутувала. «Збанкрутіла» і подальша кар'єра Матузалема: він уже ніде по-справжньому не заграв.
3. Олег Гусєв
Клуби: «Арсенал» К., «Борисфен», «Динамо»
Роки кар'єри: 2002 - 2018.
У Бадра Каддурі, одного з найшвидших футболістів в історії «Динамо», якось запитали: «а хто, на твій погляд, має найвищу швидкістю в українському чемпіонаті»? Той відповів не замислюючись: Олег Гусєв.
Швидкість у Гусева була дійсно унікальною. І лише за цю чесноту його можна було б внести в будь-які рейтинги півзахисників. Але Олег відрізнявся і іншими якостями. Міг віддати хорошу передачу, міг розігнати і завершити атаку, володів відмінним ударом. А ще міг закрити практично будь-яку позицію: і в півзахисті, і в захисті. Був одним з найулюбленіших і шанованих футболістів у динамівських уболівальників. Забив за кар'єру більше сотні м'ячів в офіційних поєдинках. Один з найбільш пам'ятних - в ворота збірної Швейцарії в серії післяматчевих пенальті на стадії 1/8 фіналу чемпіонату світу. За збірну країни провів 98 матчів.
2. Марлос
Клуби: «Металіст», «Шахтар»
Роки кар'єри: 2012 - т.ч.
Ще один діамант, якого можна занести до трансферних перемог «Металіста». В команду Маркевича молодий бразилець перейшов з «Сан-Паулу», в статусі однієї з головних зірок цього іменитого клубу. Марлоса хотіли бачити в себе багато відомих європейських клубів, але він обрав Україну. Харків'янам його трансфер обійшовся майже в десять мільйонів доларів. Дебют на новому місці у бразильця вийшов відмінним: забивав і в Лізі Європи, і в чемпіонаті країни. Швидко завоював місце в основі «Металіста», хоча на той час зробити це було вкрай складно. У червні 2014-го Марлос перейшов в «Шахтар». Ініціатором переходу був особисто тренер «гірників» Луческу. У донецькій команді Марлос вийшов на новий рівень, ставши одним з найкращих гравців донеччан і чемпіонату країни. Має унікальну передачу і прекрасне бачення поля, часто забиває красиві м'ячі.
У вересні 2017-го прийняв українське громадянство і став одним із творців виходу збірної України на Євро-2020.
1. Андрій Ярмоленко
Клуби: «Десна», «Динамо»
Роки кар'єри: 2006 - 2017
«Якби Ярмоленко так само успішно захищався, як атакує, він став би одним з найкращих футболістів світу». Ось так охарактеризував свого колишнього підопічного екс-тренер «Динамо» Валерій Газзаєв. Саме Газзаєв і був ініціатором переведення Ярмоленка з дубля в основу. Але це сталося пізніше. А спочатку було слово. Слово тренера «Динамо» Анатолія Дем'яненка, який повідомив на прес-конференції, що, мовляв, в 130-ти кілометрах від Києва селекціонери клубу знайшли «другого Шевченка». Тоді в ті слова динамівського наставника вірилося насилу. Та й кар'єра Ярмоленка розвивалася в «Динамо» не так стрімко, як у «Андрія Першого».
Газзаєв ставив Ярмолу і на лівий фланг захисту, і на позицію лівого форварда. Але Андрій знайшов себе саме на правому крилі півзахисту. Володів відмінною стартовою і дистанційною швидкістю, багато забивав, багато асистував партнерам. Довгі роки був капітаном «Динамо», головним його «ліквідним товаром».
Став втіленням не тільки флангового півзахисника і лідера команди, а й динамівської гри як такої. І так, дійсно став «другим Шевченком». Дем'яненко в 2005-му не збрехав. У 2017-му пішов з «Динамо» в дортмундську «Боруссію». Зараз захищає кольори «Вест Хема».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
