«Андрій був дуже тихим. Мабуть, найтихішим гравцем, з яким я грав. З нього важко було витягнути бодай слово. Він досяг неймовірного в Мілані, я виріс на його грі. Коли він перейшов у Челсі, реакція була такою: «Вау, Шева!» Але ми не могли зрозуміти, чому він не розмовляє з нами – ані на полі, ані на тренуванні, ані у повсякденному житті. Це виглядало дивно», – пригадує колишній партнер українця Джон Обі Мікел.
Якими тільки словами не описували кар'єру Шевченка в Челсі. Відкрийте будь-який рейтинг найгірших трансферів в історії клубу – його ім'я буде в топі. Але все мало бути по-іншому. Коли Челсі у 2006-му після двох поспіль чемпіонств придбав Шевченка за рекордні для Британії 30,8 млн фунтів, це була гучна заява про наміри закріпитися на вершині англійського футболу.
І не лише англійського – українець мав стати ключем до перемоги в Лізі чемпіонів. Натомість трансфер Шевченка приніс у клуб багато негативу та став основною причиною погіршення відносин між Романом Абрамовичем і Жозе Моурінью.
*****
Моурінью не вперше був роздратований. Челсі готувався до другого поспіль титулу АПЛ – в сезоні-2005/06 команда очолювала турнірну таблицю з третього туру. Однак все складалося не зовсім так, як хотів Жозе. Барселона зупинила його в 1/8 Ліги чемпіонів, з Кубка ліги та Кубка Англії лондонців також вибили до фіналу.
Моурінью вже задумався про зміну стилю на наступний сезон. Він планував активніше використовувати нову тактику – для цього потрібен був ще один форвард в пару до Дідьє Дрогба, який прогресував семимильними кроками.
Розв'язати проблему наявними ресурсами було нереально. Ернан Креспо забивав, але почувався не дуже комфортно та просився назад в Серію А. Ейдур Гудьйонсен запалював з 2000-го, однак мав не найкращі стосунки з тренером і в кінці сезону поїхав у Барселону. А випускник академії Карлтон Коул не відповідав рівню клубу.
Тому Моурінью підготував шорт-лист з потенційними новачками. «У списку було 5 футболістів. Великі імена. Одне з них – Самуель Ето'О. Останнім у переліку був Шевченко. Думаю, тренер включив його з політичних причин. Він знав, що Абрамович найбільше хотів запросити в клуб саме Андрія», – каже інсайдер.
31 травня 2006-го Челсі офіційно повідомив, що Шевченко підписав 4-річний контракт з зарплатою в 115 тисяч фунтів на тиждень. Моурінью публічно випромінював максимальне захоплення: «Сьогодні мрія стала реальністю. Андрій був моєю головною ціллю з першого дня в Челсі. Він має неймовірні якості: амбітний, дисциплінований, тактично підкований. Звичайно ж, він прекрасний бомбардир».
Втім, проблеми Моурінью не розв'язалися, це був тільки початок.
*****
З усіх зірок світового рівня Абрамович марив лише однією. Забивши вирішальний пенальті у фіналі Ліги чемпіонів-2003, Шевченко змусив говорити про себе всю Європу. Того літа Абрамович поїхав у Мілан, щоб обговорити з Інтером придбання якогось таланта «нерадзуррі». Зустріч проходила в розкішному готелі Four Seasons. Абсолютно випадково Шевченко мав зустріч у тому ж готелі.
Абрамович побачив форварда та сповна скористався можливістю. «Я перетнувся там з іншою людиною, яка познайомила мене з Романом. Він відразу прямо запитав, чи хотів би я переїхати в Челсі. Я відповів категоричним «ні», адже почувався щасливим у Мілані – ми щойно виграли Лігу чемпіонів. Поговорили з ним ще хвилин 5, і на цьому все», – розповідав про першу розмову з російським мільярдером Шева.
Якщо Шевченко думав, що цим все обмежиться, то дуже недооцінював нового власника Челсі. Рік потому Абрамович і виконавчий директор Пітер Кеньйон провели переговори з віце-президентом Мілана Адріано Галліані. Тема зустрічі була очевидною. Втім, Шевченко, який 24 голами допоміг Мілану виграти Серію А, а потім отримав «Золотий м'яч»-2004, знову нікуди не перейшов.
Наступного року Шевченко знову вийшов з Міланом у фінал Ліги чемпіонів. До того часу з'явилися чутки, що в Андрія ледь не дружба з Абрамовичем. Українець не боявся сипати компліментами на адресу магната, чиї космічні грошові вливання багатьма сприймалися негативно.
Перед стамбульським фіналом проти Ліверпуля, який стане кошмаром для форварда, Шевченко казав: «Я дуже ціную все, що робить Роман: серйозний підхід, спроби побудувати сильний Челсі, методи досягнення цілей. Він заслужив мою повагу. Щоправда, я б не називав нас хорошими друзями, ми взагалі мало спілкувалися. Навколо всі занадто багато говорять про Романа, його гроші та те, як він планує їх витрачати. Він занадто розумний, щоб кожного літа викидати всіх футболістів і купувати нову команду».
Через декілька місяців вони зустрілися в Бостоні та тепло поспілкувалися прямо на полі перед товариським матчем Мілана. Трансфер став питанням часу, яких би зусиль не докладав Мілан, щоб втримати свою зірку. Однак не обійшлося без тіньового персонажа. У Шевченка був контракт з Міланом до 2009-го, а покинути клуб, який він безмежно обожнював після переходу з Динамо в 1999-му, було не так просто.
На авансцену вийшла його обраниця Крістен Пазік. Вона підтримувала теплі стосунки з тодішньою дружиною Абрамовича Іриною, навіть ходила з нею лондонськими крамницями перед Різдвом. Можливо, ключовим стало те, що Шевченко та Пазік планували новий крок для своєї сім'ї з малюком Джорданом і другим сином Крістіаном, який от-от мав народитися.
Пара хотіла, щоб їхні діти росли в англомовному середовищі. До того ж Лондон полегшував побут – звідти обом було зручно літати на батьківщини: Шевченку в Україну, а Пазік в США. «Рішення було більше соціальним, ніж футбольним», – підсумовує близьке до подружжя джерело.
Челсі підготував для Шевченка не гірший контракт, ніж той мав у Мілані. Галліані відчайдушно намагався переконати свою зірку залишитися, але українець чітко дав зрозуміти, що хоче переїхати у Західний Лондон. Залишилося домовитися про суму відступних. Мілан змусив Челсі оформити шостий найдорожчий трансфер в історії футболу та заспокоював себе тим, що Шеві незабаром стукне 30 років. І все одно італійський клуб пережив болючий удар.
«Це перемога англійської мови над італійською. Я до останньої хвилини робив усе можливе, щоб він залишився. Це, безумовно, найболючіше прощання за період мого перебування в Мілані», – ображено заявляв Галліані.
Президент «россонері» Сільвіо Берлусконі сприйняв ці новини ще гірше. Через 7 місяців після трансферу Берлусконі грубо пройшовся по Шевченку та його дружині: «Істинний міланіста та справжній чоловік ніколи б так не вчинив. У своєму домі я приймаю рішення та відповідаю за них. А Шевченко бігає під ліжком, як болонка, під крики своєї жінки. Вона наказала йому переїхати з дітьми в Лондон, там туман стане блаженством для їхніх легень. Так все й завершилося».
Отож, наскільки Моурінью, який лише у 2004-му змінив Раньєрі на посту головного тренера Челсі, реально впливав на цей дорогущий трансфер? Про це у 2007-му запитали у Пітера Кеньйона на BBC Radio 5. Він дуже нервово та невпевнено відповів: «Нууу, ми, нууу, обговорювали потенційні трансфери з Моурінью ще до того, як він очолив команду».
Відповідаючи на питання, чиєю ідеєю було запрошення Шевченка, Кеньйон взагалі поплив: «Ідею подав... нууу... дивіться, нам потрібен був форвард. Хто найкращий форвард у світі? Кожен назве Шевченка». На жаль, через два роки вже мало хто включив би Шевченка у свій шорт-лист.
***
Абрамович і Моурінью навряд чи це усвідомлювали, але Шевченко був приречений на провал у Челсі ще до того, як підписав з лондонцями контракт. За 3 тижні до переходу Андрій отримав болючу травму коліна під час матчу з Пармою. Він не міг присвятити літо відновленню, адже був капітаном збірної України, яка вперше в історії потрапила на чемпіонат світу. Там Україна шокувала виходом у чвертьфінал, а він забив двічі (Саудівській Аравії та з пенальті Тунісу), але не показав свій найкращий футбол.
Брак різкості у діях Шевченка впадав в око з перших матчів за Челсі. Хоча вже в Суперкубку Англії, забивши дебютний гол у складі лондонців, він продемонстрував коронний ривок за спини захисникам і довів, що досі першокласно завершує такі епізоди. Незабаром Андрій вразив ворота Міддлсбро в АПЛ, а от наступного гола довелося чекати два місяці. Це вже був далеко не той бомбардир, який настріляв 173 м'ячі за 296 матчів у Мілані.
Абрамович створив йому ідеальні умови, підшукав тимчасове житло в Лондоні, поки сім'я не придбала свій будинок. Російський бізнесмен навіть приїхав на святкування 30-річчя Шевченка, де веселилися Джон Террі, Франк Лампард і Міхаель Баллак. Андрію приділялася неймовірна увага.
Однак той вечір залишився одним з небагатьох, які Шева провів поруч з партнерами. «Ми насолоджувалися своїм перебуванням у Челсі. Важко працювали, вигравали трофеї та зблизилися в житті. Однак я не пригадую, щоб Шева часто відвідував наші посиденьки. Він рідко зависав з партнерами. У нього на першому місці завжди була сім'я. Не знаю, можливо, причина була в поганому знанні англійської, але він просто мовчав», – розповідає Обі Мікел.
Гарі Стейкер, який в Челсі відповідав за зв'язки з гравцями, був одним з найкращих друзів Шевченка, адже знав італійську. Запасний голкіпер Карло Кудічіні з тієї ж причини став приятелем. Згодом Андрій потоваришує з Браніславом Івановічем, бо з ним можна було спілкуватися російською.
Серія з трьох голів у трьох матчах, зіграних у парі з Дрогба, трішки підбадьорила Шевченка. Здавалося, що дует нарешті сформувався. Найбільше враження справив розгром Уотфорда, коли івуарієць оформив хет-трик і асистував Шеві. Втім, до січня 2007-го зв'язок між ними послабився. Дрогба не подобалося відношення українця.
«Я не бачу в Шевченка жодного бажання співпрацювати. Думаю, що він в статусі коштовного новачка хотів за будь-яку ціну виправдати свій трансфер, перетворити витрачені на нього гроші в забиті голи. Я люблю ділитися, але коли я щось даю, то хочу отримати щось натомість. Кожен би був у виграші, якби ми працювали по-справжньому в дуеті.
Я намагався зрозуміти його позицію та знайти пояснення. Ніколи не боявся конкуренції і не вважав Шевченка загрозою для себе. Розумію, що він потрапив у складну ситуацію, але на першому плані завжди має бути команда», – відверто ділився Дрогба.
Івуарієць в певному сенсі був частиною проблем Андрія, вважає Обі Мікел. «Дідьє завжди любив виклики. Він з нетерпінням чекав складних і відповідальних матчів, щоб показати себе. Те саме трапилося, коли прийшов Шева. Дрогба намагався грати ще краще, вивести свій футбол на принципово новий рівень, щоб показати собі і всім, хто у команді головний», – розповідає Обі Мікел.
«Але я бачив, як Дрогба намагався допомогти Шеві на тренуваннях. Після завершення загальних занять вони вдвох працювали над ударами. І Лампард з ними», – додає Джон.
Одним божественним ударом лівою Шевченко шокував трибуни Вайт Харт Лейн і нагадав, чому його вважали найкращим форвардом світу. Вболівальники Челсі, які в той вечір відвідали виїзний матч Кубка Англії проти Тоттенхема, поверталися додому з думкою, що вже цей один гол вартий космічних грошей, заплачених за українця.
Роздягальня Челсі також була в захопленні. «У нас всіх на думці було одне – ось це Шевченко, якого ми так довго чекали. То був грандіозний удар. Ми сподівалися, що це стане початком чогось великого, поворотним моментом у кар'єрі Шеви. Сподівалися, що топ-форвард повернеться.
Але марно – Шева вже ніколи не був таким, як у Мілані. Річ не в тім, що він не забивав. Челсі намагався знову розпалити в ньому іскру. Кожен старався якось допомогти. Але я думаю, що він просто прийшов не в той час. Йому вже було під 30, а в такому віці кар'єра кожного футболіста йде на спад», – аналізує Обі Мікел.
Британська преса роздувала чутки, що слабкі виступи Шевченка спричинили натягнуті стосунки між Моурінью та Абрамовичем. Тренер не боявся регулярно залишати українця в запасі, а на одній з прес-конференцій вирішив не називати Андрія серед недоторканих гравців команди. Ніби слабкої гри Шевченка було недостатньо – одне з джерел запевняє, що португальського коуча дратували футболісти, які мали близькі стосунки з Абрамовичем.
«Так, ходили такі чутки, але я нічого подібного не бачив. Моурінью та Шевченко час від часу по-хорошому розмовляли. Не помічав якогось напруження між ними. Можливо, вони все з'ясовували тет-а-тет. Команда бачила лише те, що Моурінью на тренуваннях намагався допомогти Шеві вдосконалитися, а той слухняно все виконував.
Андрій був дуже дисциплінованим. Очі в землю – і працювати. Нічого дивного, у Мілані він звик віддавати всі сили. На тренування приїжджав рано, викладався на повну. Ніколи не скаржився, ніколи нікого не поливав багном, ніколи не обговорював партнерів за спинами.
Він не виглядав нещасним і дратівливим. Якщо на вихідних його не випустили на поле, наступного дня Шева тренувався ще наполегливіше. Професіонал з великої букви. Я був молодим і багато чому навчився, спостерігаючи за тим, як він давав раду своїм проблемам», – зізнається Обі Мікел.
Шевченко вийшов у стартовому складі на переможний фінал Кубка ліги проти Арсенала, але через травму пропустив фінал Кубка Англії на оновленому Вемблі, в якому Дрогба елегантним дотиком забезпечив перемогу над Манчестер Юнайтед. Також українець не зіграв у матчі-відповіді півфіналу Ліги чемпіонів проти Ліверпуля та пропустив вирішальну битву з МЮ за перемогу в АПЛ.
Влітку крига між Моурінью та Абрамовичем трішки скресла, хоч Жозе й хотів кращого підсилення атаки, ніж безкоштовний Клаудіо Пісарро, щоб створити конкуренцію Шевченку. Однак відлига тривала не довго. Челсі запросив колишнього британського олімпійського чемпіона Даррена Кемпбелла попрацювати з Андрієм над ривками. Абрамович хотів перепробувати все можливе, щоб розкочегарити Шеву, а Моурінью вважав такі кроки зайвими.
Тим часом українець так і не влився у колектив Челсі. Він переїхав у елітний район Вентворт, де його будинок виходив на поле для гольфу. Новий спорт неабияк зацікавив. «Він щодня носив з собою одяг для гольфу. Поки я повертався з тренування, він вже тримав напоготові гольфове спорядження та готовий був грати у Вентворті.
Я не кажу, що Шева був одинаком. І аж ніяк не стверджую, що Челсі був у нього в тіні сім'ї чи гольфу. На тренуваннях він працював по максимуму. Коли я опинявся в оточенні Шеви, він завжди приділяв мені час і був дуже привітним», – розповідає колишній хавбек Челсі Стів Сідвелл.
Моурінью звільнили після нічиєї з Русенборгом в Лізі чемпіонів через місяць після старту нового сезону. За іронією долі в тому матчі забив Шевченко. Після відходу португальського тренера, Кемпбелла почали ще активніше залучати до роботи з Андрієм. Партнери помічали, що це йде на користь українцю.
Кемпбелл тоді розповідав: «Під керівництвом Моурінью Шевченко не міг робити те, що йому дозволяли в Мілані. Там у нього був тренер з бігу, який серйозно допомагав. Я намагаюся покращити його форму. Здається, виходить. Мова про стартовий ривок на 30 ярдів – зараз Шева додав у цьому. Він почувається краще, може грати різкіше».
На чолі команди опинився вірний ставленик Абрамовича Аврам Грант, однак до кінця другого сезону нічого кардинально не змінилося. Знову ж таки були сплески, але навіть яскравий грудневий дубль у ворота Астон Вілли в підсумку затьмарила травма спини, якої Шева зазнав у тому ж матчі. Декілька місяців пішло на відновлення, а ще потрібна була операція на грижі.
Влітку 2008-го він зізнавався італійській пресі, що перебуває в формі «максимум на 40%». Українець непокоївся, задумувався про те, щоб покинути Челсі. Клуб не стояв на місці та придбав на початку року Ніколя Анелька з Болтона за 15 мільйонів фунтів. І зв'язка новачка з Дрогба виглядала значно ефективнішою.
У послугах Шевченка мало хто був зацікавлений, особливо враховуючи його велику зарплату. Мілан прийшов на допомогу, але взяв Андрія лише в оренду. До того ж Челсі продовжував виплачувати йому частину зарплатні. Через рік Шеву безкоштовно відпустили в Динамо.
Нікого не здивувало, що власник Челсі дозволив українцю так спокійно покинути клуб. «Абрамович миттєво погодився. Я все йому пояснив. Він зрозумів, що причина не в клубі, партнерах чи тренері. Причина в мені самому – тільки таким способом я міг би повернутися на свій рівень», – казав Шевченко.
Замість того, що стати лідером Челсі, Шеву залишив Лондон всього лиш з 22 голами у 77 матчах. Фінал Кубка ліги-2007 так і залишився єдиним фіналом, в якому він зіграв за «синіх».
*****
Попри все, Шевченко зберігає дуже тісний зв'язок з Челсі. Стамфорд Брідж не навіває на нього смуток – Андрій продовжує регулярно відвідувати домашні матчі команди. Дружба з Абрамовичем триває. Раніше Шева часто сидів в одному боксі з власником Челсі, а тепер його помічають поряд з виконавчим директором клубу Маріною Грановською.
Шевченко зараз поступово формує собі репутацію хорошого тренера. У 2016-му його призначили наставником збірної України. За роботу з «синьо-жовтими» Шева отримує чимало компліментів, адже вивів свою збірну на Євро-2020.
Втім, 43-річний українець своїм домом все одно вважає Вентворт, а в грудні зізнався, що його син Крістіан відвідує академію Челсі. Очевидно, що в Челсі до нього дуже тепло ставляться та не мають жодних образ, а сам Шева значно впевненіше розмовляє англійською.
Зважаючи на сильний зв'язок з колишнім клубом, Андрій цілком може претендувати на тренерський місток у Челсі. Аналітик збірної України Андреа Мальдера нещодавно заявив, що Шевченко сподівається в майбутньому очолити клуб Серії А чи АПЛ.
Шевченко не став легендою Челсі в ролі футболіста, однак, можливо, найкращу главу їхнього роману ще не написано...
Оригінал статті на сайті The Athletic
Переклад і адаптація – Роман Саврій, «Футбол 24»
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
