Треба розпочати з того, що у 2018-у році на крісло президента УПЛ претендувала лише одна особа – Томас Грімм. Володимир Генінсон, який до того обіймав цю посаду, заявив, що балотуватися не буде. Незадовго до виборів, які були призначені на шосте квітня 2018-го року, з'явилася інформація про те, що кандидатом може стати Джо Палмер – колишній директор «Шахтаря» зі стратегічного розвитку. Втім, офіційно англієць так і не був зареєстрований. Швейцарець, очевидно, влаштовував усі активні та зацікавлені сторони.
Томас Грімм раніше очолював швейцарську лігу, а потім був пов'язаний контрактом з ФФУ як юридичний консультант щодо підготовки української національної команди до Євро-2016. Томаса Грімма на посаду президента УПЛ висунула «Олександрія», а відкрито і не завуальовано швейцарця критикували лише представники табору, що опонує. Тобто, команди з іншого «пулу».
Наприклад, Ігор Суркіс, президент «Динамо», в інтерв'ю, датованому квітнем 2020-го року, заявив, що Томас Грімм мав бажання щось змінити, але не зумів об'єднати всі клуби навколо однієї цілі, ні разу за два роки не зібравши в одному кабінеті всіх президентів клубів. Також Ігор Михайлович додав, що швейцарець не до кінця розумів реалії українського футболу: »Потрібно, перш за все, розуміти, що наш футбол не працює так, як західний футбол, де кожен матч приносить клубам певні дивіденди, доходи. Від продажу атрибутики, квитків. Ви ж прекрасно розумієте, що наш футбол дотаційний». Суркіс не виступає проти того, аби УПЛ спрямовувала свою роботу на заробіток. Однак цю складову сприймає як доповнення до чогось іншого, до якихось прогресивних ідей.
«Я вважаю, що якщо буде людина з цікавими ідеями та думками, то я, наприклад, на таку [зібрану президентом УПЛ – примітка] нараду прийду. І думаю, що інші президенти із задоволенням прийдуть на таку нараду, щоб наш футбол став цікавішим і приносив якийсь прибуток».
Ігор Суркіс
У Сергія Палкіна – трохи інша риторика. Генеральний директор «Шахтаря» і під час каденції Томаса Грімма, і вже після неї неодноразово наголошував на тому, що УПЛ повинна працювати виключно на заробіток клубами грошей. А одна з головних статей потенційного доходу – це єдиний телепул. Все інше «Шахтар» хвилює значно менше.
«Ми чекали, що у нас буде пул, який ми почнемо продавати й заробляти на цьому нормальні гроші. Чекали, що Ліга буде ставати з кожним роком іще більше. Методологічно все було побудовано вірно. Телевізійні права юридично були в одному місці, у Прем'єр-ліги. Була запрошена компанія, яка займалася тендером телетрансляторів. Компанія була іноземна, тендер був проведений, а переможець обраний. Але на цьому все і закінчилося. Цей шлях був виконаний на 30%. Більш того, хочу сказати, що з комерційної точки зору УПЛ не була сильна. У Грімма не було сильних комерсантів, які вироблять жорстку позицію щодо комерціалізації Прем'єр-ліги. Ми повинні розуміти, що коли провалюється президент Ліги, то провалюється вся Ліга. І в цьому ми теж винні.
Відвідуваність – не є одномоментний проєкт, який прийшли й зробили. Це неможливо. Я вважаю, президенту УПЛ взагалі не варто ставити це KPI. У президента УПЛ повинен бути тільки один KPI – заробіток грошей».
Сергій Палкін
Важливо. Про провал Томаса Грімма на посаді президента УПЛ в «Шахтарі» публічно заговорили вже на фінішній прямій каденції швейцарця. До того ніяких спроб притіснити функціонера не було. Точніше, видимих спроб. Але невдоволення роботою Грімма досягло піку ще в середині 2019-го року. Тоді, зокрема, редакції UA-Футбол був запропонований матеріал з красномовною назвою »Популист или топ-турист? Кто вы, Томас Гримм?» і підзаголовком »Швейцарский функционер нашел самый легкий способ зарабатывать», в якому пан Грімм був розбитий в пух і прах. Автор – такий собі Максим Ніконов, але пропонував виставити його один зі співробітників об'єднання телеканалів «Футбол 1/2». Зрештою, матеріал «вистрілив» (під трохи іншим заголовком – »Популизм и скандалы: что происходит в Премьер-лиге»), але геть з іншого боку – першоджерелом став «Обозреватель», а низка продинамівських сайтів передрукували. Воліли розпочати війну, але не забруднити рук. Так і вийшло.
Звідси зрозуміло, чому і звідки перед виборами 2020 з'явилася кандидатура Михайла Метревелі – експерта телеканалів «Футбол 1/2/3». Спочатку йшлося про те (заявляв сам Михайло Зелімхановіч), що Метревелі – самовисуванець, однак регламент виборів передбачає висування кандидатів лише клубами. Офіційної інформації немає, однак інсайдерські джерела журналістів зазначають, що Метревелі був висунутий «Шахтарем» (не здивуємося, якщо буде зареєстрований кандидатом від «Маріуполя»). І це цілком логічно.
Ось як про кандидатуру Михайла Зелімхановіча висловився Сергій Палкін:
«Михайла Метревелі я прекрасно знаю багато років. Він в пресі заявив, що хоче балотуватися на цю позицію. Михайла я знаю добре, він – вдумлива людина з досвідом керівника, з цікавими ідеями. Людина, яка може домовлятися. Для мене це зрозуміла кандидатура. Тут же питання не в тому, звідки він, а в тому, скільки він може зробити. Бо ми вже стільки кандидатів перепробували, різних профілів і мастей, але, на жаль, того результату, який нам треба, ми не досягли».
Про Олександра Шевченка, голову Львівської федерації футболу, Палкін висловився лаконічно: не знаю, не чув.
З грудня минулого року саме Шевченко називався єдиним і практично безальтернативним кандидатом на вакантну посаду. Нібито-то Олександра Яховіча, який був помічником депутата з Партії регіонів Зац Олександра впродовж двох скликань ВР (шостого і сьомого), «благословили» на верхівці – сам Андрій Павелко. Добрі стосунки пана Шевченка з головою УАФ – не таємниця.
Ба більше, дружить Шевченко і з Мироном Маркевичем, який працює в УАФ куратором збірних, та з Русланом Ротанем, який тренує «молодіжку». А також з президентом «Львова» Романом Михайлівим. Логічно, що саме «Львів» висунув кандидатуру Шевченка. Підтримала його й «Десна».
«Десна» не є учасником «футболівського» пулу, але тут важливіше простежити зв'язок між Шевченком та ФК «Львів». Відомо також, що Шевченко був віцепрезидентом винниківського «Руху», президент якого Григорій Козловський аж ніяк не в теплих стосунках з «Карпатами» (там йшла справжня війна за землю). Тому наче на противагу виник ще один «львівський» кандидат – Олег Смалійчук. Кандидат, якого можна протиставити одразу двом іншим.
Його висунули «Карпати», хоча першочерговий посил пішов особисто від Олега Петровича в дещо іронічній формі. На своїй сторінці у фейсбук він наче опонував Сергію Палкіну, з яким раніше мав заочний конфлікт через нездійсненний трансфер Миколи Матвієнка з «Шахтаря» до лондонського «Арсеналу». Відомо, що «Карпати» – за телепул, але проти методів «Шахтаря» його організувати. Львів'яни добряче насолили «футболівцям», коли спочатку погодилися увійти в пул Ахметова, а потім відкликали свій голос і прийняли пропозицію «2+2».
Метревелі й Смалійчук – це представники різних таборів, балотування одного може бути сприйняте як хід «на зло» іншому. «Карпати», очевидно, не підтримають й Олександра Шевченка, але на цій шаховій дошці він фігурує як компромісна кандидатура, за яку повинні проголосувати більшість клубів.
Він фаворит, хоча картина повністю не складається логічним ланцюжком. Мовчать «Динамо» з «Дніпром-1», яких «Шахтар» устами Сергія Палкіна назвав головними, - на рівні з донеччанами, - гравцями цієї партії. Всі ми добре знаємо про стосунки, які склалися між УАФ та «Динамо» – сторони відкрито конфліктують. А Шевченко – це кандидатура передусім Павелка. Легше повірити в те, що на «компромісного» кандидата від УАФ пристане «Шахтар», у якого повна ідилія з УАФ, аніж «Динамо». Але тоді замість Метревелі в списку кандидатів повинен фігурувати умовний Венглинський чи Нагорняк. Або ще ліпше – Циганик. Принаймні, тоді було б логічніше.
Але до виборів, які заплановані на 25 травня, ще є час. Є ще час й для подачі заявок – до 14-го травня (подейкують, що може бути висунутий і журналіст Олег Ящук). Не виключено, що перед виборами кандидатура когось буде відкликана, чи, навпаки, на дошці з'являться нові гравці. Поки що не доводиться говорити про якесь гостре, відкрите і не завуальоване протистояння між різними таборами в боротьбі за керівну посаду, але й простою ситуацією не назвеш. Та й логіка висування кандидатур простежується нечітко. Але це – український футбол. Тут завжди грають за своїми унікальними правилами.
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
