Сьогодні мало хто про це знає, але на долю мадридського «Реала» всерйоз вплинули події матчу проти «Барселони» 1943 року. До цього часу протистояння між «бланкос» і «блаугранас» не носило такого серйозного і непримиренного статусу, як сьогодні. Так, в Каталонії і тоді багато хто сприймав офіційний Мадрид «в штики», однак на футбольному полі якихось надмірних емоцій не було.
У 1939 році в Іспанії встановилася диктатура генерала Франсіско Франко, який з особливим «трепетом» ставився до бунтівних регіонів, на зразок Каталонії, і був пристрасним шанувальником столичного «Реала». А через чотири роки в країні вибухнув справжній футбольний скандал. У першому півфінальному матчі на Кубок генералісимуса (таку назву з 1939 по 1976 рік носив Кубок Іспанії) «Барселона» на своєму полі розбила «Реал» з рахунком 3:0. Після гри мадридська делегація лютувала, але не скільки від рахунку матчу, скільки від «привітного» прийому, наданого їй в Каталонії. Протягом всієї гри «бланкос» освистували і вигукували різні лайки.
Коли інформація про те, що трапилося в Барселоні дійшла до Франко, він був в сказі і, як повідомляють іспанські історики, пообіцяв каталонцям «гідний прийом» у Мадриді. Матч-відповідь перетворився на справжній фарс, а його головними дійовими особами були зовсім не футболісти, а військові з «сірими обличчями», які перед грою «щільно спілкувалися» з арбітрами, а в перерві буквально змусили повернутися на поле гравців «Барселони». Все через те, що після першого тайму рахунок на табло був 8:0 на користь «Реалу», а підсумковий результат був 11:1... Ці події, що мають вкрай незначне відношення до футболу, привели до відходу зі своїх посад обох президентів клубів - Енріке Пін'єйро пішов з «Барселони», а його колега Антоніо Сантос Перальба покинув пост керівника «Реалу».
Остання обставина призвела до обрання президентом мадридського клубу нині відомого Сантьяго Бернабеу, який залишався на посаді боса «бланкос» до своєї смерті в 1978 році. Саме ця людина, ветеран громадянської війни (воював на боці франкістів), кардинально змінила долю «Реалу». За спогадами багатьох, Бернабеу був справжнім мрійником - саме так в 30-х роках минулого століття сприймалися ідеї Сантьяго з будівництва сучасного 100-тисячного стадіону для «Реалу». На втілення цього проекту мадридцям потрібно близько 30 мільйонів песет, що було абсолютно безпрецедентною сумою для іспанських футбольних клубів того часу.
El Espanol. Сантьяго Бернабеу
Однак план Бернабеу був чітко окреслений: для того, щоб домогтися тотального домінування в Іспанії і всій Європі, «Реалу» просто необхідний новий великий стадіон, будівництво якого з часом окупиться за рахунок доходів від продажу квитків. Власне, той факт, що «бланкос» гратимуть на розкішній сучасній арені перед очима багатотисячної аудиторії повинен був, за планами Бернабеу, істотно полегшити залучення в ряди «Реалу» топових гравців того часу.
14 грудня 1947 року в Мадриді був відкритий «Нуево Чамартін», який через 8 років всупереч бажанню самого президента «Реалу», був перейменований в «Сантьяго Бернабеу». У 1954 році місткість арени була доведена до фантастичних 102 тисяч глядачів, і практично на кожній грі стадіон був забитий повністю, тому як фанати жадали побачити кращих гравців свого часу - Альфредо Ді Стефано, Раймона Копа, Ференца Пушкаша та інших. План Бернабеу почав працювати на відмінно, приносячи «Реалу» гарний прибуток, і допомагаючи команді робити семимильні кроки назустріч загальному визнанню.
Майже через півстоліття, влітку 2000 року, в «Реалі» відбулися чергові вибори президента, на яких переміг Флорентіно Перес. Буквально з першого ж дня на чолі мадридського клубу, будівельний магнат Перес озброївся тактикою Сантьяго Бернабеу. Ні, Флорентіно не став дивувати світ величезним за місткістю новим стадіоном, до того ж на той час такими аренами похвалитися могли вже дуже багато клубів континенту. Однак тактика лідерства була чітко уловлена Пересом, який забажав зробити «Реал» першим і, по можливості, головним футбольним глобальним брендом.
Саме тому одним з перших кадрових призначень Переса в «Реалі» став Хосе Анхель Санчес - людина, чиє ім'я на той момент було абсолютно невідоме в іспанських футбольних колах, та й зараз про нього недосвідчені вболівальники, ймовірно, цілком могли раніше й не чути. Хосе Анхель Санчес до приходу в «Реал» на пост директора по маркетингу, працював генеральним директором Sega в Південній Європі. Саме цій людині судилося стати піонером нової філософії «Реалу», яку втілювати в життя забажав Флорентіно Перес. Разом ці двоє привели в футбольну команду «бланкос» таких легендарних персонажів того часу, як Луїш Фігу, Зінедін Зідан, Роналдо, Девід Бекхем, завдяки підписанням яких «Реал» в пресі почали іменувати не інакше, як «Галактікос», що дозволило мадридському клубу стати найбільш впізнаваним та яскравим футбольним брендом у світі.
Diario Gol. Флорентіно Перес і Хосе Анхель Санчес
Сам Санчес є пристрасним шанувальником кіноіндустрії, звідки й вирішив перейняти кілька комерційних рішень. Зокрема, відділу маркетингу «Реалу» було доручено дослідити успіх мультфільму «Король лев», на створення якого студія Walt Disney Pictures витратила 45 мільйонів доларів, а через півтора року прокату зуміла заробити близько 1,5 мільярдів, причому не тільки на касових зборах, але й на реалізації всілякої атрибутики. Іншими словами, мультфільм став культовим для суспільства, що допомогло його творцям як слід заробити. Мадридський «Реал» взяв на озброєння цю ідею, і почав продавати не тільки футболки з іменами своїх зірок, а й іншу різну продукцію - від чашок і брелоків до годинників і гаманців...
Повернувшись на пост президента «Реалу» влітку 2009 року, Флорентіно Перес продовжив свою політику «Галактікос», витративши в перше ж трансферне вікно понад 200 мільйонів євро на покупку таких зірок, як Кака, Кріштіану Роналду та Карім Бензема. Однак потім колосальні витрати припинилися, і «Реал» тільки вкрай епізодично викидав колосальні гроші на ринку, щоб залишатися у фокусі уваги - Гарет Бейл в 2013-му (101 млн євро), Хамес Родрігес в 2014-му (75 млн євро) та Еден Азар в 2019-му (100 млн євро).
В останні роки можна констатувати, що «Реал» істотно урізав витрати на трансферному ринку. І, за іронією долі, саме цей період виявився одним з найбільш успішних в клубній історії! Принаймні, з 2016 по 2018 роки «Реал» тричі поспіль вигравав Лігу чемпіонів, встановивши абсолютно неймовірне для сучасного футболу з його колосальною конкурентоспроможністю досягнення.
Настільки поступово ми, власне, й підійшли до сьогоднішньої ситуації, коли «Реал» починає сповідувати абсолютно іншу лінію поведінки на трансферному ринку. Протягом останніх декількох років Флорентіно Перес і Хосе Анхель Санчес, який працює вже на посаді генерального директора «бланкос» і особисто веде переговори про перехід того чи іншого гравця, зосередили свої зусилля на залученні молодих гравців, в основному з Південної Америки, в надії знайти нових Ліонеля Мессі або Кріштіану Роналду і, що важливіше, встигнути увести їх з-під носа недремних конкурентів.
Саме таким чином в стані «Реалу» опинилися перспективні бразильці Вінісіус Жуніор та Родріго, за кожного з яких «бланкос» заплатили по 45 мільйонів євро. Абсолютно такою ж логікою керувалися боси мадридців, коли в січні оголосили про купівлю за 30 мільйонів євро вундеркінда «Фламенго» Рейньєра.
Marca. Вінісіус і Флорентіно Перес
Перес і Санчес, очевидно, до цих пір не можуть собі пробачити, що свого часу не змогли залучити в ряди «Реала» Неймара та Кіліана Мбаппе, коли у мадридського клубу була така можливість. Однак з тих невдач керівники «бланкос» зробили висновки й тепер у них інша стратегія - грати на випередження і платити по 30-50 мільйонів євро за юних талантів, яких скаути і фахівці характеризують не інакше як «майбутнім футболу», навіть якщо ті не встигли провести в дорослому футболі й одного повноцінного сезону. У «Реалі» вважають, що це набагато краще, ніж чекати, поки такі гравці вийдуть на топ-рівень в інших клубах, а потім «кусати лікті», або платити втричі або вчетверо більше.
Втім, нова стратегія «Реалу» також має і цілком відчутне економічне пояснення. Мадридський клуб як і раніше залишається одним з ключових футбольних брендів в світі, проте не має нафтодоларів, як ті ж «Парі Сен-Жермен» або «Манчестер Сіті». Більш того, в минулому році «Реал» затіяв початок реконструкції «Сантьяго Бернабеу», яка триватиме до 2023 року і за попередніми підрахунками обійдеться казні клубу більш ніж в 500 мільйонів євро. З цієї причини нинішні «бланкос» знову видозмінили свою стратегію хижаків, і тепер намагаються грати на випередження, щоб перехоплювати більшість «алмазів» світового футболу ще коли ті перебувають в юнацькому віці.
Однак нова філософія «Реалу» є і надзвичайно ризикованою для клубу такого калібру. Важливо розуміти, що молодим футболістам потрібно більше часу на адаптацію і становлення в дорослому футболі, а подібне відношення ніколи не було «фішкою» мадридського топ-клубу. Яскравим прикладом цього є Мартін Едегор - норвежець, який в 16 років опинився в «Реалі», але за кілька років встиг нахапатися чимало критики. Лише нині, блискуче виступаючи за «Реал Сосьєдад» на правах оренди, Едегору вдалося остаточно перекрити потік негативу й змусити більшість аналітиків та уболівальників нарешті повірити в його світле майбутнє на «Сантьяго Бернабеу», куди Мартін, ймовірно, повернеться вже цього літа.
Лише час покаже, чи виявиться новий курс «Реалу» настільки успішним, як попередні. Не варто забувати, що світовий футбол народжує гравців калібру Мессі або Роналду раз в декілька поколінь, заповнюючи вакуум очікування персонами типу Маріо Балотеллі, які наділені талантом, але виявляються абсолютно нездатними реалізувати його хоча б наполовину. Одне можна сказати напевно: «Реал» знову намагається обійти конкурентів за допомогою нестандартного підходу. Спрацює він чи ні, зараз невідомо, однак подібні ідеї та наміри, напевно, припали б до душі дону Сантьяго Бернабеу...
Олексій СЛИВЧЕНКО
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
