Якщо підсумовувати історію українського футболу часів Незалежності, то найбільш знаковою персоною на цьому тлі буде Андрій Шевченко. Нинішній головний тренер національної збірної України вже з юних років вирізнявся незвичайним талантом, а в неповні 22 роки вважався найкращим форвардом Європи. Ні до Шеви, ні після в українській історії київського «Динамо» не було гравця такого калібру. І це при тому, що за «біло-синіх» Андрій в перший (і головний) свій динамівський етап відіграв лише п'ять сезонів. Зараз можна лише здогадуватися і припускати, яких вершин досяг би Шевченко в «Динамо», якби він залишився в провідному клубі країни. Але він зважився на перехід в «Мілан», і саме в Італії пройшли його найкращі роки, а він став тим Шевченком, якого знають у всьому світі. Сьогодні ми згадаємо подробиці цього легендарного трансферу.
Як все починалося
Неабиякі футбольні здібності у Андрія легко проглядалися вже в юному віці. Хрестоматійний приклад - в далекому 1990 році в складі київського «Динамо» 14-річний Андрій Шевченко виграв міжнародний турнір в Британії імені знаменитого форварда «Ліверпуля» Раша, ставши найкращим бомбардиром того заходу, та ще й отримавши з рук самого Іана в якості подарунка футбольні бутси. Приблизно в ті ж роки Андрій побував і на міжнародному турнірі в Італії. Конкретно - в Мілані. За його словами, побачивши вперше в житті стадіон «Сан-Сіро», він не тільки кинув монетку на пам'ять в чашу стадіону, а й подумки поклявся, що повернеться на цю знамениту арену в якості гравця «россонері». Так і сталося надалі. Хоча могло і не статися. За багатьма причинами. Виділимо лише дві головні з них: складнощі становлення футболіста Шевченка (назвемо це так) і трохи пізніше - багатство вибору.
Після того, як Андрій Шевченко з другої команди «Динамо» був переведений в першу, почалося не тільки його стрімке професійне змужніння, а й з'явилася реальна можливість банально розтринькати свій талант. Зараз в такий поворот вже практично нереально повірити, проте в середині дев'яностих було саме так. Не вірите? Слово тодішньому динамівському тренеру Йожефу Сабо: «Талановитий футболіст, але псується страшно. Я вже стільки з ним розмовляв - як батько, як старший товариш. Вже і машину конфісковував, забирав все. Ну що ще робити? Не ночує вдома. Порушує режим. Звідси, можливо, і травми. Шевченко курив, і скільки мені коштувало сил, щоб його від цього відучити! Сказав: «Як тільки станеш знову курити, тебе в команді не буде». Скільки ми з ним розмовляли»...
Назвав тоді Йожеф Йожефович і одного з винуватців такої ситуації: «Леоненко в той час мав вплив. Він мав унікальну здатність взяти молоду людину і підім'яти під себе. Ось коли Шевченко був у другій команді, Леоненко з ним не вітався навіть. Як тільки з'явився в першій, він його посадив до себе в машину і повіз на базу».
Але ні «Леон», ні сигарети не завадили Андрію виблискувати в «Динамо» в 18-річному віці. У матчі групового турніру Ліги чемпіонів проти «Баварії», програного киянами 1:4, Шевченко став автором єдиного м'яча «біло-синіх». Та й взагалі, був єдиною світлою плямою тієї команди. Після гри з баварцями представники мюнхенського клубу пропонували президенту «Динамо» Григорію Суркісу серйозні гроші за Шевченка, але отримали категоричну відмову.
Далі більше. У наступному сезоні Шева став гравцем основи «Динамо». Він уже освоївся в команді, став своїм. У дев'ятнадцять-то років. Освоївся і на міжнародній арені. Відклалися в пам'яті його голи данському «Ольборгу» і не по роках зріла гра на Кубку чемпіонів Співдружності в Москві. «Спартак» Романцева і «Аланія» Газзаєва дуже хотіли купити нашого хлопчика, але «Динамо» навіть слухати не хотіло: не той масштаб.
І правда: в «Динамо» повертався Валерій Лобановський.
Становлення
З поверненням Валерія Васильовича в рідну команду додали абсолютно всі футболісти. Але більше всіх, напевно, саме Шевченко. Метр, на відміну від Сабо, зміг достукатися до Андрія. Головного подразника - Леоненка - швидко прибрали з першої команди. Лобановський почав робити ставку в атаці саме на Шеву. І не прогадав.
У 1997 році, в 21 рік, про Андрія Шевченка на повний голос говорила вся футбольна Європа. Його «Динамо» геройствовало в Лізі чемпіонів, а після незабутньої «спарки» з «Барселоною» кращі клуби континенту почали полювання за висхідною зіркою. Уже тоді, восени 1997-го, з'явився перший інтерес «Мілана». Пам'ятається, в одній з наших газет «підірвали» інформацію, що міланський клуб готовий купити нападника «Динамо» і збірної України Андрія Шевченка за 17 мільйонів доларів. Григорій Суркіс відреагував оперативно: назвав це повідомлення чутками, додавши, що відпускати Шевченка не збирається.
Але це вже були не чутки. Міланський суперклуб вже тоді серйозно зацікавився швидким і забивним нападником киян. У виїзній грі «Динамо» проти «Барси» дії Шеви «сканували» селекціонери багатьох континентальних грандів. І «Мілана» в тому числі. Через багато років став надбанням «громадськості» звіт одного з тренерів «Мілана» Гальбьяті, який стежив на «Камп Ноу» саме за Андрієм.
Ось що написав тоді прозорливий італієць: «Шевченко дуже сильний фізично. Швидкий. Моторний в дриблінгу, класно працює з м'ячем. Володіє хорошим ударом з обох ніг. Вміє забивати голи, сильний у грі головою. Може зіграти в атаці на декількох позиціях. Наприклад, відтягнутого форварда. Незважаючи на його юний вік, я був вражений тим, як легко йому все вдається. Він розвивається як гравець. Він футболіст нового типу. Буде шкода, якщо він перейде в якусь іншу команду».
На тому знаменитому матчі за діями Андрія спостерігали і більш високопоставлені функціонери «червоно-чорних». Зокрема, спортивний директор міланського клубу Арієдо Брайда. До речі, ця людина з «Мілана» - перший, з ким познайомився Андрій. В цьому ж році Брайда прилітав до Києва, щоб особисто подивитися в справі Шевченка. Подивився. І не тільки подивився, але і після матчу обмінявся люб'язностями. Подейкують, що Брайда подарував Андрію футболку «Мілана». І пообіцяв трохи пізніше поговорити більш докладно.
Переговори
З 1997-го почалися конкретні довгограючі переговори «Мілана» і «Динамо» з приводу переходу Андрія Шевченка. Те, що цього форварда потрібно обов'язково купувати, наполягав і тодішній тренер «Мілана» Дзаккероні. Ось що недавно згадав «Дзак» про інтерес «россонері» до українця: «Шевченко був на радарі «Мілана» задовго до свого переходу в 1999 році. Ініціатива надходила ще від мого попередника Фабіо Капелло. Вони вели його. У якийсь момент Сільвіо Берлусконі подзвонив мені і сказав, щоб я їхав на «Уемблі» дивитися матч «Арсеналу» з київським «Динамо». Саме тому, що там грав Шевченко. Сільвіо попросив мене після зустрічі зробити висновок, чи потрібен Шевченко для «Мілана». Я відправився в Лондон на особистому літаку Берлусконі разом зі своїм помічником Стефано Агресті. На зворотному шляху в літаку я склав звіт і написав: «Абсолютно необхідно придбати».
Брайда і «перший після Бога» Адріано Галліані довго «обхожували» Суркіса. Динамівський президент очікувано не хотів відпускати свого головного «діаманта», але незабаром зрозумів, що не відпустити не вийде, адже з Андрієм «покупці» працювали і безпосередньо, обіцяючи, як і прийнято в подібних випадках, золоті гори. Зокрема, Андрієм міцно займався тодішній селекціонер «Мілану», а нинішній гендир «Динамо» Резо Чохонелідзе. Тому в ситуації, що склалася, для Григорія Михайловича було головне - не продешевити.
Що ж стосується італійців, то перед ними було два завдання: збити ціну і не допустити появи на авансцені інших серйозних покупців. Зокрема, «Манчестер Юнайтед», який теж прицінювався до українця.
За великим рахунком, не в накладі залишилися і продавці, і покупці. Хоча, якщо судити з сьогоднішніх позицій, то більше виграли, все-таки, міланці, які здобули для себе, як незабаром з'ясувалося, кращого нападника світу.
Фінал
Питання з грошима було вирішено вже в 1998 році. Саме тоді, а не влітку 1999-го, були підписані всі необхідні папери між «Міланом» і «Динамо» з приводу переходу Андрія Шевченка. Сторони домовилися, що Шева приєднається до своєї нової команди після того, як «Динамо» вилетить з єврокубків в сезоні 1998/1999. До сих пір не підтвердженою залишається легенда, згідно з якою президент «Мілана» Сільвіо Берлусконі, почувши від свого динамівського колеги суму в 25 мільйонів доларів (що дорівнювала 41 мільярду італійських лір), написав на серветці: «Ви хочете мене розорити»?
Так це було чи ні, але зараз очевидно - «Мілан» купив Шевченка якщо і не дешево, то в жодному разі не переплативши. У 1999 році, після феєричного виходу «Динамо» до півфіналу Ліги чемпіонів, «Ювентус», «Парма» і «Манчестер Юнайтед» були готові викласти значно більше за динамівського самородка. Але поїзд уже пішов. Адже не дарма «Мілан» ще в грудні 1998-го провів для Шеви ретельне медобстеження на своїй заміській базі, а фото усміхненого Андрія затишно розмістилося на обкладинці клубного журналу «Мілана».
Футбольній публіці в якості гравця «Мілана» Андрій Шевченко був представлений 1 липня 1999 року. Український футболіст підписав з міланським клубом контракт на п'ять років з окладом один мільйон сто тисяч доларів на рік. Ось так і збулася дитяча мрія Андрія Шевченка.
Збулася і мрія «Мілана», адже з приходом Шеви знаменитий клуб знайшов на довгі сім років справжнього грізного форварда, який дотягнувся до небес і лише трохи не дотягнув до того, щоб відібрати у легендарного Нордаля лаври найкращого нападника «Мілана» всіх часів.
Напевно б відібрав, якби залишався на «Сан-Сіро» і далі. Але в травні 2006-го Андрій, буквально ковтаючи сльози, видавив з себе, що покидає «Мілан» заради «Челсі».
Велика кар'єра підійшла до кінця. У Лондоні Шева не заграв. І швидко це зрозумів. Він усвідомив, що не можна було піддаватися пориву, емоціям, не можна було, «щоб англійська мова виявилася сильнішою за італійську». Через два роки Андрій спробував повернутися в «Мілан».
Але це був уже не той Шева. Та й «Мілан» виявився іншим. Чужим і не таким красивим, як в 1999-му...
Валерій ВАСИЛЕНКО
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
