Володимир Безсонов. Обрані цитати

- «Публічність мене втомлює. Вона відбирає багато життєвої енергії»;

- «Так, Лобановському дорікали, що в моїй особі він убив великого форварда... На що я відповів: Якщо я можу бути корисним на будь-якому місці, значить, моя майстерність вища, ніж у того, хто здатний робити щось одне. Тому у нас з Васильовичем була домовленість: де треба, там і буду грати...»;

- «Хокей мені, дійсно, подобався більше, ніж футбол. Тому що це більш динамічний вид спорту»;

- «Я до своїх травм ставлюся спокійно і нормально. Нікуди від них не дінешся. Якщо у спортсмена нічого не болить, значить, він не спортсмен»;

- «Футбол - колективний вид спорту. Якщо одні попливуть в одну сторону, інші - в іншу, а треті взагалі будуть на березі сидіти - нічого не вийде»;

- «Ось і зараз я кажу гравцям, що глобальна травма у футболі - це перелом. Причому, бажано відкритий, щоб я бачив. А від гри звільняє тільки довідка з моргу»;

- «Я сказав футболістам: все, що зараз з нами відбувається, нагадує дірявий човен. Вода в нього заливається, ми зупинилися і починаємо її вичерпувати. Просунулися трохи вперед - вода знову залилася, знову ми зупинилися. Так давайте вже законопатимо цю дірку! А потім вже сядемо за весла і попливемо до потрібного берега. Навіщо нам весь час вІичерпувати з човна воду?»;

- «Ставив питання, як стати мудрим за 1 секунду. Відкрий очі! І все. Цього достатньо. Якщо людина не чує і не бачить того, що їй говорять - вона живе у вчорашньому дні»;

- «Повторити Лобановського вже неможливо. Так, я багато беру з його досвіду, але час рухається вперед. Візьміть легкоатлетів - вони постійно б'ють рекорди швидкості. Але основа всього - внутрішня сила. І гравців я намагаюся підбирати в залежності від того, що у них всередині»;

- «Якщо ти вийшов на поле - грай. У бою температуру не міряють. А якщо говориш, що болить щось, так краще йди звідси. Сядь на лавці і сиди там, сопи в дві дірочки. Футболісти зараз не відпрацьовують ті зарплати, які отримують»;

- «Десь у 30-ть років стали з’являтися думки - непогано б попрацювати тренером. Хоча я знав, що це непроста і невдячна праця. Ти вчиш людей футболу, а потім стаєш винуватим, і тебе звільняють. Немає зараз хороших українських футболістів. Особисто я вніс би їх до Червоної книги, як вимираючий вид»;

- «Лідер дубля в основному складі стає підношувачем снарядів. Він не знає, за рахунок чого можна досягати результату, не усвідомлює своїх дій. Але такі гравці завжди повинні бути поруч. Час рухається, і ми повинні йти разом з ним»;

- «Судити треба за результатом, а в футболі я досяг всього, чого хотів. Величезне спасибі хлопцям, які допомогли мені це зробити, - один я б нічого не зміг. Всі перемоги - на рахунку колективу, і природно, я особливо вдячний Валерію Васильовичу...»;

- «База набридала особливо, але, якщо вже ти підпорядкував себе професійному спорту, повинен віддати йому все. Ну який сенс нити: хочу до дружини, скучив за домом, давно не бачив дітей? Робота є робота»;

- «Як на мене, будь-якого суперника треба поважати: я виходив на поле перемагати і виконувати установку тренера. Я віддавав всі сили незалежно від того, хто противник - «Кайрат», «Спартак» або збірна Франції...»;

- «Будь-яке навантаження вимагає завзятості і терпіння. Потрібно відкласти в голові, що ти повинен готувати себе до перемоги. Щоб виграти, треба себе добре налаштувати. Якщо ж з'являється думка, як би зіскочити, потім буде ще важче»;

- «Деякі грішать на суддівство, тільки давайте розберемося в собі: як граємо, як готуємо хлопців, як до футболу ставимося? Суддя не там свиснув? Вибачте, він теж жива людина, але не суддя забиває - це роблять гравці...»;

- «Футболісти стали дуже крихкими, їм тільки дай привід, щоб повалятися на травичці. Варто на футболіста наступити, як він відразу падає, кричить немов поранений, а через хвилину повертається як ні в чому не бувало. Сьогоднішнє покоління падає і не встає. Ми ж не падали - але кожен раз вставали!»;

- «Я вважаю, кожен футболіст повинен відповідати ринковій вартості. Так нехай він хоч мільярд отримує, не варто лізти йому до кишені! Але справа в тому, що я не бачу тієї віддачі, яку він зобов'язаний дати при такій зарплаті. Його ж ніхто силою не тягнув в цю професію. Він сам її вибрав. Будь професіоналом і віддавай усього себе улюбленій справі»;

- «А тут ще й тренери люблять повторювати, мовляв, моя команда билася. Або ми добре боролися. Ви що, на ринг або татам вийшли? Коли ви грати будете? Я чекаю гри, а вони борються. З ким, навіщо? Насолоджуйтесь футболом, а не мучтеся!»;

- «Я вже говорив і ще раз повторюю: все мої мрії збулися. Це що стосується футболу. У сімейному житті теж: у мене прекрасна дружина, чудові діти, є квартира, машина. Ні, чесне слово, гріх скаржитися...»;

- «Ми живемо тут і зараз, а не вчора або завтра. Ну ось виходиш на футбольне поле, так живи і вмирай. Може, навіть в буквальному сенсі. Не знаєш, як вмирати - не вмієш жити»;