«Мене врятував Андерлехт»
Одного року у Вищій лізі йому вистачило, щоб привернути увагу лідерів українського чемпіонату і не тільки. Виступаючи за тернопільську Ниву, 18-річний Ящук закінчив сезон 1995/96 із 10-ма голами. Найкращим бомбардиром тієї першості став Тімерлан Гусейнов, дотягнутися до досвідченого «морського вовка» з Одеси було нереально ще й тому, що Олег зазнав важкої травми на екваторі турніру. Але гра тернопільського вундеркінда не залишала сумнівів – на горизонті з’явився ще один талант.
«У 1995 році я порвав пахові кільця. Травма, як відомо, більш ніж серйозна, – розповідав мені Ящук в інтерв’ю. – Необхідне було термінове хірургічне втручання, а тернопільська Нива, кольори якої я захищав, не могла знайти на це грошей. Справжнім моїм рятівником виявився бельгійський Андерлехт, який запропонував вигідний контракт і ще й пообіцяв організувати мені операцію. Тож я не вагався ні секунди. До речі, у той період мав запрошення від Динамо, Шахтаря і Карпат. Не шкодую, що обрав Бельгію».
«Спершу все давалося дуже важко, – продовжує Ящук. – Особливо був відчутний мовний бар’єр. Усі довкола говорять французькою, а ти й двох слів докупи не можеш зв’язати. Через те щиро шкодував, що в школі, коли була така можливість, не вивчав французької. Вона мені не подобалася, тож студіював із підручників англійську. Як бачите, життя покепкувало з мене. Довелося розпочинати вивчення мови Бальзака з нуля.
Але я любив футбол, тож на шляху до нього долав усі перешкоди. За десять років, що провів у Андерлехті, назбиралося чимало приємних спогадів. У Лізі чемпіонів зіграв проти таких команд, як Реал, Рома, Манчестер Юнайтед».
Разом із брюссельським клубом Ящук здобув чотири чемпіонські титули та два Суперкубки Бельгії. У своєму найрезультативнішому сезоні за Андерлехт (1998/99) відзначився 11 разів. Тобто, забивав небагато. Причина – хронічні травми, які у 2002-03 роках узагалі залишили українця без ігрової практики. Проте він знаходив у собі сили і щоразу повертався.
«Так добре, як у казці»
Влітку 2007-го Ящук, якому йшов 31-й рік, став гравцем скромного Серкль Брюгге. Здавалося б, «збитий льотчик» у лавах аутсайдера – чого від них чекати, окрім боротьби за виживання. Проте дуже швидко андердоги спромоглися на гучну сенсацію: Серкль завершив перше коло на третьому місці, а українець із 8-ма голами вибився на топ-позицію бомбардирського заліку.
«Напевно, недооцінка дається взнаки, – пояснював Ящук автору цих рядків під час інтерв’ю у січні 2008-го. – Серкль Брюгге – справжнісінька темна конячка, а з такими завжди грати важко. Не так давно команду очолив молодий, але дуже амбітний тренер Глен де Бук. Пам’ятаю його ще гравцем. На полі де Бук відзначався непоступливістю та самовіддачею. Він хоче усім довести, що тренер з нього такий же класний, як і футболіст. Та й колектив гравців підібрався на славу. Гучних імен тут немає, зате міцний сплав молодості й досвіду приносить щедрі плоди.
Велику роль відіграє ще й те, що переважна більшість футболістів Серкля – бельгійці, тому розуміються з півслова. Легіонерів, до яких належить і Сергій Серебренніков, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Фахівці, уболівальники, преса просто у захваті від наших результатів. Ми вчинили справжнісінький фурор».
Друга молодість?
«Так, справді, сьогодні у мене відкрилося друге дихання, – погоджується Ящук. – Та й травми, дякувати Богові, не докучають, як це було раніше. Все так добре, як у казці. Проте я на цьому не зациклююсь. Хочу лишень, щоб ця казка тривала якомога довше. До речі, маю всі шанси стати найкращим бомбардиром чемпіонату. Від форварда Руселаре, в активі якого десять м’ячів, відстаю лише на два голи.
Однак про титул найрезультативнішого голеадора не мрію. Інтереси команди ставлю вище за особисті. Хто його зна. Можливо, успіхи Серкля й справді залежатимуть від моєї влучності».
Успішний виступ Серкль Брюгге у першому колі сезону 2007/08 став несподіванкою навіть для самого клубу. «Перед стартом сезону боси встановили планку – дев’яте місце, – зізнався Олег. – Та своєю грою ми довели, що спроможні боротися за значно вищі позиції. Нині Серкль Брюгге комфортно почувається на третій сходинці, тож дуже не хочеться комусь поступатися нагрітим місцем. Поборемось із сміливцями, які кинуть нам виклик. Не будемо забувати, що в мого клубу найгрізніша атака в чемпіонаті. Насторожує хіба що убогий бюджет клубу. За міцністю фінансових тилів Серкль один із найгірших в лізі».
До слова, восени 2007-го Ящук вперше зіграв проти рідного Андерлехта. Чесно визнає – перехвилювався і «перегорів»: «Це був незабутній матч! Брюссельці завітали до нас в 11-му турі. На трибунах, уперше з 1982 року, зібралася 20-тисячна аудиторія, що додало нам снаги. За Серкль Брюгге вболіває небагато містян, більшість віддала серце титулованому Брюгге. Але своєю грою ми повернули глядачів на стадіон. На жаль, я добряче «перегорів» перед поєдинком, тож на полі мені мало що вдавалося. Зате на все життя залишаться приємні спогади про те, як уболівальники Андерлехта впродовж усього матчу скандували моє ім’я. Виявляється, не забули… А гра тоді закінчилася бойовою нічиєю – 0:0».
Запасу міцності не вистачило, щоб втримати призове місце, але його виявилося достатньо для підсумкової четвертої сходинки. Вище від Серкль Брюгге у чемпіонаті Бельгії 2007/08 фінішували лише Стандард, Андерлехт і Брюгге. Ящук закінчив сезон із 10-ма м’ячами і пропустив поперед себе цілу групу бомбардирів, серед яких виділявся Дьємерсі Мбокані (Стандард) із 15-ма голами. У Динамо конголезець переїде аж через 5 років.
Пиво із Серебренніковим
«Нині з цим усе гаразд. От коли тільки перебрався в Андерлехт, то було несолодко, – відповідає Ящук на моє запитання, чи почувається у Бельгії чужинцем. – У той час Україна для бельгійців була дуже загадковою. Проте пізніше київське Динамо та Андрій Шевченко добряче «пропіарили» нашу державу в Західній Європі. Мені ж вдалося прижитись у Бельгії, опанував французьку, звик до тутешніх людей, але все одно в душі залишаюся українцем».
«Навіть незважаючи на те, що ваші дружина і діти – бельгійці?» – перепитую Олега. «Ну і що? – парирує він. – Я теж уже маю бельгійський паспорт. Для коханої Мюрель я рідна людина і, можна сказати, співвітчизник. Разом виховуємо двох донечок – семи та чотирьох рочків (станом на 2008 рік, – Футбол 24). Старша – Аделін – робить перші кроки у тенісі та танцях. А от дружина займається улюбленою справою – навчає дітей молодшого шкільного віку.
Смачно готує кулінарні витвори бельгійської кухні. Правда, українські страви їй поки що не під силу. Але борщ та вареники час від часу куштую. У Бельгії з цим проблем нема, у магазині можна купити все, що заманеться».
З 2002 року у Бельгії виступав екс-форвард Динамо Сергій Серебренніков – Брюгге, Шарлеруа, а потім і Серкль Брюгге. «Ми друзі-нерозлийвода! – радів Ящук. – І на футбольному полі, і за його межами намагаємось допомагати один одному. Відпочиваємо також разом. Коли з’являється вільна хвилинка, п’ємо пиво, граємо в теніс або рибалимо… Тихе полювання нам до душі».
І все ж наприкінці розмови Олег Ящук зізнається: «Мене мучить ностальгія за краєм, де минуло дитинство та юність. У рідне місто Ланівці, що на Тернопільщині, приїжджаю щороку, одразу по закінченні сезону. Тут мешкають сестра, бабуся, чимало друзів. Батьки вже давненько переїхали до мене у Бельгію. Дуже хочу, щоб тернопільський футбол вийшов із кризи. На цій землі просто феноменальні вболівальники і непересічні футбольні таланти, але що вдієш, коли немає грошей?».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
