Якось один з найуспішніших і шанованих тренерів Британії Білл Шенклі сказав - «Багато хто говорить, що футбол - це питання життя і смерті. Це повна нісенітниця. Футбол набагато важливіший». Звичайно, його слова не можна сприймати буквально, проте, в грі мільйонів часто трапляються трагедії, явища рідкісні, але не виключні, і футболісти вмирають прямо на полі. Після Другої світової війни в професійному футболі зафіксовано понад 60 випадків смерті гравців на полі.
Причому, з 2000-х років з'являється все більше подібних трагедій, можливо через навантаження і високу інтенсивність, не секрет, що темп гри помітно зростає. Більше 40 смертей гравців в професійному футболі можна нарахувати з 2000-го року.
З останніх випадків величезний резонанс викликала смерть 25-річного Пьермаріо Морозіні. У першому таймі на 31 хвилині виїзного матчу Серії B сезону 2011/12 «Ліворно» проти «Пескари» італійський гравець втратив свідомість, впав на газон і не зміг встати самостійно. Перед тим як втратити свідомість, він тричі безуспішно намагався піднятися на ноги. Доктор «Пескари» Андреа Де Блазі стверджував, що Пьермаріо помер прямо на стадіоні.
З 2016-му році камерунський хавбек «Динамо» Бухарест Патрік Екенг Екенг тільки вийшов на заміну в матчі чемпіонату Румунії, втратив свідомість, його доставили в лікарню, де гравець помер від кардіогенного шоку. Шейк Тьоте загинув в 2017-му в клубі «Бейцзін Ентерпрайзес» в чемпіонаті Китаю, правда, не в матчі, а на тренуванні він втратив свідомість, лікарі так і не змогли допомогти гравцеві. Всі ці смерті пов'язують з навантаженням на серце.
На превеликий жаль, подібна трагічна доля не оминула і Україну. Найбільш відома смерть воротаря Сергія Перхуна, одного з найперспективніших гравців свого покоління. У 2001-му році Перхун виступав за московський ЦСКА і в грі з «Анжи» зіткнувся з Будуном Будуновим, який також отримав серйозну травму. А ось 23-річний голкіпер помер від набряку мозку.
Менше ми знаємо про 17-річного футболіста київського «Арсеналу» Андрія Павицького. Юний гравець помер від вродженої вади серця, виступав він за футбольну команду «Арсенал-2». Спеціальна комісія Федерації футболу України розслідувала обставини смерті Павицького і з'ясувалося, що футболістові були протипоказані тренування в загальній групі. Лікар «Арсеналу» з невідомих причин проігнорував ці рекомендації, давши згоду на його участь в передсезонному зборі.
Андрій Павицький помер в Криму, де проходили збори, 29 лютого 2004 року. У контрольній грі футболіст раптово впав на поле, без будь-якого ігрового зіткнення. Головний тренер команди Віктор Іщенко відразу зупинив матч, а лікар і масажист команди спробували допомогти Павицькому. Негайно була викликана машина швидкої допомоги, але лікарям не вдалося врятувати життя футболіста.
Спеціальна експертна комісія прийшла до висновку, що причиною смерті гравця «Арсеналу» стала відсутність докладної інформації про стан здоров'я футболіста, відсутність належного контролю за планом індивідуальних тренувань з боку головного тренера Віктора Іщенка і лікаря команди, а також невиконання рекомендацій центру спортивної медицини.
Тут же необхідно згадати і смерть грузинського нападника київського «Арсеналу» в тому ж 2004-му році. Шалва Апхазава помер уві сні від серцевої недостатності, йому було всього 23 роки.
Це здається неймовірним, але був і третій загиблий гравець в футболці «Арсеналу». 19-річний Олег Гричак помер прямо на полі, граючи за молодіжний склад київських «канонірів». У лютому 2011-го клуб другої ліги «Єдність» (Плиски) зустрічався в контрольному поєдинку з молодіжним складом «Арсеналу». Гричак був захисником «Єдності», але в цьому матчі зіграв за «канонірів», оскільки перебував на перегляді в столичній команді. Олег увійшов в гру в другому таймі і встиг відбігати лише 13 хвилин, після чого йому раптово стало погано. Гричак помер, не приходячи до тями.
Ще один випадок смерті українського гравця стався в 2014-му році, Павло Ткаченко помер прямо під час тренувальних зборів, хоча до цього на здоров'я ніколи не скаржився. 17 січня тренування молодіжної команди ФК «Севастополь» закінчилося трагедією.
Тоді повідомлялося, що Павло ніколи не скаржився на здоров'я, не хворів, регулярно проходив поглиблене медобстеження. Нещастя сталося на території спорткомплексу «Скіф» у селі Новопавлівка (Бахчисарайський район), де хлопці тренувалися після зимової відпустки. Павло несподівано впав під час матчу. Незважаючи на всі зусилля лікарів, врятувати його не вдалося.
У молодого гравця знову ж виникли проблеми з серцем. У свої 16 років його часто викликали до юнацької збірної України. За «Севастополь» Павло Ткаченко грав з 2011 року.
Звичайно, не можна не згадати і про Андрія Баля, завжди самовідданого гравця і справжнього бійця. Легендарний захисник «Динамо» Київ уже завершив кар'єру футболіста, встиг попрацювати тренером, селекціонером і організатором, проте смерть наздогнала Баля саме на футбольному полі. У 2014-му Андрій Михайлович помер під час матчу ветеранських команд на стадіоні ім. Баннікова. Йому назавжди залишилося 56 років.
Смертність на полі різко зросла в 21-м столітті, оскільки від футболістів вимагають неймовірного, інтенсивність протистоянь зростає, ставки високі, і організм не завжди справляється з фізичними навантаженнями. Вважається, що гравець нормально відпрацював в матчі і виклався повністю, якщо пробіг не менше десяти кілометрів, плюс фізична боротьба і зіткнення, а також неймовірна нервова напруга. Часто команди грають через два дні на третій, майже немає часу на відновлення, а після карантину цього літа, швидше за все, футболісти змушені будуть грати в дуже щільному графіку, щоб завершити сезон 2019/20.
Однак не можна забувати, що можливості людського організму не безмежні, навіть у абсолютно здорової людини трапляються збої, наслідок цього трагічні смерті, а також травми і каліцтва. Травми гравців ще одна біда сучасного футболу, неможливо знайти хоч один приклад професійного футболіста, якого минула б така доля. Але це вже зовсім інша історія.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
