- Микито, ви дебютували за першу команду «Динамо» в рамках матчу групового етапу Ліги Європи проти «Ріу Аве», а в чемпіонаті України - проти донецького «Шахтаря». Який із цих матчів більше запам'ятався?
- Не можу виділити якийсь матч. Ці два поєдинки мені запам'яталися, оскільки були моїми першими офіційними в єврокубках і чемпіонаті України. Тому обидва матчі дуже важливі для мене і, що важливо, переможні.
- Як ви провели Великдень?
- Через ситуацію, що склалася, ми не ходили до церкви, а в іншому провели як зазвичай - вдома в колі сім'ї.
- Наскільки регулярно під час карантину відбувається спілкування з тренерським штабом команди?
- Нам дозволено приїжджати на базу по кілька чоловіків і проводити роботу. Хтось із тренерського складу постійно присутній на базі та стежить за нашими тренуваннями. Ми виходимо на поле, виконуємо роботу, спілкуємося з тренером і роз'їжджаємося по домівках.
- Чи вдалося вже повністю відновитися після травми?
- Так, почуваюся добре, уже відновився після важкої травми. Єдине, немає ігрового тонусу, адже перед карантином я встиг тільки зіграти 30 хвилин за дублюючий склад. А після карантину вже почну виконувати однаковий з усіма обсяг роботи.
- З ким із партнерів по команді ви найбільше спілкуєтеся за межами поля? Як переступаєте через конкуренцію за місце в складі, щоб залишатися з одноклубниками в хороших відносинах?
- У команді я добре спілкуюся з усіма. Більш тісно - з Бущаном, ми з ним живемо в одній кімнаті на базі, з Миколенком, Шапаренком, Сидорчуком, Буяльським. А що стосується конкуренції, то це залежить від кожної людини. Конкуренція не повинна впливати на спілкування, ми всі робимо одну справу та повинні залишатися порядними людьми.
- Кого ви вважали своїм кумиром, коли тільки починали займатися футболом, і хто є улюбленим футболістом зараз?
- Коли був молодшим, мені дуже подобалися Карлос Пуйоль і Джон Террі. Але, на жаль, вони кар'єру вже закінчили, а нових кумирів у мене немає.
- Чи намагаєтеся щось запозичити у провідних центральних захисників світу?
- Звичайно, дивлюся, як футболісти діють на моїй позиції, які рішення приймають на полі. Намагаюся щось «підглянути» для себе, якщо це гідно.
- Чи змінилася роль центрального захисника в зв'язку з еволюцією футболу за останні 5-7 років, які ви виступаєте на професійному рівні?
- Так, футбол розвивається. Мене на дитячому рівні не навчали того, що зараз потрібно від центрального захисника, раніше на це не звертали такої уваги. У мене було завдання відібрати м'яч і віддати ближньому гравцеві - опорному або крайнім захисникам. А зараз від центральних захисників також вимагається починати атаки, мати хороший перший пас, хорошу довгу передачу. Це дуже важливо і на цьому зараз акцентується увага.
- Чи складно було перебудуватися на сучасні тренди, коли голкіпера використовують майже як центрального захисника, який розігрує м'яч на своїй половині поля?
- Так, з воротарями така ж історія. Тільки відносно недавно почали вимагати від голкіперів, щоб вони розігрували м'яч ногами. Ми намагаємося вдосконалюватися, і, звичайно, це добре, коли позаду тебе є воротар, який вміє грати ногами, і ти можеш віддати йому передачу, іноді навіть незручну, і бути впевненим, що він добре зіграє.
- Можете оцінити перспективи свого партнера по команді Дениса Попова? Чи комфортно було б вам грати з ним у парі?
- Напевно, для команди було б краще мати в парі правоногого та лівоногого захисників. А що стосується Дениса, то він все показує своєю грою, він добре влився в команду, проявив себе та забивав важливі м'ячі.
- У «Динамо» відбулася зміна поколінь, 25-річні гравці вже вважаються ближчими до ветеранів команди. Чи відчувається тиск через те, що ви більш досвідчений футболіст на тлі молодих гравців?
- Тиску як такого немає. Зрозуміло, що я стаю старшим і повинен бути більш спокійним і впевненим у собі, допомагати та підказувати молоді.
- Під керівництвом якого з відомих іноземних тренерів хотілося б пограти?
- Під керівництвом Гвардіоли та Клоппа. Думаю, це два найсильніших тренера на даний момент.
- У кого з тренерів були найважчі збори в плані фізичної роботи?
- Мені здається, в плані фізики були складними останні наші зимові збори. Через травму я їх пропустив, тренувався індивідуально, але з розмов із хлопцями - це так.
- Який потенціал у нинішньої команди «Динамо»?
- Знаю точно, що наша команда здатна на більше, ніж є на даний момент.
- Чи підтримуєте ви стосунки з ультрас і рядовими уболівальниками «Динамо»?
- Звичайно, вболівальники - це дуже важливо для футболу. Ультрас роблять гарні банери та створюють атмосферу на трибунах. Це важливо для нас. Спілкування у нас є, можливо, не так багато, як хотілося б, але думаю, буде краще.
- Який матч у футболці збірної України запам'ятався найбільше?
- У мене їх не так багато було (усміхається). Думаю, найбільше запам'ятався мій дебютний матч за національну команду (товариська гра проти Марокко. - Прим. ред.).
- Що навчилися робити під час карантину, на що раніше не вистачало часу?
- Я почав більше займатися домашніми справами. Також, думаю, завдяки карантину люди навчаться уважніше ставитися до власної гігієни - ми завжди повинні мити руки.
- Який у вас розпорядок дня на карантині?
- До 12-13 годин я тренуюся, а потім проводжу час вдома. Максимум можу прогулятися з собакою біля будинку, вийти в магазин і з'їздити до батьків. Так кожен день у мене і проходить.
- Як ставитеся до розширення чемпіонату України до 14 або 16 команд?
- Нам, футболістам, хотілося б, щоб команд було більше, щоб матчі проводилися в містах, де є інфраструктура, таких як Харків, Луцьк. Коли команд більше, ти їздиш по різних містах - це цікавіше. Окрім того, це свято для людей в регіонах. Головне, щоб клуби були готові до цього.
- Назвіть три головних правила для молодого футболіста, щоб стати професіоналом.
- Тренуватися, слухати старших і, звичайно, вчитися.
- Яка головна футбольна мрія у Микити Бурди?
- Потрібно ставити перед собою великі цілі. Мені хотілося б виграти такий великий трофей, як Ліга чемпіонів, а зі збірною - чемпіонат Європи або світу. Тоді я міг би сказати, що моя кар'єра вдалася.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
